Психокорекція 5
План
1. Результативність психокорекційного процесу в групі
2. Принципи психокорекції пізнавальної сфери молодших школярів
3. Поняття психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу
Література
1. Результативність психокорекційного процесу в групі
Групова психологічна корекція часто застосовується при роботі з дітьми й підлітками. Існує багато теоретичних підходів, що описують процес групової психокоригуючої роботи. Детальніше з цими підходами можна познайомитися, звернувшися до книг Н. Рудестам, Д. Карвасарського, С. Ледера та ін. Тут ми зупинимося на найзагальніших принципах відбору та функціонування груп, показаннях та протипоказаннях до такої форми роботи, а також опишемо найтиповіші сценарії проведення групових занять залежно від характеру психологічних проблем дітей. Методи, що викладатимуться надалі, можуть використовуватися як у практиці шкільного психолога, так і в умовах лікарні чи консультативної служби. Для роботи бажано мати приміщення, в якому б усі учасники групи могли вільно пересуватися, сидіти й бачити один одного. Якщо передбачається проведення динамічних, тілес-но-орієнтованих вправ, необхідне м'яке покриття на підлозі. За наявності коштів бажане устаткування: магнітофон, відеокамери та відеомагнітофон, що дає можливість провести запис групового заняття з метою його наступного аналізу. Проведення групових психокоригуючих занять може бути успішним при таких станах:
1) страхах;
2) заїканні;
3) високій агресивності;
4) порушеннях спілкування;
5) неадекватній самооцінці та соціальній дезадаптації;
6) епізодичному нарковживанні.
Протипоказання для групової психокоригуючої роботи:
наявність психічних розладів (марення, галюцинації, недоумство);
виражена рухова розгальмованість;
проблеми інтимно-особистісного характеру (сексуальні порушення, пережиті психотравми тощо);
виражена шизоїдна психопатія;
наркоманія І—II стадії;
активне небажання підлітка працювати в групі.
Нагадаємо, що при деяких станах індивідуальна робота виявляється значно ефективнішою, ніж групова. До цих станів належать: нервова анорексія, нав'язливі стани, ритуали, важкі форми раннього дитячого аутизму та ін.
При проведенні групової психокоригуючої роботи з дітьми та підлітками бажано дотримуватися таких принципів відбору до групи:
1) відносна однорідність групи за віком (різниця не більша за три роки);
2) максимальна різнорідність за акцентуаціями;
3) у дошкільнят та молодших школярів можливе функціонування групи хлопчиків та дівчаток разом; у підлітків краще окремо;
4) залежно від характеру групи її чисельність може бути різною, але оптимальна — 5—10 осіб;
5) вельми бажана закритість групи (ті ж самі учасники працюють на всіх заняттях), але можливі й відкриті групи (зі зміною учасників).
При деяких формах роботи велике значення має те, наскільки добре учасники групи знайомі один з одним до початку занять, але це рідко залежить від бажання психолога: в групових заняттях можуть брати участь учні певного класу, школи, сформована делінквентна компанія, пацієнти відділення лікарні тощо. Тільки в деяких випадках, при роботі в консультативних службах, удається досягти анонімності учасників групи. Перед початком роботи в групі обов'язковими є проведення ретельного патопсихологічного обстеження дітей, консультації з лікарем, що лікує дану дитину, згода самої дитини та її батьків на дану форму роботи.
Система індивідуальної та групової корекції страхів у дітей розроблена О. Захаровим. Вона містить елементи арттерапії, рольових ігор, сімейної психокорекції. Використовується в основному для дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. В даному посібнику дається короткий виклад головних етапів цього методу.
При корекції страхів робота починається із з'ясування того, які саме страхи є в даної дитини. Далі проводяться патопсихологічна діагностика та з'ясування рівня порушень: страхи в здорової дитини; невроз; страх як симптом при процесуальному захворюванні. В першому випадку досить психологічної корекції, в другому потрібна допомога психолога та лікування у психіатра чи невропатолога, при процесуальному захворюванні (шизофренія, періодичний психоз, МДП) необхідне негайне лікування у психіатра.
Робота з корекції страхів починається індивідуально, при цьому дитину просять намалювати свій «страх» і психолог ретельно ховає його в коробку, пояснюючи дитині, що це спеціальна «коробка страхів», в якій усі страхи будуть жити й дитину не турбуватимуть. Потім, при наступних візитах, дитина включається в заняття з групою ровесників (оптимальна чисельність групи 5— 8 чоловік). Під час групових занять для дитини створюються ситуації здобуття перемоги, успіху в іграх. У кожне групове заняття послідовно вводяться ігри та завдання, що сприяють подоланню страху. На початкових етапах хто-небудь з інших дітей розігрує ситуацію, яка викликає страх, і демонструє різні моделі поведінки в цій ситуації. Потім сама дитина приєднується до гри та зображає об'єкт свого страху. На наступних заняттях вона взаємодіє з об'єктом свого страху у виконанні іншої дитини. Під час занять продовжується малювання: «Як я свого страху боюсь», «Як я свого страху не боюсь», «Як я до цього ставлюся спокійно». Ці малюнки є важливим етапом психологічної корекції і служать показником успішності роботи. До занять включаються вправи, які розвивають моторику дитини, сприяють релаксації та груповій взаємодії учнів. Сам психолог виступає в ролі учасника-організатора гри та навмисне допускає невдачі у виконанні завдань, демонструючи різноманітні способи реакцій на невдачу.
Як ілюстрацію можна навести опис одного із занять у фобічній групі. В ході розвитку гри можливий етап агресії до персонажів, які раніше викликали страх. Це нормальне явище, і слід просто не зважати на нього, поступово формуючи в процесі ігор адекватні моделі поведінки. При виникненні суперництва, агресії між учасниками групи можна дати їм можливість виразити свої почуття в ході рольової гри та фізкультури.
Критеріями успішності роботи групи є відсутність страхів, надлишкової агресії, формування навичок боротьби зі страхом, нормалізація поведінки та нічного сну.
З дітьми із заїканням займається, як правило, логопед. Проте, крім логопедичної корекції, багато хто з них потребує й допомоги психолога, особливо при невротичній формі заїкання, страху мовлення, порушеннях невербальної комунікації. Психологічна корекція при заїканні має спрямовуватися на вироблення навичок релаксації, спілкування, зняття страху мови. Оптимальним віковим періодом для групової психокоригуючої роботи з тими, хто заїкається, є молодший підлітковий вік (11—13 років). У дошкільників та старших підлітків доцільнішою є індивідуальна робота. В ході корекції використовуються аутотренінг, тренінг вербальної та невербальної комунікації, відпрацювання навичок контактної зв'язної мови та поведінки в ситуаціях емоційного напруження. Тривалість групової психологічної корекції звичайно становить близько 1—1,5 місяця при режимі трьох зустрічей на тиждень.
В ході аутотренінгу можуть бути використані стандартна схема аутогенного тренування (AT) або «настрої Ситіна». Техніки, які потребують гіпнозу, занурювання в стан трансу, передбачають високу кваліфікацію психотерапевта і не рекомендуються для використання при роботі з дітьми та підлітками, оскільки можуть спровокувати судомні припадки, стійкі порушення свідомості, призвести до фіксації небажаних емоційних станів.
Критеріями успішності роботи логопедичної групи є здатність підлітка до зв'язної, плавної діалогічної та монологічної мови, відсутність страху мовлення та неадекватних рухів тулуба в момент розмови. Заняття для підлітків можуть завершуватися виконанням завдань, що вимагають максимального використання надбаних навичок, особливо складних. Це робиться для того, щоб підліток упевнився в тому, чого він досяг під час занять у групі, і спокійно ставився до звичайних ситуацій спілкування в школі і вдома. Прикладом таких «бар'єрних» завдань можуть бути «інтерв'ю з перехожими на вулиці», «концерти» (де серед глядачів є й незнайомі люди) тощо. За необхідності робота з підлітками, що заїкаються, може продовжуватись індивідуально.
Принципи групової психологічної корекції підлітків з агресивною поведінкою були запропоновані К. Савицькою. Мета циклу занять:
1) формування в дітей бажання активно впливати на власну поведінку;
2) оволодіння навичками продуктивного контакту;
3) уміння модифікувати власну поведінку в ситуаціях, що викликають агресію.
Приміщення для занять має бути досить просторим та таким, що забезпечувало б вільне, безпечне пересування, бажане м'яке покриття на підлозі.
Коригуюча робота в групі цього типу містить ігрові вправи, обговорення проблем та особливостей поведінки учнів. Велика увага приділяється формуванню доброзичливих та відкритих стосунків у групі.
Критерієм успішності завершення занять є встановлення відвертої, спокійної атмосфери в групі та розширення діапазону поведінки у всіх учасників групи (вдома, в школі тощо), що приводить до зниження агресивності. Бажані нормалізація самооцінки учасників, посилення навичок самоконтролю.
Корекція порушень навичок спілкування (вибірковий мутизм, надмірна соромливість, аграматизми в мові) також є ефективнішою в умовах групи, оскільки основна маса підлітків з такими показниками належить до сенситивної, психастенічної та шизоїдної акцентуації.
Важливим завданням психолога при роботі в такій групі є забезпечення максимально доброзичливої атмосфери, групової підтримки, можливості якомога спонтаннішого самовираження кожного члена групи. Під час роботи широко використовуються аутотренінг, рольові ігри, психодрама, елементи арт-терапії. В групах молодшого шкільного віку застосовується ляльковий театр; у групах підлітків — вигадані імена учасників та їхні біографії, що дає змогу додатково створити атмосферу безпеки. Широко використовуються завдання, запропоновані Ф. Зімбардо. На початкових етапах роботи групи дітям надається можливість виразити свої почуття, відносини в малюнках, вигаданих казках та історіях; потім, з використанням лялькового театру чи зображень персонажів, вони розігрують сценки спілкування, поступово посилюючи емоційну насиченість сюжету. Велика увага приділяється невербальній комунікації (вправи «Дзеркало», «Дистанція спілкування» тощо).
На завершальному етапі роботи групи важливо домогтися перенесення засвоєних у групі навичок у реальну ситуацію спілкування, приділяючи головну увагу системі «домашніх завдань» з їх наступним обговоренням. Наведемо фрагмент одного з занять у групі спілкування.
Необхідність психокоригуючої роботи з групою підлітків, які епізодично вживають наркотики, в практиці шкільного психолога виникає рідко, проте в стаціонарах, консультативних службах, а також у спеціальних закладах (ВТК, спеціальний психоневрологічний диспансер) потреба в такій роботі очевидна.
В роботі з антинаркологічними групами використовуються групове обговорення, психодрама, елементи гештальт-терапії, за необхідності — аутотренінг. Важливими складовими частинами роботи є обговорення, розігрування та засвоєння досвіду відновлення стосунків із сім'єю.
Починається функціонування цієї групи з обговорення та розігрування ситуацій фрустрації, конфліктних стосунків підлітка з учителями, ровесниками, батьками. Коли успішне вирішення конфлікту уявляється можливим і в групі встановлена досить довірлива атмосфера, можна перейти до обговорення та демонстрації феноменів «групового тиску» (ігри типу «Погана компанія») з метою усвідомлення ролі групи в нарковживанні та необхідності протистояння груповому тискові. Наступним етапом є обговорення привабливості самої наркотичної речовини, можливості досягнення того самого ефекту іншими засобами: AT, медитативні техніки тощо.
На заключному етапі закріплюються навички спілкування з батьками, проводиться робота з формування мотивації досягнення, способів планування дій та засобів подолання перешкод.
Критеріями успішності роботи групи є відмова її учасників від нарковживання, нормалізація відносин у сім'ї, участь у навчальній чи трудовій діяльності.
Підлітки, які не мають нервово-психічних захворювань, але належать до категорії «важковиховуваних», потребують у певних випадках групової психологічної корекції.
При ретельному патопсихологічному обстеженні необхідно визначити структуру внутрішньоособистісного конфлікту підлітка: неадекватна самооцінка, особливості рівня домагань, неадекватний стереотип поведінки, специфіка ціннісне-мотиваційної сфери особистості. Залежно від цього планується мета роботи групи, але необхідно підкреслити, що на рівні кваліфікації шкільного психолога можливе тільки коригування на поведінковому рівні: особистісні особливості, цінності та переконання підлітка можуть бути змінені тільки за умов його бажання та відкрито вираженого прохання.
Завданням роботи групи може бути нормалізація ставлення підлітка до вчителів, батьків, формування адекватних форм спілкування. До структури занять включаються вправи на групову спрацьовуваність, подолання ситуацій фрустрації, рольові ігри, групові обговорення. Детально ця система роботи описана в книзі У. Глассера «Школа без невдах», вона дає можливість поліпшити соціальну орієнтованість підлітка, сприяти формуванню відповідальності, навичок самоконтролю.