План

1. Сірі лісові ґрунти: будова профілю і основні характеристики

2. Удобрення сінокосів і пасовищ   

2. Удобрення сінокосів і пасовищ

Своєчасна організація весняно-польових робіт на природних кормових угіддях і застосування доступних ресурсозберігаючих технологій їх поліпшення дозволить підвищити врожайність в 2–3 рази і збільшити виробництво зеленого корму, сіна, сінажу і силосу з трав.

До початку польових робіт необхідно розробити план, що включає заходи щодо поліпшення кожної конкретної ділянки з врахуванням її особливостей. На всіх ділянках, виділених під випас або сінокосіння, слід зібрати сміття щоб уникнути травм у тварин і поломок техніки, спустити застійну воду із знижених місць, що особливо важливе для бобово–злакових травостоїв, провести ремонт загорож на наявних пасовищах, на природних і сіяних сінокосах і пасовищах з цінними травостоями провести підгодівлю мінеральними добривами.

Навіть при різко збільшеній вартості мінеральних добрив внесення їх є вигідним прийомом. Так, при здобутті 15–20 кормових одиниць на 1 кг д. ст азоту, витрати на його внесення окупляться, при сучасних цінах на зерно, в 2,5–3,0 рази.

Першочерговими об'єктами для проведення весняної підгодівлі є старосіяні травостої і природні луги, у складі яких збереглося не менше 15–20 % пухкокущових видів трав (їжа збірна, овсяниця лугова, райграс пасовищний) або кореневищних видів (кострець безостий, лисохвіст луговий, двокисточник очеретяний, мятлик луговий), за відсутності стійких лугових бур'янів (щупак – щучник дернистий, щавлі кінський і кислий, плотнокустові і кореневищні види осок і ін.).

У зв'язку з обмеженістю ресурсів добрив в сучасних умовах можна застосовувати мінімальні, агрономічно ефективні дози. При весняній підгодівлі найбільш поширених злаково–різнотравних лугів рекомендується вносити N45Р20К30 на пасовищах і N60Р20К30 на сінокосах, що дозволить додатково отримати 1,2–1,5 тис. корм. од./га. При цьому, злакові і злаково–різнотравні травостої, що виділяються для підбурювання, необхідно підгодувати якомога раніше, не чекаючи періоду активного відростання трав. За відсутності фосфорних і калійних добрив на сінокосах із злаково–різнотравними травостоями, розташованих на ґрунтах, середньо забезпечених фосфором і калієм (120–150 міліграм на 1 кг), можна обмежитися внесенням лише азотних добрив. При цьому за рахунок ґрунтової родючості протягом трьох — п'яти років можна отримувати врожайність, як і на фоні повного мінерального добрива (NРК). Найбільший ефект досягається при внесенні добрив на травостої культурних пасовищ для молочної худоби, витрати окупаються вартістю молока, що реалізовується, протягом одного місяця.

На бобово–злакові сіяні травостої необхідно вносити фосфорні і калійні добрива, дози яких слід встановлювати з врахуванням забезпеченості ґрунту цими елементами живлення. Внесення Р30К60 — на середньо-забезпечених і Р45 К100 — на бідних ґрунтах дозволить отримати продуктивність на рівні 3,5–4,0 тис. корм. од./га без вживання азотних добрив. При нагоді заміни суперфосфату на фосфоритну муку досягається рівноцінна надбавка урожаю (при однаковій дозі внесення).

Корінне поліпшення сінокосів і пасовищ. Для розширення площі сіяних сінокосів і пасовищ навесні слід провести корінне поліпшення шляхом прискореного залуження. Першочерговими об'єктами для цього служать звироднілі старосіяні і природні травостої, що не вимагають проведення осушення і культуртехнічних робіт по знищенню чагарника, дрібнолісся.

Технологія прискореного залуження включає обробку і окультурення ґрунту, підбір травосумішей і залуження. Дотримання рекомендованих технологій дозволяє підвищити врожайність з 30–50 ц/га зеленої маси до 200–300 ц/га і навіть в перший рік поліпшення отримати 100–150 ц/га. В результаті цього продуктивність 1 га зростає з 0,6–1 тис. до 4–6 тис. корм. од., покращуються умови раціонального використання лугу, підвищується якість корму.

Обробку ґрунту для залуження проводять прийнятим способом (оранка або дискування в 2–3 сліди після зяблевої обробки). Відповідно до агротехнічних вимог для посіву дрібносім'яних культур слід проводити ретельну передпосівну обробку ґрунту (РВК–3,6; ВІП–5,6), а також передпосівне і післяпосівне накочення.

У зв'язку з переважанням на природних кормових угіддях кислих ґрунтів, першочерговим прийомом підвищення їх родючості є вапнування. Вапно вносять в дозах 4–5 т/га після основної обробки ґрунту і закладають у верхній шар шляхом культивації. За рахунок післядії окупність 1 т винищити на сіяних сінокосах і пасовищах досягає 1000–1200 корм. од., що в сучасних цінах в 3–4 рази перевищує витрати на її вживання (близько 400 крб. за 1 т разом з доставкою і розсіванням).

Для досягнення ресурсозберігання науково обґрунтовані нижчі дози винищити, що забезпечують середньо-кислу реакцію ґрунту (рНсол. 4,6–5,0) при посіві злакових травосумішей, слабокислу (рНсол.. 5,1–5,5) для конюшино–злакових травосумішей і близьку до нейтральної (рНсол. 5,6–6,0) при включенні люцерни в травосуміш.

На ґрунтах, бідних рухливими формами фосфору і калію (менше 80 мг/кг ґрунту), перед залуженням вносять калійні добрива (1,5–2 ц/га) і фосфоритну муку (2–3 ц/га під основну обробку), дія якої на лугах Нечорноземної зони не поступається суперфосфату, а за вартістю в 5–10 разів дешевше. Потреба в азоті при залуженні в основному заповнюється за рахунок мінералізації дернини. Органічні добрива в дозі 40–50 т/га застосовують лише при освоєнні сильно опідзолених ґрунтів, на слаборозложившихся осушених торф'яниках, на еродованих схилах, а також після розчищання угідь від чагарника і дрібнолісся.

На знову освоюваних природних кормових угіддях застосовують прості травосуміші переважно злакового складу (з пухкокущових видів), розраховані на короткий термін використання (до 4–6 років).

При перезалуженні звироднілих лугів на всіх досить окультурених ґрунтах слід створювати переважно бобово–злакові травостої. Для збільшення продуктивного довголіття сінокосів і пасовищ до 8–10 років і більш в травосуміші необхідно включати довголітні кореневищні злаки, а на пасовищах лісової зони — конюшина повзуча. Загальна кількість видів у складі сіяних травосумішей, як правило, не повинна перевищувати 3–4. До складу травосумішей для пасовищ і сінокосів доцільно включати конюшину лугову або гібридну (по 5–6 кг/га) у поєднанні з тимофіївкою (5–6 кг/га) і овсяницею (8 кг/га), а при нагоді забезпечення азотною підгодівлею замість бобів включають їжові збірну (5–6 кг/га) на суглинних ґрунтах або кострець безостий (12–15 кг/га) на супіщаних ґрунтах. На довгопоємних лугах (понад 30 днів) сіяні травостої створюють з одинвидових посівів — лисохвоста лугового (15–16 кг/га), кострецю безостого (18–20 кг/га), двокисточника очеретяного (10–12 кг/га насіння).

Створення сіяних травостїев забезпечує продуктивність 1 гектара не нижче 2,5–3,0 тис. корм. од., а при дотриманні прийомів відходу, що рекомендуються, — 4,5–5,0 тис. Це підвищить збір корму в 2–3 рази і більш в порівнянні із звироднілими травостоями.

Характеристики работы

Контрольная

Количество страниц: 13

Бесплатная работа

Закрыть

Почвоведение 2

Заказать данную работу можно двумя способами:

  • Позвонить: (097) 844–69–22
  • Заполнить форму заказа:
Не заполнены все поля!
Обязательные поля к заполнению «имя» и одно из полей «телефон» или «email»

Чтобы у вас была возможность удостовериться в наличии вибраной работы, и частично ознакомиться с ее содержанием,ми можем за желанием отправить часть работы бесплатно. Все работы выполнены в формате Word согласно всех всех требований относительно оформления работ.