Ботаника 10
План
1. Поняття про тканини і їх класифікація.
2. Порівняльна характеристика класів: Дводольних і Однодольних.
3. Поширення плодів і насіння в природі. Їх значення в природі і в житті людини
4. Провідні тканини
5. Родина Агрусові. Виноградні.
6. Родина Айстрові
1. Поняття про тканини і їх класифікація.
Тканини - це група клітин, які мають єдине походження, виконують одну і ту ж функцію і мають подібну будову. Розрізняють 6 типів тканин: утворювальні (меристеми), основні, покривні, механічні, провідні і видільні.
Розрізняють прості і складні (комплексні) тканини, ознакою яких є єдине походження. В їх складі не лише тканини, що виконують основну функцію, а й тканини з допоміжними функціями. Прикладом комплексної тканини є перидерма, флоема, ксилема, кірка. Так, у ксилемі (комплексній провідній системі) провідну функцію виконують судини та трахеїди, а допоміжну — деревні волокна та деревна паренхіма (опорну та запасливу).
Формуються тканини в процесі розвитку органів шляхом поділу клітин мітозом, їх росту та диференціації. Функції тканин виконують як живі, так і мертві клітини.
Тканини поділяють на дві групи: твірні (меристеми) і постійні. Клітини твірних тканин здатні до поділу, вони утворюють самі себе й інші тканини Клітини постійних тканин, як правило, не поділяються, після росту і диференціації протягом усього життя рослини вони морфологічно не змінюються і виконують певні функції, що пов'язані з життєдіяльністю рослинного організму. Винятком є основні (паренхімні) тканини, інколи первинні покривні, з яких у процесі формування вторинної будови (у дводольних рослин) можуть виникати вторинні твірні тканини (фелоген і камбій).
За функціями постійні тканини поділяють на основні, механічні, провідні, покривні та видільні. Розрізняються вони за місцеположенням, формою і розміром клітин, їхньою будовою, хімічним складом клітинної оболонки та іншими ознаками.
Твірні тканини (меристеми)
Клітини меристеми довго зберігають властивість утворювати нові клітини шляхом поділу. Це дрібні, щільно з'єднані клітини з густою цитоплазмою, в центрі якої знаходиться велике ядро. Клітини меристеми постійно діляться, ростуть і перетворюються на спеціалізовані тканини, з яких утворюються постійні тканини. За походженням, тобто за часом появи в процесі розвитку органів, меристеми поділяють на первинні і вторинні.
Первинні формуються в зародку насінини і зумовлюють ріст рослини. До них належать конус наростання стебла і кореня, прокамбій, інтеркалярна (вставна) меристема і перицикл.
Вторинні меристеми утворюються із первинних (камбій, корковий камбій, або фелоген, пучковий і між пучковий камбій). За розміщенням в організмі рослини їх класифікують на верхівкові (апікальні, конус наростання стебла і кореня), бічні (латеральні), вставні (інтеркалярні) та раневі.
Покривні тканини
Органи рослин покриті одним або кількома шарами однорідних клітин. Це покривні тканини, які захищають рослини від несприятливих умов і здійснюють газообмін і транспірацію. Розрізняють первинні і вторинні покривні тканини. До первинних відносять епідерміс та епіблему, до вторинних — корок та кірку.
Епідерміс, покриває листки та пагони і найчастіше всього представлений одним, рідше кількома, шарами живих клітин, що щільно прилягають одна до одної.
Серед клітин епідермісу розрізняють клітини, що складають продихи. Продихи складаються, як правило, з двох замикаючих клітин, рідше з чотирьох. Між ними розміщена продихова щілина.
До вторинних покривних тканин відносять корок і кірку. Корок – мертва багатошарова тканина, утворена внаслідок діяльності вторинної меристеми – фелогену. Фелоген ділиться тангенціально і диференціюється у відцентровому напрямку в корок (фелему), а в доцентровому у шар живих паренхімних клітин (фелодерму). Комплекс тканини (корок, фелоген, фелодерма) називається перидермою. Захисну функцію виконує лише корок. Кірка – це комплекс прошарків корка та мертвих клітин первинної кори між ними.
Механічні, основні та видільні тканини
Механічні тканини відносяться до постійних і упродовж життя рослини не змінюються. До механічних тканин відносять: коленхіму, склеренхіму та склереїди. Склеренхіма складається з прозенхім них клітин з рівномірно потовщеними стінками. Живі лише молоді клітини. За хім. складом стінок клітин розрізняють два види склеренхіми: волокна лубу- стінка целюлозна або дещо здерев’яніла, волокна деревини – стінка завжди здерев’яніла. Коленхіма — первинна механічна тканина, що входить до складу первинної кори стебла і представлена живими клітинами, тому що оболонки її мають нерівномірне потовщення. Залежно від характеру потовщення розрізняють пластинчасту (потовщені тангентальні стінки), кутову (потовщені стінки по кутах) та пухку (потовщення на тих частинах стінки, що звернуті в міжклітинники). Крім опорної, коленхіма виконує ще й асиміляційну функцію, тому що в клітинах знаходяться хлоропласти.
Склереїди- це мертві паренхімні клітини з рівномірно потовщеними здерев’янілими стінками, просякнути лігніном та сполуками кальцію і кремнію.
Основні тканини
Основні тканини називають паренхімами. Клітини живі, тонкостінні, паренхімні. Паренхіма заповнює органи рослин. Основні тканини класифікують за походженням на первинні та вторинні, за функціями — на асиміляційну, всисну, запасаючу, водоносну, повітроносну.
Асиміляційна паренхіма (хлоренхіма) представлена живими клітинами, що містять хлоропласти і виконують функції фотосинтезу, характерні для листків та пагонів. Запасаюча паренхіма — живі паренхімні клітини, що знаходяться в кореневищах, бульбах, насінниках та інших органах запасання поживних речовин і нагромаджують білки, жири та вуглеводи. Водоносна паренхіма — безбарвні клітини з великими вакуолями, заповненими водянистим вмістом. Тут відбувається не лише запасання води, а й накопичення різних речовин, які є поживним резервом. Повітроносна паренхіма (аеренхіма) зустрічається у рослин, органи яких занурені у воду. Вона характеризується великою кількістю міжклітинників, заповнених повітрям, і забезпечує рослину не тільки киснем та вуглецем, а й її плавучістю. Всисна паренхіма — це тканина, яка всмоктує поживні речовини, складається з великих паренхімних клітин, в оболонках яких багато пор і різний осматичний тиск. Знаходиться під епіблемою в зоні всмоктування кореня.
Видільні тканини
Видільні тканини виводять з рослинного організму речовини, які рослиною не використовуються і поділяються на видільні тканини зовнішньої та внутрішньої секреції.
Провідні тканини
Мають специфічну будову і різноманітні пристосування для руху води та розчинених у ній поживних речовин. У рослин кореневого живлення поживні речовини разом з водою рухаються від підземних органів до надземних (висхідна течія), а від листків у напрямі кореневої с-ми транспортуються продукти асиміляції (низхідна течія)
До провідних тканин відносяться трахеїди, трахеї (судини) та ситоподібні трубки з клітинами — супутницями.
Трахеїди —це мертві прозенхімні тканини з загостреними або заокругленими кінцями, розміщені паралельно довжині органів, оболонки потовщені і здерев'янілі, є пори, через які відбувається зв'язок між трахеїдами. Вода рухається лише через пори, тому рух її дуже сповільнений. За характером потовщення стінок розрізняють кільчасті, спіральні, драбинчасті, сітчасті, крапчасті трапеїди.
Судини або трахеї — еволюційно пізніші і більш досконалі водопровідні елементи ніж трахеїди. Трахеї утворюються з клітин прокамбію або камбію.
Ситоподібні трубки — живі прозенхімні клітини, витягнуті в довжину з дещо потовщеними, але не здерев'янілими стінками, якими пересуваються продукти фотосинтезу. У процесі еволюційного розвитку виникли спочатку ситоподібні трубки без клітин супутниць і зустрічаються у голонасінних, а потім з'явилися клітини-супутниці у покритонасінних. Поперечні перегородки у вигляді ситечка.