Ботаника 10

1. Поняття про тканини і їх класифікація.

Тканини - це група клітин, які мають єдине походження, виконують одну і ту ж функцію і мають подібну будову. Розрізняють 6 типів тканин: утворювальні (меристеми), основні, покривні, механічні, провідні і видільні.

Розрізняють прості і складні (комплексні) тканини, ознакою яких є єдине походження. В їх складі не лише тканини, що виконують основну функцію, а й тканини з допоміжними функціями. Прикладом комплексної тканини є перидерма, флоема, ксилема, кірка. Так, у ксилемі (комплексній провідній системі) провідну функцію виконують судини та трахеїди, а допоміжну — деревні волокна та деревна паренхіма (опорну та запасливу).

Формуються тканини в процесі розвитку органів шляхом поділу клітин мітозом, їх росту та диференціації. Функції тканин виконують як живі, так і мертві клітини.

Тканини поділяють на дві групи: твірні (меристеми) і постійні. Клітини твірних тканин здатні до поділу, вони утворюють самі себе й інші тканини Клітини постійних тканин, як правило, не поділяються, після росту і диференціації протягом усього життя рослини вони морфологічно не змінюються і виконують певні функції, що пов'язані з життєдіяльністю рослинного організму. Винятком є ос­новні (паренхімні) тканини, інколи первинні покривні, з яких у процесі формування вторинної будови (у дводольних рослин) можуть виникати вторинні твірні тканини (фелоген і камбій).

За функціями постійні тканини поділяють на основні, механічні, провідні, покривні та видільні. Розрізняються вони за місцеположенням, формою і розміром клітин, їхньою будовою, хімічним складом клітинної оболонки та іншими ознаками.

Твірні тканини (меристеми)

Клітини меристеми довго зберігають властивість утворювати нові клітини шляхом поділу. Це дрібні, щільно з'єднані клітини з густою цитоплазмою, в центрі якої знаходиться велике ядро. Клітини меристеми постійно діляться, ростуть і перетворюються на спеціалізовані тканини, з яких утворюються постійні тканини. За походженням, тобто за часом появи в процесі розвитку органів, меристеми поділяють на первинні і вторинні.

Первинні формуються в зародку насінини і зумовлюють ріст рослини. До них належать конус наростання стебла і кореня, прокамбій, інтеркалярна (вставна) меристема і перицикл.

Вторинні меристеми утворюються із первинних (камбій, корковий камбій, або фелоген, пучковий і між пучковий камбій). За розміщенням в організмі рослини їх класифікують на верхівкові (апікальні, конус наростання стебла і кореня), бічні (латеральні), вставні (інтеркалярні) та раневі.

Покривні тканини

Органи рослин покриті одним або кількома шарами однорідних клітин. Це покривні тканини, які захищають рослини від несприятливих умов і здійснюють газообмін і транспірацію. Розрізняють первинні і вторинні покривні тканини. До первинних відносять епідерміс та епіблему, до вторинних — корок та кірку.

Епідерміс, покриває листки та пагони і найчастіше всього представлений одним, рідше кількома, шарами живих клітин, що щільно прилягають одна до одної.

Серед клітин епідермісу розрізняють клітини, що складають продихи. Продихи складаються, як правило, з двох замикаючих клітин, рідше з чотирьох. Між ними розміщена продихова щілина.

До вторинних покривних тканин відносять корок і кірку. Корок – мертва багатошарова тканина, утворена внаслідок діяльності вторинної меристеми – фелогену. Фелоген ділиться тангенціально і диференціюється у відцентровому напрямку в корок (фелему), а в доцентровому у шар живих паренхімних клітин (фелодерму). Комплекс тканини (корок, фелоген, фелодерма) називається перидермою. Захисну функцію виконує лише корок. Кірка – це комплекс прошарків корка та мертвих клітин первинної кори між ними.

Механічні, основні та видільні тканини

Механічні тканини відносяться до постійних і упродовж життя рослини не змінюються. До механічних тканин відносять: коленхіму, склеренхіму та склереїди. Склеренхіма складається з прозенхім них клітин з рівномірно потовщеними стінками. Живі лише молоді клітини. За хім. складом стінок клітин розрізняють два види склеренхіми: волокна лубу- стінка целюлозна або дещо здерев’яніла, волокна деревини – стінка завжди здерев’яніла. Коленхіма — первинна механічна тканина, що входить до складу первинної кори стебла і представлена живими клітинами, тому що оболонки її мають нерівномірне потовщення. Залежно від характеру потовщення розрізняють пластинчасту (потовщені тангентальні стін­ки), кутову (потовщені стінки по кутах) та пухку (потовщення на тих частинах стінки, що звернуті в міжклітинники). Крім опорної, коленхіма виконує ще й асиміляційну функцію, тому що в клітинах знаходяться хлоропласти.

Склереїди- це мертві паренхімні клітини з рівномірно потовщеними здерев’янілими стінками, просякнути лігніном та сполуками кальцію і кремнію.

Основні тканини

Основні тканини називають паренхімами. Клітини живі, тонкостінні, паренхімні. Паренхіма заповнює органи рослин. Основні тканини класифікують за походженням на первинні та вторинні, за функціями — на асиміляційну, всисну, запасаючу, водоносну, повітроносну.

Асиміляційна паренхіма (хлоренхіма) представлена живими клітинами, що містять хлоропласти і виконують функції фотосинтезу, характерні для листків та пагонів. Запасаюча паренхіма — живі паренхімні клітини, що знаходяться в кореневищах, бульбах, насінниках та інших органах запасання поживних речовин і нагромаджують білки, жири та вуглеводи. Водоносна паренхіма — безбарвні клітини з великими вакуолями, заповненими водянистим вмістом. Тут відбувається не лише запасання води, а й накопичення різних речовин, які є поживним резервом. Повітроносна паренхіма (аеренхіма) зустрічається у рослин, органи яких занурені у воду. Вона характеризується великою кількістю міжклітинників, заповнених повітрям, і забезпечує рослину не тільки киснем та вуглецем, а й її плавучістю. Всисна паренхіма — це тканина, яка всмоктує поживні речовини, складається з великих паренхімних клітин, в оболонках яких багато пор і різний осматичний тиск. Знаходиться під епіблемою в зоні всмоктування кореня.

Видільні тканини

Видільні тканини виводять з рослинного організму речовини, які рослиною не використовуються і поділяються на видільні тканини зовнішньої та внутрішньої секреції.

Провідні тканини

Мають специфічну будову і різноманітні пристосування для руху води та розчинених у ній поживних речовин. У рослин кореневого живлення поживні речовини разом з водою рухаються від підземних органів до надземних (висхідна течія), а від листків у напрямі кореневої с-ми транспортуються продукти асиміляції (низхідна течія)

До провідних тканин відносяться трахеїди, трахеї (судини) та ситоподібні трубки з клітинами — супутницями.

Трахеїди —це мертві прозенхімні тканини з загостреними або заокругленими кінцями, розміщені паралельно довжині органів, оболонки потовщені і здере­в'янілі, є пори, через які відбувається зв'язок між трахеїдами. Вода рухається лише через пори, тому рух її дуже сповільнений. За ха­рактером потовщення стінок розрізняють кільчасті, спіральні, дра­бинчасті, сітчасті, крапчасті трапеїди.

Судини або трахеї — еволюційно пізніші і більш досконалі водопровідні елементи ніж трахеїди. Трахеї утворюються з клітин прокамбію або камбію.

Ситоподібні трубки — живі прозенхімні клітини, витягнуті в довжину з дещо потовщеними, але не здерев'янілими стінками, якими пересувають­ся продукти фотосинтезу. У процесі еволюційного розвитку виник­ли спочатку ситоподібні трубки без клітин супутниць і зустрічають­ся у голонасінних, а потім з'явилися клітини-супутниці у покритонасінних. Поперечні перегородки у вигляді ситечка.