Творчим успіхом Марина Павленко завдячує своїм батькам — сільським вчителям української мови і літератури, письменникам.

Батько і мати з дитинства прищеплювали Марині любов і шану до рідного слова, відчуття краси і трепетне ставлення до природи, чарівність якої оспівували в своїх поетичних і прозових творах.

Степан Онисимович (1949-2003 рр.) і Ольга Петрівна Павленки (нар. 1949 р.) познайомилися в студентські роки під час навчання в Черкаському державному педагогічному інституті. Незабаром випускники одружилися і після закінчення вузу разом поїхали вчителювати на Львівщину.

30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області у подружжя Павленків народилася донька Марина.

Незабаром родина переїхала на Черкащину — батьківщину Степана Онисимовича, де він вчителював в загальноосвітніх школах сіл Юрківка та Бабанки Уманського району Черкаської області.

За спогадами Марини Павленко батько першим звернув увагу на її обдарованість. Він викладав українську літературу в десятому-одинадцятому класах, де вона навчалася. Перевіряючи шкільні завдання, Степан Онисимович мав можливість більш уважно ознайомитися з доробком Марини.

Відчувши доньчин літературний талант, батько направляв її починання.

Він часто радив їй щодо художнього задуму нового твору, підказував, як краще сформувати сюжетну лінію. Батько був суворим критиком шкільних творів Марини і нерідко відкидав невдалі. Незважаючи на те, що більшість робіт Степан Онисимович оцінював позитивно, він вимагав від Марини удосконалення, відточення майстерності. Батько чудово розумів і усі недоліки літературних починань Марини, адже він був автором значної кількості методичних і публіцистичних статей, художніх творів та перекладів з німецької мови, які друкувалися в різних часописах і газетах України.

Працюючи сільським вчителем, Степан Онисимович виховав не одне покоління учнів.

Він прокладав шлях до серця кожного школяра, своєю довірою надавав підтримку і надихав учнів навчатися і творити. Випускники школи згадували, що Степан Онисимович «якимось дивом сіяв навколо себе віру в усе гарне, добре, світле» [5, с. 302].

На жаль, він не побачив виходу у світ збірки своїх найкращих літературних творів, над якими самовіддано працював усе життя.

Лише 2004 року, через рік після смерті письменника, уманське видавництво «АЛМІ» надрукувало книгу Степана Павленка «Вічність така коротка».

За словами Степана Онисимовича найголовнішим здобутком його творчості була «незмірна, невиліковна й розпроклята любов до слова, цей найкращий і найболючіший світ моєї душі».

Книгу «Вічність така коротка» з любов'ю проілюструвала Наталя Павленко, дочка автора.

Зараз Наталя Степанівна Павленко працює співробітником Інституту українознавства в Києві, і як художник ілюструє періодичні видання цього закладу.

У Павленків завжди царювала вдома творча атмосфера, яку задавав голова родини — доброзичливий і привітний Степан Онисимович — і всіляко підтримувала мати — Ольга Петрівна. У своєму житті вона не шукала легких шляхів.

Ольга Петрівна працювала в сільській школі вчителькою української мови і літератури, виховувала трьох доньок: Марину, Наталю і Лесю.

Незважаючи на свою зайнятість роботою і домашнім господарством, знаходила час для літературної праці — писала вірші, прозу, гуморески, сценарії.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 6

Безкоштовна робота

Закрити

Життя та творчість Марини Павленко

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.