План

1. Відмінність між психокорекційними та психотерапевтичними групами.

2. Процедурні аспекти психотерапевтичних і психокорекційних груп.

3. Авторитарний, демократичний та ліберальний стилі керівництва психокорекційними та психотерапевтичними групами.

4. Травматичний стрес та ПТСП – синдром.

5. Симптоми ПТСП, його види.

3. Авторитарний, демократичний та ліберальний стилі керівництва психокорекційними та психотерапевтичними групами.

Успішність групової психокорекції та психотерапії багато в чому зале­жить від особистості керівника. Як правило, групою керує психолог, принаймні на перших етапах. Його професійний обов'язок — гарантувати благополуччя кожного члена групи (хоча існують й інші думки).

Поступово з-поміж учасників групи виособлюються ліде­ри, що намагаються виявляти більшу активність, ніж інші. Специфічними лідерськими рисами виступають ентузіазм, домінантність, упевненість, розум, рівновага, поміркованість, зрілість, сильне "Я", низька тривожність, сприйнятливість, інтуїція, багата фантазія, емпатія, бажання допомогти іншим, терпимість до фрустрації та невизначеності.

Як бачимо, стиль керівництва в групах може варіюватися в досить широкому діапазоні

Слід також зауважити, що з розвитком групи стиль керів­ництва може змінюватися. Наприклад, авторитарний стиль більш адекватний на перших етапах, коли динаміка групи настільки незрозуміла для учасників, що вони не можуть усвідомити, що відбувається. Використання структурованих вправ прискорює подолання групою початкової нерішучості.

Узагалі керівник групи виконує чотири ролі: експерта, ка­талізатора, диригента та зразкового учасника.

Як експерт, керівник коментує групові процеси, допомагає учасникам об'єктивно оцінити свою поведінку та її вплив на ситуацію та образ "Я". Але якщо керівник стає тотальним коментатором, то група перетворюється на шкільний клас.

Як каталізатор, керівник сприяє розвиткові подій. Він ви­користовує своє вміння діяти в міжособистісному спілкуванні у теплій емпатійній манері, що спонукає учасників до пози­тивного зворотного зв'язку.

Як диригент, керівник групи вирівнює внески кожного до групової взаємодії.

Керівник групи виступає і як зразковий учасник, якого на­слідують інші у відкритості та автентичності, у високому рівні міжособистісного функціонування.


4. Травматичний стрес та ПТСП – синдром.

"стрес " (від англ. тиск, напруження) — стан психічного пере­напруження — та "стресори " — зовнішні чи внутрішні факто­ри, що ведуть до стресів.

Поняття "стрес" було введене у 1936 р. ка­надським фізіологом Г. Сельє у зв'язку з дослідженням адап­таційного синдрому — сукупності адаптаційних реакцій, що мають захисний характер. Г. Сельє виділив три послідовні стадії розвитку адаптаційного синдрому, які надали мож­ливість продемонструвати як мобілізуючий позитивний вплив стресу на життєдіяльність організму (на перших етапах роз­витку), так і руйнівний дезінтегруючий вплив стресового ста­ну останньої стадії адаптаційного синдрому. Для цього виду стресу було введено визначення "дистрес ".Під стресом розуміють неспецифічну відповідь організму на запропоновані йому зовнішні і внутрішні вимоги. Дане поняття запропоноване Г.Сельє, канадським фізіологом, якому вдалося встановити, що на різні несприятливі впливи (холод, втома, страх, приниження, біль...) організм відповідає не тільки конкретною для кожної взаємодії захисною реакцією, але і загальним однотипним комплексом реагування незалежно від діючого на організм подразника. Ці процеси описані в класичних дослідженнях Г.Сельє, в яких вказано стадії стресу, характерні для будь-якого адаптаційного процесу. У особистісному адаптаційному потенціалі виділяють три фази:

-фаза тривоги – здійснюється мобілізація захисних сил організму, підвищуючи стійкість. З точки зору фізіології, кров згущується, вміст іонів хлору падає, відбувається підвищене виділення азоту, фосфатів, калію..;

-фаза резистенції (стабілізації) – проявляється максимально ефективна адаптація;

-фаза виснаження – дистресу, котрий несе в собі фактори, що руйнівно діють на організм.

У сучасній науці виділяють два основних види стресу: фізіологічний та психічний (інформаційний та емоційний). Інформаційний стрес виникає у випадку інформаційного перевантаження, коли людина не справляється з завданням переробки інформації і не встигає прийняти правильне рішення. Виникнення емоційного стресу психологи пов’язують з ситуаціями загрози, небезпеки, образи і т.д., тому виділяють три форми емоційного стресу: імпульсивний, гальмівний, генералізований.

На практиці розподіл на інформаційний та емоційний умовний, бо в стресовій ситуації інформаційні та емоційні стресори рідко можна розділити і визначити, який з них є провідним. Люди по-різному реагують на стресові ситуації: у одних ефективність діяльності зростає, у інших – падає.

Серед властивостей особистості, що обумовлюють ймовірність виникнення стресу, провідне місце посідає тривожність, котра в умовах адаптації може проявлятися у різноманітних психічних реакціях, відомих як реакції тривоги. Під тривогою розуміється відчуття неусвідомленої загрози, відчуття небезпеки і тривожного очікування чи неспокою. Принциповий розподіл тривоги на нормальну і патологічну спонукало виділення її багатьох аспектів і різновидів: нормальної, ситуативної, невротичної, психотичної та ін.

Поняття стресу та дистресу, які виникли в річищі фізіо­логічних досліджень, ввійшли і в психологічну термінологію. Фізіологічний та психологічний стреси вирізняються за характе­ром стресорів, що їх викликають.

У надрах самої психології склалися й свої терміни щодо станів нервового перенапруження. Так, психічна травмаозначає тимчасове чи стійке порушення психіки під впливом надмірної за силою чи за суб'єктивним значенням психічної дії

У межах психоаналітичної концепції згадані порушення кваліфікуються як травматичний невроз. Основою для вве­дення цього поняття 3. Фрейд вважав феномен нав'язливого згадування про травмуючі події. Домінування у фрейдівському визначенні симптому нав'язливих спогадів і позначення часу його формування безпосередньо моментом травми зву­жують межі станів, пов'язаних із психічною травмою. Так, серед симптомів стресових порушень трапляються тривожність, де­пресія, порушення пам'яті, уваги, які посилюються з часом. Ціла низка порушень, що об'єднуються поняттям "нейровегетативний синдром", також притаманні стресовим станам.

Для визначення станів, що можуть виникати у більш віддалені від травмуючих подій періоди, було введене поняття "посттравматичний невроз". У цьому випадку симптом нав'язливих спогадів не є обов'язковим і може бути навіть зовсім відсутнім. Але сама психоаналітична парадигма у підході до стресових станів залишається разом із самим по­няттям неврозу.

У сучасній франкомовній традиції термін "посттравматичний невроз" є найбільш поширеним в інтерпретації станів людей, що зіткнулися з травмуючими подіями у своєму житті. Психопрофілактична робота на перших етапах розвитку трав­матичного стресу також традиційно належить до ПТСП-реабілітації. До ужитку ввійшло трохи вільне користування терміном "ПТСП", розширення його до поняття травматич­ного стресу.

Тож вживання цього терміна скоріше характеризує підхід до інтерпретації стресо­вих порушень, ніж конкретний діагноз. Ми вже зазначали, що травматичний стрес є цілісною адаптивною відповіддю на сильну травму. Як і всі види стресів, він розвивається у три етапи/і

Тривалість третього етапу не обмежена. Можливості са­мостійного подолання стресового стану на цій стадії хроніч­ного стресу майже неймовірні. Цей етап і має назву ПТСП-синдрому. Повна його картина включає порушення вже усіх трьох рівнів життя: соціального, службового, особистого. По­терпілі часто усвідомлюють необхідність психологічної допо­мога, але важкий стан депресії не дозволяє звернутися по неї.


5. Симптоми ПТСП, його види.

ПТСП-синдром складають три головні групи симптомів: 1) нав'язливі образи трагедії, що сталася; 2) уникнення ба­гатьох речей, котрі асоціативно пов'язані з травмою; 3) широкий діапазон симптомів, обумовлених високим рівнем психофізіологічного збудження. Саме останні найбільш ши­роко вивчалися й констатувалися в дослідженнях стану лю­дей, що постраждали від Чорнобиля. Але як складова частина ПТСП-синдрому ця симптоматика не кваліфікувалася.

Серед "чорнобильців" можна спостерігати постстресові порушення різноманітної етіології. Це первинні ПТСП-синдроми: гострий (у безпосередніх учасників та спостерігачів пожехі на ЧАЕС) та хронічний (що розвивається внаслідок постійної тривалої дії стресорів у випадках: проживання на забруднених територіях, надбання хронічних захворювань унаслідок опромінювання та ін.); вторинний ПТСП-синдром у дітей! що народилися в родинах батьків, котрі мають пост­стресові порушення і формують унаслідок цього травматич­ний осередок у психіці дітей, які особисто не пережили ката­строфі та її наслідків; вторинний ПТСП-синдром у дорослих, які отримують суперечливу інформацію щодо безпечності свого проживання у місцевості (частіше за все цей вид син­дрому має в нас назву радіофобії).

Деякий час вважалося, що ПТСП-синдром може бути ли­ше в дорослих з їхніми раціональними схемами щодо устрою свого та навколишнього життя. Стосовно дітей, то ще в середині 80-х років ХХ століття вважалось, що їхні стресові порушення є ситуативно-специфічними через їхній менш стійкий по­гляд на світ, який може адаптувати значно більше подій та явищ, ніж погляд дорослої людини. Але вже наприкінці 80-х років головні міжнародні класифікатори психічних порушень — DSM-HI-R, DSM-IV та ICD(IO) — включили до свого складу ПТСП-синдром у дітей. У багатьох випадках діти до кінця не усвідомлюють наслідків катастроф, які торкнулися їхнього життя, і тому не дуже глибоко переживають трагізм подій. Але те, що трапилось, може залишити глибокі сліди у психіці й проявитися через деякий час. Тому, як і у випадках з дорослими, склалося уявлення про необхідність психопрофілактики дитячого ПТСП-синдрому безпосередньо під час чи після аварії. Вивчення ПТСП-синдрому в дітей нині становить відносно самостійний підрозділ ПТСП-науки.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Соціальна робота 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.