ПЛАН

1. Вступ.

2. Види і способи шліфування.

3. Види і сутність технології шліфування.

4. Параметри оброблюваного матеріалу.

5. Параметри устаткування.

6. Верстати з довгою вузькою стрічкою

7. Верстати з вузькою стрічкою

8. Широкострічкові калібрувально-шліфувальні верстати

9. Особливості роботи робочого вала при шліфуванні на широкострічковому верстаті

10. Використання притискної планки, що забезпечує плоску зону контакту при шліфуванні на широкострічковому верстаті

11. Конструктивні особливості додаткового оснащення калібрувально - шліфувальних верстатів

1. Вступ

Шліфувальні верстати поділяються на кілька груп залежно від типу оброблювальної поверхні деталі, матеріалу, з якого вона виготовлена, та інших конструктивно-функційних ознак.


2. Види і способи шліфування

Кругле зовнішнє шліфування. При круглому зовнішньому шліфуванні деталі встановлюють в центрах або закріпляють в патроні. Розрізняють: шліфування з повздовжньою подачею, шліфування з глибиною і шліфування врізане.

Кругле внутрішнє шліфування. До цього виду шліфування відносяться: шліфування з повздовжньою подачею і шліфування врізанням.

Без центрове шліфування. При без центровому шліфуванні процес різання здійснюється шліфувальним кругом а також, так як на звичайних центрових шліфувальних верстатах.

Плоске шліфування. Цей вид шліфування поділяється на дві групи: шліфування периферією круга і шліфування торцем круга.


3. Види і сутність технології шліфування

Сутність процесу шліфування полягає в різані поверхневого шару матеріалу абразивними зернами. Ці зерна закріплені на гнучкій паперовій чи тканинній основи, або закріплені на твердих абразивних колах, або містяться в шліфувальних пастах. Гострі грані зерен при ковзані й натисканні на оброблювану заготовку витискаються в деревину, скребуть і ріжуть її волокно, знімаючи тонкий шар у вигляді дрібних стружок.

Мета шліфування – вирівнювання поверхні деталі і надання їй гладкості, а також видалення верхнього шару матеріалу для забезпечення заданої товщини виробу.

Найкращі результати отримують при шліфуванні декількома абразивами, причому зерно кожного наступного абразиву має залишати подряпину, як мінімум, удвічі меншу, ніж зерно попереднього.

Окремо варто виділити такі технологічно складні операції, як шліфування лакованих поверхонь і фінішування, що використовується для облагороджування покриттів при обробці виробів з деревини.

Усі згадані процеси пов’язані між собою оскільки більшість виробничих завдань вимагають комбінованого рішення, наприклад, поєднання операцій калібрування і шліфування (чистового шліфування на одному верстаті, що дуже типово для невеликих і середніх підприємств, де номенклатура виробів постійно змінюється).

Чорнове шліфування застосовують для обробки в розмір і вирівнювання поверхні(обробка під площину) меблевих шипів, ДСП, столярно-будівельних щитів і рамок.

Калібрування – процес, де одночасно з вирівнюванням поверхні точно формується розмір деталі по товщині. Для даної операції використовують абразивні стрічки з великою зернистістю, точність обробки складає не більше +0,1 мм.

При цьому абразивну стрічку в зоні контакту з виробом установлюють на робочий орган верстата, що має важко деформовану або тверду поверхню. Зернистість абразивних стрічок в цьому випадку повинна бути великою.

Чистове шліфування дозволяє отримати гладку поверхню, необхідну для наступних технологічних операцій облицювання й обробки, чого не можна досягти при попередній обробці (фрезеруванні або чорному шліфуванні). При чистому шліфуванні, з метою досягнення високої гладкості поверхні, стрічку встановлюють на робочому органі верстата, оснащеному м’яким притискним пристроєм з повсті, фетру або пневматичною подушкою. Використовують абразивні стрічки з меншою зернистістю залежно від необхідного ступеня якості поверхні (на виході).

Шліфування лакових і пофарбованих поверхонь використовується в технологіях остаточної обробки поверхні й призначене для вирівнювання шарів лакофарбового матеріалу (ЛФМ) або ґрунту (проміжне шліфування) перед остаточним покриттям. Воно залежить від типу ЛФМ і способу його нанесення.

Для правильного підбору шліфувального верстата слід звернути увагу на певні параметри, знання яких значною мірою визначає правильний вибір і належну роботу устаткування.


4. Параметри оброблюваного матеріалу

Тип матеріалу і його властивості. Оброблюваність матеріалу визначається сукупністю його фізико-механічних властивостей. Вирішальними, зазвичай, є твердість, вологість, вміст смол тощо.

При шліфуванні деревини з високим вмістом смол (сосна) найбільш значущім фактором, що впливає на продуктивність різання на якість поверхні, буде ступінь зносу шліфування стрічки (або її забруднення).

Геометричні параметри застосування (товщина, ширина, довжина, рельєф тощо). Можливі обробки верстата повинні відповідати максимальним розмірам заготовок.

Якість поверхні перед обробкою (залежить від того, яке устаткування стоїть в технологічній лінії, якою є якість заготовки після обробки на ньому). Наприклад, після преса на склеєному щиті може виступити клей, або той же щит може мати перепади за висотою.

Необхідний ступінь якості одержаної поверхні(шорсткість, глянець, матовість тощо) багато в чому визначає конкурентоспроможність продукції. Гарна поверхня забезпечується правильним підбором інструменту й режимів різання, розмірна точність залежить від верстата – типу конструкції, твердості, комбінації вузлів, якості компонентів тощо.


5. Параметри устаткування

Кількість і потужність приводів – параметри, які визначають загалом сумарну потужність верстата і, відповідно, енергоспоживання. Потужність приводу також значною мірою впливає на продуктивність: зі збільшенням потужності зростають можливості для знімання стружки. Нині заради економії деякі виробники спрощують конструкцію і встановлюють по одному приводу на кілька робочих вузлів, що значно погіршує технологічні можливості верстата.

Швидкість різання зумовлена швидкістю падавального конвеєра. Зазвичай цей параметр має два ступені регулювання, його величина становить 4,5 і9 м/хв. Найчастіше додатково існує можливість плавного регулювання зміни швидкості до 12 м/хв., що дозволяє трохи розширити технологічні можливості верстата.

Знімання матеріали визначається висотою стружки, яку шліфувальна стрічка знімає за один прохід верстата. Дане значення залежить від зернистості шліфувальної стрічки, типу верстата і досвіду оператора.

Зернистість шліфувальної стрічки визначається, власне, операцією, вимогами до оброблюваної поверхні та матеріалами; найчастіше використовують стрічки з такою зернистістю: 40, 60, 80, 100, 120, 150, 180, 240, 320.

Стан стрічки залежить від оброблюваного матеріалу, якості стрічки, опцій верстата і, до певної міри, від досвіду оператора. Отже необхідно постійно стежити за станом стрічки й у випадку повного зносу замінювати її.

Продуктивність визначається величиною основного і додаткового часу.

Основний час визначається продуктивністю різання, яка залежить від згаданих параметрів верстата та заготовок, і прирівнюється до обсягу обробленого матеріалу за одиницю часу.

Продуктивність різання безпосередньо впливає на вихідну сила різання, що навантажує приводні електродвигуни. Умовно кажучи, добуток параметрів режиму різання утворює деяку константу. Це означає, що зі збільшенням одного з параметрів значення решти параметрів повинні знижуватися заради збереження оптимального режиму обробки.

Для контролю продуктивності різання зазвичай застосовуються встановлений амперметр, що вимірює значення струму приводного електродвигуна. Перевищення допустимої продуктивності різання відбивається на якості поверхні деталі.

Допоміжний час (налагодження верстата, встановлення шліфувальних стрічок (інструмента), подача, прийом заготовок тощо) – іноді набагато більше часу, ніж процес шліфування. Тому на верстатах установлюють по кілька робочих вузлів. Підвищити продуктивність можна також за рахунок механізації деяких операцій, наприклад, транспортування або подача заготовок.

Габаритні розміри верстата (довжина, ширина, висота). Необхідно планувати місце для встановлення верстата, при цьому слід враховувати розміри прилеглих зон для складування заготовок, а також зони для обслуговування верстата, повинно бути достатньо місця.

Маса верстата – визначається конструкцією і впливом на точність верстата та його надійність. Важливо, щоб підлога, на якій встановлюється устаткування, була досить надійною, тобто витримувала його масу.

Шліфувальні верстати мають два основні негативи – це шумний і потенційно небезпечний шліфувальний вузол, який до того ж є джерелом пилу, та необхідність працювати з вадкими предметами. Отже, робочий вузол має бути надійно закритий і захищений від випадкового доступу до нього під час роботи й оснащений підводами для систем аспірації. Дуже важливо щоб система аспірації мала достатню продуктивність витяжки, оскільки пил, утворений при шліфуванні, є дуже шкідливим і небезпечним.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 19

Безкоштовна робота

Закрити

Обробка деталей на шліфувальних верстатах

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.