Характеристика и организация рабочих мест
Зміст
Характеристика й організація робочих місць
Види робочого простору і робоча поза працюючого робітника
Види робочого простору і робоча поза працюючого робітника
Один із чинників, що визначають організацію робочого місця, - поза працюючого. Робоча поза є динамічною, її зміна пов'язана з робочими рухами.
Атласи антропометричних даних дають об'ємно-просторові характеристики працюючої людини, що необхідні для визначення простору, в якому знаходиться технологічне обладнання, яке обслуговує оператор, та інструмент (рис. 4).
Рис. 4. Мінімальні розміри простору, який займає людина у різних положеннях і позах.
Розрізняють декілька видів робочого простору (рис. 4): відкритий, закритий, стиснений і обмежений. Для ремонтника, який виконує ремонт верстата, закритим простором є механізм та робочі вузли, до яких нема прямого доступу. Простір, що обмежує рухи людини, називають стисненим. У стисненому просторі доводиться працювати шоферу, коли він заповзає під машину, щоб виконати у дорозі ремонт, а також шахтареві. Ремонтна яма, що є у будь-якому гаражі, дозволяє виконати ці ремонтні роботи у відкритому просторі. За допомогою ергономічних досліджень виявлено, що умови роботи у положенні лежачи є найнесприятливішими.
Просторове компонування робочого місця, величину зусиль діяння на органи управління, параметри оглядовості визначають, насамперед, за положенням тіла працюючого. Воно залежить від необхідності орієнтації тіла у просторі, а також від величини площі опори. Найчастіше оператор працює стоячи і сидячи, рідше -лежачи. Кожне положення характеризує певна витрата енергії. Вибір робочого положення пов'язаний із розмірами моторного простору, величиною і характером (статичне, динамічне) робочого навантаження, об'ємом та темпом робочих рухів, потрібним ступенем точності виконання операцій, особливостями предметно-просторового оточення.
Положення стоячи характеризує нестійка рівновага. Площу опори у цьому положенні обчислюють за допомогою добутку площі стоп, що стикаються з опорою, і простору, замкненого між ними. Положенню стоячи властиве природне положення хребетного стовпа, грудної клітки, тазу. В цьому положенні людина має сприятливі умови для зорового огляду, переміщення і зорово-моторних координацій. Проте воно є стомлюючим порівняно з іншими положеннями, тому що вимагає значної роботи м'язів для утримання рівноваги тіла і випрямленої пози. Тому в положенні стоячи слід у никати фіксованих поз, рекомендують часту зміну поз і короткочасні перерви для відпочинку.
Положення сидячи також характеризує нестійка рівновага, але площа опори тут значно більша, завдяки використанню пристосувань для сидіння. Робота сидячи має переваги над роботою стоячи: енергетичні витрати організму знижуються на 10 - 20%. Проте тривале перебування у положенні сидячи також може викликати ряд патологічних явищ. Крім цього, у положенні сидячи обмежується можливість переміщення, скорочуються зони досяжності, а також зменшуються силові можливості. Вибір раціональної робочої пози у положенні сидячи, створення умов для її підтримки (форми і розміри сидіння, оптимальні розміри зон досяжності) та зміни дозволяють уникнути цих негативних наслідків.
Положення лежачи допускається у виняткових випадках, тому що воно різко обмежує моторні функції людини, погіршує моторну координацію, зменшує зону огляду. Виконання основних робочих операцій у положенні лежачи супроводжується стомлюючою статичною роботою. Для роботи у
положенні лежачи слід передбачати спеціальні пристосування, що зменшують статичне напруження (опора для голови та ін.). Критерії вибору робочих положень подані у табл. 2.
Таблиця 2
Критерії вибору робочих положень
Робоче положення | Величина зусиль, H | Ступінь переміщення працюючого | Напрям руху рук | Баз» відліку зон досяжності | Величина робочої зони, мм (не більше) |
Сидячи | до 30 | Обмежений | Вперед-назад | Фронтальна площина, паралельна задньому краю сидіння | 600 |
Площина симетрії сидіння | 500 | ||||
Змінне (сидячи-стоячи) | ЗО- 100 | Помірний | Вліво-вправо Вперед-назад Вліво-вправо | Фронтальна площина, паралельна задньому краю сидіння | 600 |
Площина симетрії сидіння | 750 | ||||
Стоячи | 100- 150 | Підвищений | Вперед-назад Вліво-вправо | Фронтальна площина, паралельна передньому краю обладнання, | 300 |
Серединно-сагітальна площина тіла | 1000 |
Раціональна організація робочих рухів створює умови для зниження втоми і резерви для підвищення працездатності людини, збільшення продуктивності праці. Взаємодія принципів економії рухів з основними їх характеристиками реалізується у вигляді низки практичних рекомендацій щодо організації робочих рухів (табл. З).Таблиця З
Точність рухів рук
Вита | Нижча |
У положенні сидячи | У положенні стоячи |
У горизонтальній площині | У вертикальній площині |
На віддалі 15—35 см від середньої лінії тіла | На віддалі менше 1 5 см і більше 35 см від середньої лінії тіла |
При амплітуді руху в ліктевому суглобі 50-80° | При амплітуді руху в ліктевому суглобі менше 50 і більше 80° |
При навантаженні 25% від максимального | При великих навантаженнях |
наявності орієнтира | За відсутності орієнтира |
Література
1. Іваськевич І.О. Ергономіка: Навчальний посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 168с.