Исторический путь и современный этап развития Национальной парламентской библиотеки Украины
План
Вступ. 3
Розділ І. Історія становлення і розвитку Національної парламентської бібліотеки України 8
1.1 Історія заснування та перші кроки розвитку. 9
1.2 Просвітницька та культурна місія провідної книгозбірні 12
Розділ ІІ. Вплив Національної парламентської бібліотеки України на розвиток бібліотек регіонів. 18
2.1 Забезпечення нормативно-правової сфери у бібліотечній діяльності 18
2.2 Роль Національної парламентської бібліотеки в сучасному бібліотечно-бібліографічному співробітництві 20
2.3 Науково – дослідна діяльність та перспектива розвитку книгозбірні 21
Висновки. 29
Список використаної літератури. 34
Вступ
Вже давно помічено, що на переломних етапах розвитку суспільства посилюється інтерес до історії - людства в цілому, своєї країни, її науки, культури, конкретних сфер діяльності, зокрема й бібліотечної. Пояснюється це тим, що людина намагається знайти точку опори в культурі: саме вона є доказом довговічності суспільства і його устоїв.
Знання історії взагалі, історії бібліотек, зокрема, усвідомлення кожною бібліотекою своїх коренів допомагає вписатися в нову реальність, утвердитися, показати, яка значуща й цікава її історія, які непересічні особистості присвятили їй своє життя, довести своїм користувачам і представникам влади важливу й очевидну істину: бібліотека — це соціальний інститут, що концентрує інтелектуальні ресурси людства, створені упродовж віків, вона виникає у конкретному історичному середовищі, підпорядковується його ідеалам і цілям, у всі часи затребувана як осередок знання, просвітництва, культури, інформації, і тому нема необхідності на кожному новому витку історії доводити її необхідність та право на матеріальне забезпечення, достатнє для задоволення потреб читачів у знаннях та інформації.
Жодний інститут суспільства не пов’язаний з історією своєї країни, сучасного світу так, як бібліотека, яка миттєво реагує на всі зміни політичного, економічного, культурного характеру, відображає через свої фонди всю різноманітність життя. Отже, вивчення бібліотечної історії – об’єктивна необхідність.
Актуальність теми. Сьогодні, на початку III тисячоліття, бібліотека, як установа з певними усталеними функціями, з традиційними технологіями виявилася включеною у процеси глобальних соціальних, технічних і технологічних змін. Вона змушена змінюватися так, як не мінялась упродовж багатьох віків, з часу винаходу книгодрукування.
Інформатизація суспільства, його поступова трансформація в суспільство знань, тобто перехід до нової парадигми розвитку, заснованої на сполученні культурних традицій і динамічних інноваційних процесів у всіх сферах життєдіяльності, суттєво змінює обриси бібліотеки, стрімко зростає її роль як соціокультурного інституту, що прискорює процеси інтелектуалізації і гуманізації суспільства.
Становлення сучасної бібліотеки як ключової ланки інформаційного суспільства відображається в бібліотечній термінології. Сьогодні, наприклад, навіть такі поняття, як «історія бібліотек», «історія бібліотечної справи», які нібито міцно закріпилися за відповідною галуззю бібліотекознавства, відповідною науковою і навчальною дисципліною, все частіше підміняються новими термінами - «історія бібліотечної та інформаційної справи» (Німеччина), «історія інформації» (англомовні країни, Фінляндія). Заміна цих термінів свідчить про осягнення фахівцями цих країн історії бібліотек з позицій інформаційного суспільства.
Набуття бібліотекою нових ознак вимагає вірного визначення стратегії подальшого розвитку, що, в свою чергу, потребує нового осмислення всього пройденого шляху, отже й прискорення розвитку вітчизняної бібліотечно-історичної науки. Зважаючи на ці важливі обставини у житті і діяльності бібліотек, на глобальні зміни у ставленні до бібліотечної справи, можна вважати тему даної роботи актуальною.
Наукова розробка теми.
У вирі громадянської та Великої Вітчизняної воєн, сумнозвісних ідеологічних чисток 20-х – 30-х років не вцілів жоден аркуш з архіву книгозбірні, не знайдено жодного річного звіту. Джерельна база пошуку матеріалів, що проливали б світло на її діяльність, дуже звужена. У пресі 1920-30-х років згадок про діяльність бібліотеки також обмаль.
У даний період помітно активізувалася праця з дослідження історії великих універсальних і спеціалізованих наукових бібліотек України, що пов'язано насамперед з тим, що чимало з цих книгозбірень було засновано ще в XIX чи на початку XX ст., перетнули або невдовзі перетнуть 100-річний рубіж. За доби командно-адміністративної системи ґрунтовне вивчення їхньої історії не заохочувалося, лише інколи до ювілейних дат друкувалися невеликі статті, видавалися буклети з мінімумом відомостей про засновників цих закладів, етапи становлення, основні віхи діяльності, а також бібліографічні покажчики з численними лакунами, особливо про публікації, що вийшли з друку в дожовтневий період. Нині ж головним спонукальним мотивом до вивчення історії окремих бібліотек є прагнення гідно відзначити ту чи іншу ювілейну дату, повернути із незаслуженого забуття імена осіб, які були причетними до зародження і становлення книжкових осередків духовності і культури. Дослідницькі групи з числа співробітників бібліотек вивчають архівні джерела, статті у часописах, збирають спогади ветеранів бібліотечної справи, старі документи, фотознімки та інші ілюстративні матеріали тощо і на цій підставі готують публікації й виступи на науково-практичних конференціях, у засобах масової інформації, укладають і видають бібліографічні покажчики, збірники матеріалів ювілейних конференцій, ілюстровані буклети, книги і брошури. Ґрунтовну роботу в цій сфері ведуть дослідники найбільших наукових книгозбірень - Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та Національної парламентської бібліотеки України. Результати їхньої довготривалої, розрахованої на багаторічну перспективу, дослідницької роботи втілено у монографіях,ретроспективних бібліографічних покажчикахта численних статтях.
Фундаментальною працею є монографія „Літопис Національної парламентської бібліотеки України”. Перша її частина, що охоплює період від заснування книгозбірні у 1866р. до Лютневої революції 1917р., побачила світ у 1996р., до 130-річчя НПБ України. У другій частині висвітлюється складний період діяльності бібліотеки, що охоплює часи Української революції 1917-1920рр., перші два десятиліття будівництва соціалістичного ладу, коли книгозбірня послідовно пройшла шлях від міської публічної до Київської державної обласної бібліотеки ім. ВКП(б) та час окупації Києва німецько-фашистськими загарбниками.
Третя частина „Літопису Національної парламентської бібліотеки України” є продовженням попередніх випусків. У ній висвітлюється діяльність бібліотеки в післявоєнний період: нелегкі процеси відновлення споруди книгозбірні з руїн після спалення фашистськими загарбниками, формування штату, фондів, розгортання масової роботи, здійснення організаційно-методичного керівництва публічними бібліотеками Київщини.
Заслуговує на увагу книга „Скарбниця людського розуму”, яка видана у 1966 році до 100-річного ювілею бібліотеки, де наводилися приклади реакції на загибель книгозбірні її колишніх працівників, що воювали на фронті. „Поздоровляю Вас з перемогою, дорогі,- писав у січні 1945 року А.Раскін, який згодом брав участь у штурмі рейхстагу.- Ми почали наступ на Берлін, Там розрахуємося за все, в тому числі і за нашу Бібліотеку”.[11,8]
В 1997 році був виданий науково-допоміжний бібліографічний посібник „Національна парламентська бібліотека України (1866-1996), а в цьому році вийшла з друку його друга частина. Науково-допоміжний бібліографічний посібник включає матеріали про історію та діяльність НПБ України, її видання та публікації співробітників за період з 1996 по 2005 роки. Видання адресоване викладачам, аспірантам, студентам, які вивчають бібліотекознавчі та бібліографознавчі дисципліни, усім, хто цікавиться історією, сучасним станом та тенденціями розвитку бібліотечної справи в Україні.
Мета дослідження. Метою дослідження є висвітлення історичного шляху та сучасного етапу розвитку Національної парламентської бібліотеки України. Зокрема: основні напрями діяльності цього культурного закладу у світлі державних документів про бібліотечну справу в Україні, роль бібліотеки в сучасному бібліотечно-бібліографічному співробітництві з іншими закладами культури, бібліотеками.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження в даній роботі є Національна парламентська бібліотека України, її історія та сучасний станрозвитку.
Завдання:
- Скласти список літератури з даного питання;
- Підібрати літературу, опрацювати матеріали, що стосуються даної теми;
- Опрацювати періодичні видання по темі;
- Скласти робочий план написання курсової роботи, визначивши основні аспекти і розділи дослідження;
- Скласти список використаної літератури.