План

1. Будова пиляка та його розвиток

2. Характерні особливості грибних організмів, їх талому і клітин

3. Розмноження лишайників

4. Загальна характеристика відділу Зелені водорості

5. Характеристика, значення та основні представники Родини Губоцвіті       

3. Розмноження лишайників

Лишайники розмножуються або спорами, які утворює мікобіонт статевим або безстатевим шляхом, або вегетативно – фрагментами слані.

Статеве розмноження. При статевому розмноженні на слані лишайників в результаті статевого процесу формуються статеві спороноси у вигляді плодових тіл.

Розвиток і дозрівання плодового тіла у лишайників - дуже повільний процес, який триває 4-10 років. Плодове тіло, що сформувалося, теж є багаторічним.

Безстатеві спороноси. Крім спор, що утворюються статевим шляхом, у лишайників відомі також безстатеві спороноси – конідії, пікноконідії і стілоспори, що формуються на поверхні конідієносців. При цьому конідії утворюються на конідієносцях, що розвиваються безпосередньо на поверхні слані, а пікноконідії і стілоспори в особливих вмістищах – пікнідіях.

Вегетативне розмноження.Якщо накипні лишайники, як правило, утворюють плодові тіла, то серед листових і кущових лишайників є немало представників, які розмножуються виключно вегетативним шляхом. У багатьох випадках вегетативне розмноження цих лишайників здійснюється просто шматочками слані, які відриваються вітром або відламуються в результаті дії тварин, людини та інших чинників зовнішнього середовища. Ці невеликі шматочки слані переносяться вітром на нові місця проживання.

4. Загальна характеристика відділу Зелені водорості

До синьо-зелених водоростей належать одноклітинні, колоніальні та багатоклітинні нитчасті форми, що характеризуються низьким рівнем клітинної диференціації, синьо-зеленою пігментацією периферійного шару цитоплазми, сильним виділенням слизистих продуктів, утворенням чох­лів, піхв, у які занурені клітини, відсутністю диференційованих органів розмноження, а також рухливих джгутикових стадій розвитку, утворенням у клітинах глікогену.

Основним елементом слані багатоклітинних форм є нитка. Ниткою називають комплекс клітин, вкритий слизуватою піхвою, а ряд клітин у піхві — трихомом. Трихоми бувають нерозгалужені й роз­галужені. Є різні способи галуження трихом; найбільш поширене — не­справжній.

Будова клітини. Найважливішою рисою синьо-зелених водоростей є відсутність у клітині оформлених ядра і хроматофорів, чітко виявлених мітохондрій. Протопласт у бага­тьох видів диференційований на два шари: периферійний забарвле­ний — кірковий шар, або хроматоплазму, і центральний — централь­не тіло, або центроплазму. Хроматоплазма має дрібнозернисту гра­нулярну будову і містить фотосинтезуючі пігменти — хлорофіл в різ­них формах, каротин, ксантофіл, а також пігменти фікобілінового комплексу — синій фікоціан і чер­воний фікоеритрин. Залежно від співвідношення цих пігментів си­ньо-зелені водорості можуть мати синьо-зелений, оранжевий, олив­ково-зелений, жовто-зелений, фіал­ковий, рожевий або коричневий ко­лір і ніколи не бувають зеленими.

За допомогою електронного мікроскопа виявлено складну, хоча відмінну в різних видів пластинча­сту (ламелярну) будову гранул хроматоплазми.

Пластинки (ламели) гранул ут­ворені подвійними мембранами і завжди розділені тонким шаром цитоплазми.

Систему ламел хроматоплазми називають парахроматофором. Місцями мембрани парахроматофора розширені в граноподібні утво­ри. В пластинках та їх розширен­няхвиявлені упорядковані волок­нисті й ситовидні структури, які, очевидно, є місцем локалізації фотосинтезуючих пігментів. Отже, пігменти в хроматоплазмі знахо­дяться не в розчинному дифузному стані, а зібрані на фотосинтезуючих пластинчастих утворах пара-хроматофора. У вищих форм (носток) структура гранул виражена більш чітко. Мембрани хромато­фора синьо-зелених водоростей є виростами внутрішньої клітинної мембрани (в інших водоростей мем­брани хлоропластів не зв’язані з клітинною мембраною).

У хроматоплазмі відкладаються деякі запасні поживні речовини — зерна білка ціанофіцину, іноді краплі олії, глікоген, кристали органіч­них і неорганічних речовин. Центроплазма безбарвна, містить ядерні (хроматинові) речовини — нуклеопротеїди у вигляді численних зерняток, пали­чок чи ніжної сітки. У ній виявлено також метахроматинові тільця, що складаються з фосфатів (без ДНК), ліпоїдів, білків, та ціанофіцинові гра­нули. Методом кольорового мікрохімічного аналізу в центроплазмі виявле­ні РНК і ДНК. Крохмалю в клітинах синьо-зелених водоростей не буває.

Центроплазма виконує функцію клітинного ядра, а хроматоплазма — функцію хроматофорів.

Клітинна оболонка пориста, переважно пектинова. Вона буває в одних випадках дуже тоненькою, а в інших — набухлою, товстою, ослизненою, дво-тришаровою, у вищих представників пронизана плазмодесмами. Крізь нори клітинної оболонки часто назовні виділяються слизуваті речо­вини, тому окремі клітини і нитки цих водоростей звичайно вкриті слизови­ми піхвами (чохлами). Товщина оболонки, кількість виділюваного слизу значною мірою залежать від умов існування. Піхви бувають тонкі й товс­ті, одно- і багатошарові; вони можуть обгортати один або кілька трихомів. Піхви являють собою трубчасті утвори різної консистенції (шкірясті, слизуваті). Деякі водорості в складі піхв містять целюлозу і геміцелюло­зу. Іноді вони бувають інкрустовані вапняком, рідше — солями заліза. У піхвах деяких синьо-зелених водоростей виявлено переплетені мікрофібрили, занурені в аморфну слизову масу.

У деяких видів (осциляторія) клітинна оболонка має зовнішню клітин­ну мембрану, яка з’єднується з внутрішньою мембраною крізь пори обо­лонки. Отже, клітина синьо-зелених водоростей складається з різних спе­ціалізованих структурних елементів, містить серію паралельних мембран, які по-різному розташовані в протопласті — залежно від виду водорості, фізіологічного стану і стадії розвитку клітин. У клітинах цих водоростей типових вакуолей немає. Вони є тільки в клітинах волосків деяких пред­ставників. У багатьох видів є незвичайні газові вакуолі — псевдовакуолі. Їх утворення пов’язують з інтермолекулярним диханням, яке виникає через нестачу кисню. Газові вакуолі існують пос­тійно або утворюються на певній стадії розвитку. Це циліндричні, зібра­ні в пакетики міхурці, розташовані між ламелами.

У деяких нитчастих представників серед вегетативних клітин бувають особливі клітини — гетероцисти, які утворюються з вегетативних клітин, трохи більші від них, безбарвні або жовто-зелені, з товстою оболонкою. Функція гетероцист ще не з’ясована. Очевидно, їм належить певна роль у розмноженні.

Розмноження. Розмножуються синьо-зелені водорості переважно вегетативно: одноклітинні форми — поділом клітин, а нитчасті — ділян­ками трихому, які називаються гормогоніями (від грецького «гормос» — нитка, «гонос» — народження). Гормогонії складаються з двох-трьох або більшої кількості клітин (до кількох сот). Вони утворюються на кінцях трихом і завдяки виділенню з клітин слизу вислизають з піхви і пророста­ють у нові нитки. Якщо нитка не має слизової піхви, то вона просто роз­падається на гормогонії. Деякі види (хамесифонові) розмножуються неста­тево: ендо- і екзоспорами. Ендоспори утворюються внаслідок поділу вміс­ту материнських клітин і звільняються після руйнування їх оболонок. Екзоспори утворюються послідовним відокремленням по одній від верхньо­го кінця материнської клітини. У деяких нитчастих водоростей із вмісту вегетативних клітин утворюються спо­чиваючі спори. Вони вкриваються товстою оболонкою, в їх густій цито­плазмі нагромаджуються запасні поживні речовини у вигляді зерен ціанофіцину. Спочиваючі спори дуже стійкі. Вони є важливим пристосуван­ням водоростей до виживання в несприятливих умовах. Є відомості, що ці спори можуть зберігати життєздатність до 70 років. Багато видів синьо-зелених водоростей переносять вплив несприятливих умов без видимих морфологічних змін, завдяки добре виявленій фізіологічній стійкості, тоб­то певним внутрішнім особливостям живого вмісту клітин.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 15

Бесплатная работа

Закрыть

Ботаника 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.