загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 5

Безкоштовна робота

Комітет ВООЗ (1980 р.) дав визначення медичної реабілітації: реабілітація - це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, якщо це нереально - оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграціяйого в суспільстві.Таким чином, медична реабілітація включає заходи щодо запобігання інвалідності під час захворювання і допомогу індивіду у досягненні максимальної фізичної, психічної, соціальної, професійної та економічної повноцінності, на яку він буде здатний в рамках існуючого захворювання.Серед інших медичних дисциплін реабілітація посідає особливе місце, оскільки розглядає не тільки стан органів та систем організму, а й функціональні можливості людини в його повсякденному житті після виписки з медичної установи.

Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ, прийнятої в Женеві в 1980 році, виділяють такі рівні медико-біологічних та психо-соціальних наслідків хвороби і травми, які повинні враховуватися при проведенні реабілітації: пошкодження (impaiment англ.) - Будь-яка аномалія чи втрата анатомічних, фізіологічних, психологічнихструктур або функцій; порушення життєдіяльності (disability англ.) - що у результаті пошкодження втрата чи можливості здійснювати повсякденну діяльність в манері чи межах, що вважаються нормальними для людського суспільства; соціальні обмеження (handicap англ.) - що у результаті пошкодження і порушення життєдіяльності обмеженняі перешкоди для виконання соціальної ролі, вважається нормальною для даного індивідуума.

В останні роки в реабілітацію введено поняття "якість життя, пов'язане зі здоров'ям" (healthrelated quality of life, англ.).При цьому саме якість життя розглядають як інтегральну характеристику, на яку треба орієнтуватися в оцінці ефективності реабілітації хворих та інвалідів.

Правильне уявлення про наслідки хвороби має принципове значення для розуміння суті медичної реабілітації та спрямованості реабілітаційних впливів.

Оптимальним є усунення або повна компенсація пошкодження шляхом проведення відновного лікування.Однак це не завжди можливо, і в цих випадках бажано організувати життєдіяльність хворого таким чином, щоб виключити вплив на неї існуючого анатомічного і фізіологічного дефекту.Якщо при цьому колишня діяльність неможлива або негативно впливає на стан здоров'я, необхідно переключення хворого на такі види соціальної активності, які найбільшою мірою будуть сприяти задоволенню всіх його потреб.

Ідеологія медичної реабілітації за останні роки зазнала значну еволюцію.Якщо в 40-ті роки основою політики щодо хронічно хворих та інвалідів були їх захист і догляд за ними, то з 50-х років почала розвиватися концепція інтеграції хворих та інвалідів у звичайне суспільство; особливий акцент зроблено ша їх навчанні, отримання ними технічних підсобнихкоштів.У 70-ті - 80-ті роки зароджується ідея максимальної адаптації навколишнього середовища під потреби хворих та інвалідів, всебічної законодавчої підтримки інвалідів у сфері освіти, охорони здоров'я, соціальних послуг і забезпечення трудової діяльності.У зв'язку з цим стає очевидним, що система медичної реабілітації в дуже великій мірі залежить від економічного розвитку суспільства.

Незважаючи на значні відмінності систем медичної реабілітації в різних країнах, все ширше розвивається міжнародне співробітництво у цій сфері, все частіше піднімається питання про необхідність міжнародного планування і розробки координованої програми реабілітації фізично неповноцінних осіб.Так, період з 1983 по 1992 роки був оголошений ООН Інтернаціональної Декадою Інвалідів; в 1993 році Генеральна асамблея ООН прийняла "Стандартні правила зрівняння можливостей інвалідів" які повинні вважатися у країнах членах ООН точкою відліку у сфері прав інвалідів.Мабуть, неминуча подальша трансформація ідей науково практичних завдань медичної реабілітації, що з поступово що відбуваються в суспільстві соціально економічними змінами. [1]

Загальні показання в медичній реабілітації представлені в доповіді Комітету експертів ВООЗ з попередження інвалідності в реабілітації (1983).До них відносяться:

значне зниження функціональних здібностей;

зниження здатності до навчання;

особлива схильність впливів зовнішнього середовища;

порушення соціальних відносин;

порушення трудових відносин.

Загальні протипоказання до застосування реабілітаційних заходів включають супутні гострі запальні і інфекційні захворювання, декомпенсовані соматичні і онкологічні захворювання, виражені розлади інтелектуально-мнестичної сфери та психічні захворювання, що ускладнюють спілкування і можливість активної участі хворого в реабілітаційному процесі.

У нашій країні, за матеріалами Всесоюзного НДІ соціальної гігієни та організації охорони здоров'я ім.Н А Семашко (1980), із загального числа госпіталізованих у відділення терапевтичного профілю в відновлювальне лікування потребують 8,37 на 10 000 від населення, у відділенні хірургічного профілю - 20,91 на 10 000, неврологічного - 21,65 на 10 000 від населення; в цілому долечиванию підлягають від 20 до 30% залежно від основного профілю відділення, що потребує 6,16 ліжка на 10000 населення.У амбулаторної реабілітації, згідно з даними Н А Шестакової та співавторів (1980), потребують 14 - 15% з числа звернулися в поліклініку, причому близько 80% з низ становлять особи з наслідками ушкоджень опорно-рухового апарату. [2]

Основні принципи медичної реабілітації найбільш повно викладені одним з її основоположників До Ренкером (1980):

Реабілітація повинна здійснюватися, починаючи від виникнення хвороби або травми і до повного повернення людини в суспільство (безперервність і грунтовність).

Проблема реабілітації повинна вирішуватися комплексно, з урахуванням всіх її аспектів (комплексність).

Реабілітація повинна бути доступною для всіх хто її потребує (доступність).

Реабілітація повинна пристосовуватися до постійно мінливій структурі хвороб, а також враховувати технічний прогрес і зміни соціальних структур (гнучкість).

З урахуванням безперервності виділяють стаціонарний, амбулаторний, а в деяких країнах (Польща, Росія) - іноді ще й санаторний етапи медичної реабілітації.

Оскільки одним з провідних принципів реабілітації є комплексність впливів, реабілітаційними можуть називатися лише ті установи, в яких проводиться комплекс медико-соціальних та професійно-педагогічних заходів.Виділяють такі аспекти цих заходів (Роговий М. А. 1982):

Медичний аспект - включає питання лікувального, лікувально-діагностичного і лікувально-профілактичного плану.

Фізичний аспект - охоплює всі питання пов'язані із застосуванням фізичних факторів (фізіотерапія, ЛФК, механо- і трудотерапія), з підвищенням фізичної працездатності.

Психологічний аспект - прискорення процесу психологічної адаптації до нової в результаті хвороби життєвої ситуації, профілактика і лікування та розвитку патологічних психічних змін.

Професійний - у працюючих осіб - профілактика можливого зниження або втрати працездатності; у інвалідів - по можливості, відновлення працездатності; сюди входять питання визначення працездатності, працевлаштування, професійної гігієни, фізіології і психології праці, трудового навчання перекваліфікації.

Соціальний аспект - охоплює питання впливу соціальних факторів на розвиток і перебіг хвороби, соціального забезпечення трудового та пенсійного законодавства, взаємини хворого та сім'ї, суспільства і виробництва.

Економічний аспект - вивчення економічних витрат і очікуваного економічного ефекту при різних способах відновного лікування, формах і методах реабілітації для планування медичних і соціально-економічних заходів.