План

1. Втрата годувальника: суб’єкти та умови правомірності визнання соціального ризику

2. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника

Список використаної літератури

1. Втрата годувальника: суб’єкти та умови правомірності визнання соціального ризику

Поняття соціального ризику за правом соціального забезпечення базується на вузькому розумінні цієї групи ризиків як власне соціальних, тобто таких, які об'єктивно порушують життєдіяльність особи та пов'язані з соціально-економічними чинниками в державі. Правовим підґрунтям визначення об'єктивних обставин, з настанням яких особа має право на соціальне забезпечення саме як соціальних ризиків, на мою думку, можна вважати положення Основних напрямів соціальної політики на 1997—2000 роки. Зокрема, Розділ 5 цього акта закріплює, що держава гарантує соціальний захист громадян від соціальних та професійних ризиків, пов'язаних із втратою заробітку, місця роботи, здоров'я...

Соціальний ризик — це вірогідність настання матеріальної незабезпеченості особи внаслідок відсутності заробітку з об'єктивних соціально-значимих причин, та у зв'язку з додатковими видатками щодо утримання дітей чи інших членів, а також щодо задоволення потреб у медичних чи соціальних послугах.

Соціальні ризики за правом соціального забезпечення характеризуються наступними ознаками:

1) мають виключно об'єктивний характер: вони настають незалежно від волі особи та не можуть бути усунені нею самостійно через зовнішні чинники, а не з будь-яких суб'єктивних причин;

2) обмежують (чи порушують) життєдіяльність людини та зумовлюють її соціальну незабезпеченість;

3) закріплені національним законодавством як обставини, внаслідок настання яких особа може потребувати допомоги держави чи суспільства;

4) є потенційно закономірними для кожної людини: обов'язково або, як правило, трапляються або можуть трапитись за певних обставин.

Правова природа соціального ризику зумовлює особливу природу права соціального забезпечення та визначає функції: попередження можливих матеріальних негараздів особи або надання допомоги особі чи членам її сім'ї, які перебувають у особливому матеріальному чи соціальному становищі.

Таким чином, соціальний ризик — це закріплена законодавством та визнана суспільством соціально-значимою обставина об'єктивного характеру, з настанням якої громадяни (члени їх сімей) можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування чи потребують додаткового матеріального забезпечення та не можуть самостійно її уникнути.

За критерієм організаційно-правової форми соціального забезпечення соціальні ризики можна класифікувати на страхові, тобто ті, які забезпечуються в рамках системи соціального (державного та недержавного) страхування та нестрахові — забезпечуються за програмою соціальної державної підтримки.

За характером можна виділити такі основні соціальні ризики: непрацездатність, безробіття (часткове безробіття), втрата годувальника та малозабезпеченість.

Втрата годувальника непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, є підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника чи щомісячних страхових виплат у випадку смерті годувальника від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються: діти, які не досягли 16 років (сюди також відноситься дитина померлого, яка народилась протягом не більше 10-місячного строку після його смерті); діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років; і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; інваліди — члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; один з подружжя або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8-річного віку.

Члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів для існування, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.

Поняття пенсії у зв'язку з утратою годувальника пов'язується з необхідністю матеріального забезпечення з боку держави непрацез­датних членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого. Під пенсією у зв'язку з утратою годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду (в окремих випадках з фонду соціаль­ного страхування чи бюджету), призначені непрацездатним членам його сім'ї в разі втрати годувальника, які перебували на його утри­манні, у розмірі, співвіднесеному із заробітком (доходом) годуваль­ника.

Особливість цього виду пенсії полягає в тому, що:

1. пенсійне за­безпечення членів сім'ї носить похідний характер від права на пенсію іншої особи, яка є годувальником,

2. ця пенсія призна­чається не конкретній особі, а сім'ї, тобто, на всіх членів сім'ї, які мають право на цей вид пенсії призначається одна спільна пенсія. Хоча на вимогу конкретного члена сім'ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується йому окремо.

Право на цей вид пенсії мають всі сім'ї, чиї годувальники підля­гали загальнообов'язковому державному пенсійному (соціальному) страхуванню, чи добровільно брали участь у такому страхуванні. Ко­ло непрацездатних членів сім'ї, визначене законодавством.

Під терміном «втрата годувальника» розуміється його фізична смерть, безвісна відсутність, чи в судовому порядку оголошено йо­го померлим.

Пенсія у зв'язку з утратою годувальника в певній мірі має схожі риси з пенсією по інвалідності, оскільки у випадку настан­ня смерті з причин, не пов'язаних з трудовим каліцтвом чи про­фесійним захворюванням, однією з умов призначення такої пенсії, як і пенсії по інвалідності, є наявність страхового стажу годуваль­ника, який залежить від віку.

В залежності від категорії осіб, до яких належав померлий го­дувальник, а також в залежності від причин настання смертіпенсійне забезпечення у зв'язку з утратою годувальника аналогічно, як і пенсія по інвалідності, може здійснюватися за різними закона­ми.

Наприклад, якщо померлий годувальник належав до військово­службовців, чи до осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, то пенсія буде призначатися відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб на­чальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військово­службовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призна­чаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворюван­ня, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Право на таку пенсію мають непрацездатні члени сімей, які перебували на утриманні по­мерлого. Члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основ­ним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержува­ли будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається:

-непрацездатним дітям;

- непрацездатним батькам і дру­жині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування;

-непрацездатним батькам і дру­жині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, кон­тузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Якщо смерть годувальника настала в наслідок нещасного ви­падку на виробництві чи професійного захворювання, то пенсії у разі втрати годувальника призначаються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю­вання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до яко­го право на одержання цього виду пенсії мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також ди­тина померлого, яка народилася протягом не більш як деся­тимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не пра­цюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) ден­ної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2)жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3)інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4)неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5)непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померло­го, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпіло­го мають: - дружина (чоловік);

- один з батьків померлого;

- інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, се­стер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Пенсія у разі смерті годувальника призначається і випла­чується згідно із законодавством.

Якщо ж смерть годувальника настала з причин, не пов'язаних з трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням, то пенсія у зв'язку з утратою годувальника призначається за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Певні особливості має порядок визначення розміру пенсії в разі втрати годувальника сім'ї померлого наукового працівника відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Законодавство у сфері соціального захисту

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.