Гражданская оборона 2

Вступ

Значна кількість великих катастроф, що відбулися на тери­торії України на останній час (серед яких особливе місце займає Чорнобильська), змістила пріоритети у призначенні Цивільної оборони від захисту населення в умовах воєнного часу на захист населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і при­родного характеру, від галузевого (відомчого) формування і функціонування на функціональні (із задіянням усіх рівнів вико­навчої влади) принципи формування і реагування на надзвичайні ситуації.

Прийняті за останні роки Верховною Радою України закони: «Про Цивільну оборону України» (1999 р.), «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» (1998 р.), «Про захист насе­лення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і при­родного характеру» (2000 р.) чітко визначили призначення і за­вдання Цивільної оборони України, відповідальність виконавчої влади всіх рівнів щодо захисту життя і здоров'я людини від наслід­ків надзвичайних ситуацій, державну важливість цієї проблеми.

Організація безпеки і захисту населення України, об'єктів економіки і національного надбання держави повинна розглядати­ся як невід'ємна частина державного будівництва, як найважливі­ша функція центральних органів виконавчої влади, місцевих дер­жавних адміністрацій і виконавчих органів влади.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо у загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захис­ту населення, об'єктів економіки і національного надбання від над­звичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Даний навчальний посібник укладено у відповідності до ви­мог вищенаведених законів України і програми підготовки сту­дентів вищих навчальних закладів з Цивільної оборони.

1. Сили і засоби Цивіоьної оборони (Росія, США...)

Цивільна оборона як система виникла в роки Першої світо­вої війни з появою авіації. З розвитком озброєння, яке створило можливість загрози нанесення ударів по адміністративних центрах, промислових підприємствах, життю населення, розвивалася і удос­коналювалася Цивільна оборона.

Створення і застосування ядерної зброї під час Другої світо­вої війни дало імпульс у розвитку Цивільної оборони, що завер­шився прийняттям у 40-50 рр. законів з Цивільної оборони в біль­шості промислово розвинутих країнах.

У зарубіжних країнах Цивільна оборона, як система стра­тегічного забезпечення життєдіяльності держав, призначена для виконання завдань, спрямованих на захист населення й економіки країни від надзвичайних ситуацій, а також для проведення ряту­вальних та інших невідкладних робіт (РІНР) у вогнищах ураження і районах лих.

В останні роки, особливо після Чорнобильської катастрофи, у країнах Заходу й інших розвинутих країнах увага урядів стала зосереджуватися на вирішенні питань з попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного харак­теру.

В цих країнах головними завданнями Цивільної оборони ста­ли створення і підготовка сил і засобів, необхідних для забезпечен­ня безперервного державного управління, захисту населення і життєво важливих секторів економіки в різних умовах надзвичайних ситуацій.

На сьогоднішній день майже у всіх країнах прийнятий тери­торіально-виробничий принцип побудови і функціонування систе­ми ІДО, до складу якої входять:

-органи управління;

-системи зв'язку, оповіщення, радіаційної розвідки і дозиме­тричного контролю;

-розроблені плани евакуації і розосередження населення;

-система захисних споруджень;

-запаси продовольчих, сировинних і матеріальних цінностей;

-сили і засоби Цивільної оборони — як штатні, так і добровільні.

Організаційна структура національних систем Цивільної оборони в більшості зарубіжних країн має багато спільного і роз­вивається в напрямку подальшої уніфікації.

Розглянемо структуру і завдання Цивільної оборони деяких країн, що представляють інтерес для побудови і функціонування Цивільної оборони України.

Цивільна оборона Росії

За минулі десять років Міністерству з надзвичайних ситуацій Російської Федерації вдалося об'єднати сили і засоби різних міністерств, у тому числі сили і засоби пожежної служби МВС Росії, державну систему попередження і ліквідації надзвичайних си­туацій.

До складу МВС входять війська ЦО (з рятувальниками, автомобільними, авіаційними, інженерними, протихімічними підрозді­лами), штаби з питань Цивільної оборони і ліквідації наслідків над­звичайних ситуацій, пошуково-рятувальні служби.

Міністерство має в безпосередньому підпорядкуванні спеці­альні військові формування: центральний аеромобільний рятуваль­ний загін, авіаційне підприємство і національний корпус надзви­чайного гуманітарного реагування.

Підготовка кадрів проводиться в спеціалізованих навчаль­них закладах. Наукові і конструктивні розробки в галузі техніки і технології здійснюються в Науково-дослідному інституті ЦО НС.

Робота з попередження стихійних лих і техногенних катаст­роф будується на основі моніторингу і прогнозів, які проводяться в науково-дослідних інститутах, аналітичних службах і лабора­торіях, що належать різним відомствам.

Відповідно до російського законодавства Міністерство з НС
при виникненні лих і катастроф має можливість одержати сили і засоби інших відомств — міліцію, медичні частини, будівельні і транспортні організації. Для ліквідації наслідків великих катаст­роф залучаються державні фінансові і матеріальні ресурси. Для надання допомоги іншим державам у проведенні рятувальних робіт використовуються такі формування, як Централь­ний аеромобільний рятувальний загін, експедиційний госпіталь, автомобільна колона, авіаційне підприємство.

Цивільна оборона Федеративної Республіки Німеччини

Загальне керівництво Цивільною обороною ФРН здійснює Федеральне Міністерство внутрішніх справ. Основним компонентом у системі ЦО ФРН є служба захисту від катастроф, що нараховує, при повному розгортанні, до 600 тис. чоловік, додатково можуть та­кож залучатися цивільні організації і служби (до 2 млн. чоловік).

Захист населення здійснюється будівництвом суспільних і приватних захисних споруд з урахуванням використання бомбос­ховищ Другої світової війни, шахт, печер, а також підготовкою планів евакуації.

Цивільна оборона США

У США створена «Федеральна служба з дій у надзвичайних умовах» (ФЕМА), яка безпосередньо підкоряється президенту. На це управління покладені завдання:

- забезпечення виживання країни в ядерній війні;

- розробка планів евакуації населення США з небезпечних районів;

- здійснення заходів у відповідності з програмою будівницт­ва захисних споруд;

-удосконалювання і підвищення стійкості систем зв'язку й
оповіщення;

-забезпечення захисту і нормального функціонування федеральних і місцевих органів влади та Цивільної оборони;

-створення і розосередження стратегічних запасів на випа­док надзвичайних ситуацій;

Центральний апарат ФЕМА має у своєму складі 5 управлінь:

- із забезпечення функціонування в надзвичайних ситуаціях;

-з програм навчання і протипожежної підготовки;

-з програм національної готовності управління, надання допомоги і розробки програм для штатів і місцевих органів влади;

-федеральна адміністрація із страхування;

-адміністративні підрозділи.

У кожному штаті є консультативна рада з питань Цивільної оборони.

Безпосереднім керівником Цивільної оборони штату є на­чальник ЦО штату зі своїм штабом.

Крім цього, створюються місцеві штаби в графствах (3200), районах (17), незалежних штатах (37). Усього створено 3615 місце­вих штабів Цивільної оборони.

На промислових підприємствах, де 50 і більше працюючих, створюються комітети Цивільної оборони, які очолюють керівни­ки цих підприємств.

У США немає спеціальних формувань Цивільної оборони. Для вирішення їхніх завдань залучаються підрозділи національної гвардії і збройних сил, головним чином сухопутних.

Захист населення в системі ЦО США вирішується в двох на­прямках — шляхом укриття в захисних спорудах, головним чином ПРУ (242 млн. місць) і евакуації.

У такий спосіб Цивільна оборона в зарубіжних країнах роз­глядається керівництвом цих країн як система, дії якої спрямовані на захист населення й економіки від наслідків стихійних лих, аварій, катастроф і випадків військових конфліктів.

Незважаючи на те, що кожна країна розвиває і формує власні варіанти національної структури Цивільної оборони, виходячи з конкретних обставин економічних можливостей, фізико-гео­графічних, кліматичних, природних особливостей, усі ці системи керуються насамперед гуманною метою, враховуючи гуманітарні права згідно з Женевською Конвенцією 1949 р.