загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 80

Платна робота

Ціна: 350.00грн.

Замовити роботу
Закрити

Особливості діяльності соціального працівника серед підлітків

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.

План 

План. 2

Вступ. 4

Розділ 1. Особливості діяльності соціального працівника серед підлітків. 8

1.1. Роль позашкільних установ у вихованні дітей. 11

1.2. Вікові особливості підлітків та їх врахування при соціальній роботі 16

1.3. Специфіка позашкільної соціально-педагогічної роботи з підлітками. 21

Розділ 2. Форми і методи роботи серед підлітків, схильних до девіантної поведінки. 24

2. 1. Правопорушення і злочини серед підлітків. 24

2.2. Профілактична та психокорекційна робота з попередження адиктивної поведінки підлітків. 31

Розділ 3. Шкідливі звички та їх вплив на організм підлітків. 37

3.1. Тютюнопаління. 37

3.2. Алкоголізм. 40

3.3. Токсикоманія і наркоманія. 43

Розділ 4. Зловживання і токсикоманія. Особливості зловживання. 45

Розділ 5. Діагностика токсикоманії, викликаної інгалянтами. 47

Розділ 6. Про стадії токсикоманії 49

Розділ 7. Наслідки хронічної інтоксикації: психоорганічний синдром і токсична енцефалопатія. 51

Розділ 8. Соціальна робота з хворими таксикоманією.. 54

Розділ 9. Реабілітація наркохворих. 58

9.1. Статистичні дані наркологічної служби по Рівненській області 58

Розділ 10. Результати дослідження. 66

10.1. Методи дослідження підлітків, що вживають психоактивні речовини. 66

10.2. Проведення досліджень. 67

10.3. Обговорення результатів дослідження. 73

Висновки. 75

Література. 78

Вступ

Глибокі соціальні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві різко загострили становище дітей в Україні: ростуть злочинність і правопорушення серед неповнолітніх, набувають серйозних масштабів дитячий алкоголізм і наркоманія, зростає число дітей, що мають відхилення у фізичному і психічному розвитку. Причина цих явищ не тільки в значному зниженні рівня життя, незадовільній охороні здоров'я, освіти і соціальної сфери в цілому, але й у тому, що відсутня цілісна система медико-соціальної, психолого-педагогічної, реабілітаційної, соціально-правової підтримки дітей. У цих умовах одним із пріоритетних напрямків соціальної політики держави повинен стати захист прав дитини: обновляється зміст освіти, впроваджуються нові форми і методи виховання; здійснюється соціальна підтримка дітей з багатодітних, малозабезпечених і неблагополучних родин, дітей-сиріт і дітей, що залишилися без піклування батьків, дітей з відхиленнями в розвитку; створюється широка мережа установ нового типу: центри соціального здоров'я сім’ї, центри психолого-педагогічної реабілітації важких підлітків, педагогічні і соціальні служби для дітей, центри виховної роботи з дитячим і дорослим населенням та інші. Кожна з таких установ вносить вагомий вклад у ліквідацію «соціальних хвороб» суспільства, від яких страждають діти.

Проблема виховання і перевиховання дітей і підлітків завжди була однієї з ведучих у педагогіці. Методологічні, теоретичні і методичні аспекти виховання дітей висвітлені у фундаментальних роботах вітчизняних та зарубіжних педагогів: К.Д.Ушинського, Л.Н.Толстого, С.Т.Шацького, А.С.Макаренко, Н.К.Крупської, Г.И.Щукіної, Л.И.Новикової та багатьох інших.

Вітчизняною педагогічною наукою накопичений великий обсяг теоретичних і прикладних знань в області педагогіки оточуючого середовища. Теорія і практика оточуючого середовища в соціальному вихованні дітей особливо активно розвивалися в 20-30-і роки радянської влади. Це було обумовлено, принаймні, двома факторами. Перший – соціальний стан дітей: сирітство, безпритульність, правопорушення серед підлітків – «соціальні хвороби» суспільства і педагогічних проблем, що вимагали свого вирішення. Другий – успішно розвивалася в той час педологія. У роботах П.П.Блонського, Л.С.Виготського, В.Н.Шульгіна, С.Т.Шацького, И.Залкінда, Н.Н.Йорданського розкриті теоретичні основи соціального виховання і перевиховання дітей. Однак, після відомої Постанови ЦК ВКП(б) 1936 р. «Про педологічні перекручення в системі Наркомпросу» дослідження в цій області припинилися і знову почали розвиватися лише в 60-70-і роки в зв'язку з проблемами системного виховання дітей. Дослідження Х.И.Лейметса, Б.П.Битиніса, Л.И.Новикової, О.С.Газмана, В.Д.Семенова й інших присвячені проблемам виховання дітей в різних соціумах, серед яких ведуча роль належала школі як головному інституту соціального виховання дітей.

Актуалізація проблем виховання в сучасних умовах, поява виховних установ нового типу, введення інститутів соціальних педагогів і соціальних працівників обумовили зростання інтересу вчених до методологічних і теоретичних досліджень в області соціальної педагогіки.

Проблеми розвитку соціальної роботи в Україні і за рубежем, надання соціально-педагогічної допомоги дітям розглянуті в роботах А.Г.Асмолова, В.Г.Бочарової, М.В.Фірсова й інших. Питання структури, змісту і форм роботи соціальних служб висвітлені в працях Б.Н.Алмазова, С.А.Беличевої, В.А.Іванникова, В.Д.Семенова й інших. Різним аспектам професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників присвячені дослідження М.А.Галагузової, Р.А.Литвак, Л.Я.Оліференко, А.В.Мудрина та інших.

Проблемам безперервної освіти присвячені роботи Л.В.Казакової, В.Д.Семенова. Зокрема розробкою проблем додаткового виховання займаються В.Г.Бочарова, М.Г.Бушканець, В.И.Єрзунов, Н.А.Новосельцев та інші.

Однак у вивчених нами джерелах недостатньо розроблені соціально-педагогічні проблеми додаткової освіти та виховання дітей.

Таким чином, виникають протиріччя між:

- сучасними соціально-економічними перетвореннями у суспільстві і ростом числа дезактивованих дітей;

- створенням нових педагогічних та соціальних установ і недостатньою розробленістю теоретичних і практичних основ для їхньої успішної діяльності.

Отже, соціальні потреби суспільства в додатковій освіті та вихованні дітей, педагогічна нерозробленість проблем додаткового виховання в педагогічних та соціальних установах визначили актуальність обраної теми дослідження «Соціальна робота з підлітками».

Узагальнюючи, можна сказати, що під впливом конкретних умов згубну звичку може мати будь-яка людина. Цю звичку можуть викликати різні причини, в будь-якому випадку вони індивідуальні.

Іноді в цьому винний вплив групи ровесників, в якій одурманення визначає належність індивідума до групи. В інших випадках це результат пануючої в даному молодіжному світогляді моди на вживання наркотиків чи поява інтересу, цікавості підлітка до відчуттів, які викликають заборонені наркотики чи алкоголь. Причиною пристрасті до цих “дурманів” можуть бути також різні проблеми молодої людини, пов’язані з сім'єю, школою чи наприклад, з нещасливим коханням. Нарешті, таким фактором можуть стати побутові проблеми життя, часто глибоко сприйняті людиною, особливо у підлітковому віці. Чому ж одна людина піддається спокусі, а інша – ні, хоча на обох діє один і той же зовнішній фактор? Вирішальними тут виявляються типологічні особливості характеру людини (точніше – індивідуальність). Деякі типи особистості виявляються більш піддатливими до впливу несприятливих факторів. Цими ж причинами пояснюється, наприклад, те, що, із двох братів, що живуть в однакових умовах, один може стати наркоманом, а інший – спортсменом.

Прагнення отримати задоволення, позбутися емоційного дискомфорту та відійти від вирішення реальних життєвих проблем повсякдення – ось основні фактори ризику серед молоді.