ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ДЕРЕВ’ЯНА КУЛЬТОВА АРХІТЕКТУРА УКРАЇНИ

1.1.Особливості дерев’яної культової архітектури східних слов’ян Волині,Полісся,Подніпров’я.

1.2.Особливості дерев’яної культової архітектури українців у XVIII ст.

РОЗДІЛ II.ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ XVIII СТ НА ПРИКЛАДІ СВЯТО-УСПЕНСЬКОГО СОБОРУ В МІСТІ РІВНЕ.

2.1 Історія будівництва Свято-Успенського собору місто Рівне.

2.2. Особливості архітектури Свято –Успенськой церкви.

РОЗДІЛ ІІІ. ФУНДАТОР НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ ВОЛИНІ ПРОТОІЄРЕЙ М.А.НОСАЛЬ, НАСТОЯСТЕЛЬ СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ЦЕРКВИ У РІВНОМУ.

3.1. Історія родини Носалів.

3.2 Перша експозиція в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, присвячена родині Носалів.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

1.2. Особливості дерев’яної культової архітектури українців у XVIII ст.

ЗXVIII ст в практику народної дерев’яної архітектури поступово входять , цегляні або кам’яні підмурки по всьому контуру будівлі .

Це було перейнято з досвіду камяного будівництва і поступово запроваджувалося не тільки в монументальному культовому будівництві , й у житловому.

Інструменти для будівлі були досить прості. Це - сокира, свердло, струг, пилка і шнур. Хоча пилку використовували не скрізь, бо є немало пам’яток дерев’яної архітектури де нема слідів використання пилки. Досить простими на перший погляд інструментами будувалися досить складні будівлі- величні дерев’яні храми, палаци, замки фортеці. В середині XVIIст. мандрівник Павло Алепський відмічав у своєму щоденику, що в дерев’яних палацах зрубини були так ретельно припасовані одна до одної, що неможна було знайти щілини , і створювалося враження , ніби вся стіна зроблена з однієї величезної плахи. Матеріал був один - дерево . Збереглося немало пам'яток , які були споруджені без жодного цвяха - все з дерева. Деякі майстри мали дуже цікаві прилади для точного встановлення культових врубок в кругляках , а також нахилів наметових покриттів. Ці прилади були створенні на підставі великого досвіду в будівництві.

Щодо пристосувань для піднімання у верхні яруси важливих елеменів будівлі- трямів та зрубин то іноді зустрічаюця окремі вказівки , з яких видно, що такі пристосування існували . Прості дерев’яні крани з системою блоків для канатів , що служили для піднімання каменю та цегли, були й раніше відомі в кам’яному будівництві , і могли застосовуватися і в дерев’яному будівництві.

Що ж до творчих методів майстрів - теслярів , то ретельне вивчення кращих пам’яток дерев’яної архітектури дало разючі гідні подиву наслідки. В пам’ятках певних груп чітко простежується єдність пропорцій , однакове співідношення основних частин будівель . Це не випадкове явище , а,мабуть, навмисне застосування певних законів побудови певних типів дерев’яних будинків.

В кам’яній архітектурі це явище має давню історію, ще за часів давної Русі. В кінці минулого століття археологи звернули увагу на дивне плоске каміння , на якому було якесь креслення у вигляді прямокутників , вписаних один у другий. Такі плити було знайдено у Старій Рязані , Тмутараканівського городищі на Тамані , на Кавказі і в Болгарії . Названо їх “Вавілонами ”

Дослідження цих “вавілонів ” дали цікаві наслідки : усі сторони складної фігури , вибитої на камені , пов’язані між собою певними пропорціями . Виявилося , що розміри ліній на камені мають зв’язок з давньоруською мірою довжини . Учені доводять, що “вавілон ” був будівельним кресленням давньоруських майстрів , геометричним прообразом їх ідей.

“Мудрость градодельцев” була в цих вибитих на камені фігурах , які стали ,символом майстерності. Цілком можливо , що творчий досвід давньоруських майстрів в якійсь мірі використовувався в пізніших століттях. Наявність в народній дерв’яній архітектурів окремих районів України сталих пропорцій дає підставу припускати , що теслярі XVI-XIX ст . користувалися в свої роботі певними правилами та законами визначення розмірів і форм , перевіриними віковим досвідом [19,c.26-30].

Ставало поселення , використовуючи всі вигоди місцевості . То були вони заховані від ворогів в непрохідних лісах , то винесені на круті схили річних лук , то збудовані на торгових шляхах. В усіх випадках ставали великі міста з врахуванням не тільки оборонних та транспортних вигод, а й вимог естетичних, про що красномовно свідчать пейзажі Чернігова, Старогородки, Києва, Переяслава,Канева та Рівнодерев.

Дерев'яна культова архітектура XVIII ст. представлена значним числом пам'яток і архівних даних, що зумовлює більшу повноту у висвітленні головних етапів її розвитку. Культове будівництво з дерева цього періоду визначається певною строкатістю, що пояснюється складними обставинами суспільно політичного життя на Україні. Зміни у становищі церкви поступововідбилися на архітектурних формах будівель. Приваблючі галереї в середині і зовні будови, а також і мотументально-декоративні розписи поступово зникають, а галереї набувають іноді чисто формального значення. Найінтинсивніше цей процес відбувавсяв міських та монастирних храмах, повільніше в сільських.

З кінця XVI ст. і в першій половині XVIII ст. заміна дерев'яних будівель на камені проходила особливо інтенсивно. Таким чином дерев'яне будівництво частково втратило багатих фундаторів, які своїми коштами допомагали зведенню величних дерев'яних храмів в монастирях та окремих містах і селах. Виняток становили Лівобережжя та Слобожанщина, де Запорізька Січ та окремі громади ще спроможні були будувати великі дерев'яні церкви.

В умовах гострої боротьби проти панського свавілля (Гайдамаччина, Коліївщина) на Правобережжі можливості для кам'яного будівництва були обмежиними, проте висока хвиля творчого піднесення, що так яскраво визначились у дерев'яній архітектурі XVIIст. відчувалася тут до кінця першої третини XVIII ст. Будували з дерева багато і добротно.

У дерев'яному церковному будівництві XVIIIст. в Галичині та на Поділлі звичайний для XVII ст. тип тризубної церкви з однією або трьома банями ще посідає значне місце. Як останній відблиск минулого розквіту в районах Дрогобича та Золочева в Галичині було створеновидатні пам'ятки тризубних церков з трьома восьмикутними ( Жовква-1720,Комарне-1754,Чортків-XVIIIст). Варіації подібних церков зустрічалисяі на Волині в районах Староконстянтинова, Заслявля, Здолбунова та Рівного. Хоч вони мали порівняно невеликі розміри, але широкий розмах низенького опасання , восьмерки, поставлення в приту один до одного, і майже сферичні форми бані з ледве помітним ковніром створювало враження монументальності, цілісності об'єму й виразної пластичності . Ця монументальність наближала їх до кам'яних споруд.

Створення високих дерев'яних будов ішло у XVIIIст двома творчими напрямками. Перший охоплює велику територію від Правобережжя до крайнього сходу України, включаючи Слобожанщину, і має кілька місцевих варіацій.

Другий напрям розвивався протягом двох століть (XVIII та XIX ст.) у карпатських районах, Турківському та Скольєвському . Це так званий бойківський тип церкви [9].

Розглядаючи пам'ятки Придніпров'я, Чернігівщини та Слобожанщини, на самперед треба мати на увазі, що майже всі вони зазнали змін, які сталися під час капітального ремонту або в зв'язку з перевезенням будови з одного місця на інше, що було нерідким явищем. Іноді ці зміни мали серйозний характер і торкалися композиції будівлі в цілому.

Провідною формую архітектурних композицій церков Придніпров'я та Слобожанщини був переважно восьмикутний зруб у різних його варіаціях .

У тризубних будовах середній зруб завжди мав восьмикутну форму, вівтарний здебільшого робився шестикутним, а бабинець-восьмикутним або прямокутним чи шестикутним.У пятизрубних церквах середній зруб був квадратними і восьмикутним, бічні прибудови прямокутними чи шестикутними.

У розвиткові восьми та шестикутних зрубів велику роль відіграли їх формально композиційні якості, що допомагали чіткому підкресленню висотності споруд. Багатогранні зруби зумовлювали стрункіші пропорції і визначилися більшою пластичністю об'ємів та багацтвом світлотіньових ефектів, що було характерним для барокко.

Що ж до Правобережжя - місцевості від річок Росі до Вінниці і Новгород-Волинського, то тут у пошані було дерев'яне будівництво, яке досягло особливого розвитку у першій третині XVIII ст. Тоді в містах і селах Правобережжя будували по кілька церков. Наприклад, у Білій Церкві з 1717 до 1730 р було збудовано шість і і стільки ж у Лисанці, а у Полоному -9 церков.

Пам'ятки дерев'яного будівництва, які збериглися на Правобережжі свічать, що якраз у першій третині XVIII ст. тут було створено найвидатніші дерев'яні споруди, властиві тільки цій місцевості . Це переважно тризубні церкви з трьома банями. П'ятизрубні ж будови з п'ятьма банями, що були дуже поширені тут у середині XVII ст. в наступному, XVIII ст. займають порівняно незначне місце. Слід зауважити, що п'ятизрубні церкви будували переважно в містах і селах, які відігравали роль воєних чи адміністративних центрів, або в монастирях - у Ходорові, Білій Церкві, Синяві, Лисянці, Медведівському монастирі.

Використання восьмикутних зрубів у церковному будівництві XVIII ст. можна простежити на пам'ятках дерев'яного будівництва Київщини. Маються на увазі п'ятизрубні церкви в Синяві(1730 р.) та Старому Дашеві (1764 р.),тризубні в Конеліт(1740 р. ),Винниці(1746 р.), Таращі(1753 р.) , і двотрубна церква в Гнильці.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 45

Безкоштовна робота

Закрити

Свято-Успенська церква в місті Рівне

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.