План

1. Результативність психокорекційного процесу в групі

2. Принципи психокорекції пізнавальної сфери молодших школярів

3. Поняття психокорекції. Спрямованість психокорекційного процесу

Література

1. Результативність психокорекційного процесу в групі

Групова психологічна корекція часто застосовується при роботі з дітьми й підлітками. Існує багато теоре­тичних підходів, що описують процес групової психокоригуючої роботи. Детальніше з цими підходами можна познайомитися, звернувшися до книг Н. Рудестам, Д. Карвасарського, С. Ледера та ін. Тут ми зу­пинимося на найзагальніших принципах відбору та функціонування груп, показаннях та протипоказаннях до такої форми роботи, а також опишемо найтиповіші сценарії проведення групових занять залежно від характеру психологічних проблем дітей. Методи, що викладатимуться надалі, можуть використовуватися як у практиці шкільного психолога, так і в умовах лікарні чи консультативної служби. Для роботи бажано мати приміщення, в якому б усі учасники групи могли вільно пересуватися, сидіти й бачити один одного. Якщо передбачається проведення динамічних, тілес-но-орієнтованих вправ, необхідне м'яке покриття на підлозі. За наявності коштів бажане устаткування: магнітофон, відеокамери та відеомагнітофон, що дає можливість провести запис групового заняття з метою його наступного аналізу. Проведення групових психокоригуючих занять може бути успішним при таких станах:

1) страхах;

2) заїканні;

3) високій агресивності;

4) порушеннях спілкування;

5) неадекватній самооцінці та соціальній дезадап­тації;

6) епізодичному нарковживанні.

Протипоказання для групової психокоригуючої ро­боти:

наявність психічних розладів (марення, галюцина­ції, недоумство);

виражена рухова розгальмованість;

проблеми інтимно-особистісного характеру (сексу­альні порушення, пережиті психотравми тощо);

виражена шизоїдна психопатія;

наркоманія І—II стадії;

активне небажання підлітка працювати в групі.

Нагадаємо, що при деяких станах індивідуальна робота виявляється значно ефективнішою, ніж групо­ва. До цих станів належать: нервова анорексія, на­в'язливі стани, ритуали, важкі форми раннього дитя­чого аутизму та ін.

При проведенні групової психокоригуючої роботи з дітьми та підлітками бажано дотримуватися таких принципів відбору до групи:

1) відносна однорідність групи за віком (різниця не більша за три роки);

2) максимальна різнорідність за акцентуаціями;

3) у дошкільнят та молодших школярів можливе функціонування групи хлопчиків та дівчаток разом; у підлітків краще окремо;

4) залежно від характеру групи її чисельність може бути різною, але оптимальна — 5—10 осіб;

5) вельми бажана закритість групи (ті ж самі учас­ники працюють на всіх заняттях), але можливі й відкриті групи (зі зміною учасників).

При деяких формах роботи велике значення має те, наскільки добре учасники групи знайомі один з одним до початку занять, але це рідко залежить від бажання психолога: в групових заняттях можуть брати участь учні певного класу, школи, сформована делінквентна компанія, пацієнти відділення лікарні тощо. Тільки в деяких випадках, при роботі в консультатив­них службах, удається досягти анонімності учасників групи. Перед початком роботи в групі обов'язковими є проведення ретельного патопсихологічного обсте­ження дітей, консультації з лікарем, що лікує дану дитину, згода самої дитини та її батьків на дану форму роботи.

Система індивідуальної та групової корекції страхів у дітей розроблена О. Захаровим. Вона містить еле­менти арттерапії, рольових ігор, сімейної психоко­рекції. Використовується в основному для дітей стар­шого дошкільного та молодшого шкільного віку. В даному посібнику дається короткий виклад головних етапів цього методу.

При корекції страхів робота починається із з'ясу­вання того, які саме страхи є в даної дитини. Далі проводяться патопсихологічна діагностика та з'ясу­вання рівня порушень: страхи в здорової дитини; невроз; страх як симптом при процесуальному захво­рюванні. В першому випадку досить психологічної ко­рекції, в другому потрібна допомога психолога та лі­кування у психіатра чи невропатолога, при процесу­альному захворюванні (шизофренія, періодичний пси­хоз, МДП) необхідне негайне лікування у психіатра.

Робота з корекції страхів починається індивідуаль­но, при цьому дитину просять намалювати свій «страх» і психолог ретельно ховає його в коробку, по­яснюючи дитині, що це спеціальна «коробка страхів», в якій усі страхи будуть жити й дитину не турбувати­муть. Потім, при наступних візитах, дитина вклю­чається в заняття з групою ровесників (оптимальна чисельність групи 5— 8 чоловік). Під час групових занять для дитини створюються ситуації здобуття пе­ремоги, успіху в іграх. У кожне групове заняття послі­довно вводяться ігри та завдання, що сприяють подо­ланню страху. На початкових етапах хто-небудь з ін­ших дітей розігрує ситуацію, яка викликає страх, і демонструє різні моделі поведінки в цій ситуації. Потім сама дитина приєднується до гри та зображає об'єкт свого страху. На наступних заняттях вона взає­модіє з об'єктом свого страху у виконанні іншої дити­ни. Під час занять продовжується малювання: «Як я свого страху боюсь», «Як я свого страху не боюсь», «Як я до цього ставлюся спокійно». Ці малюнки є важливим етапом психологічної корекції і служать по­казником успішності роботи. До занять включаються вправи, які розвивають моторику дитини, сприяють релаксації та груповій взаємодії учнів. Сам психолог виступає в ролі учасника-організатора гри та навмис­не допускає невдачі у виконанні завдань, демонструю­чи різноманітні способи реакцій на невдачу.

Як ілюстрацію можна навести опис одного із за­нять у фобічній групі. В ході розвитку гри можливий етап агресії до персонажів, які раніше викликали страх. Це нормаль­не явище, і слід просто не зважати на нього, поступо­во формуючи в процесі ігор адекватні моделі поведін­ки. При виникненні суперництва, агресії між учасни­ками групи можна дати їм можливість виразити свої почуття в ході рольової гри та фізкультури.

Критеріями успішності роботи групи є відсутність страхів, надлишкової агресії, формування навичок бо­ротьби зі страхом, нормалізація поведінки та нічного сну.

З дітьми із заїканням займається, як правило, лого­пед. Проте, крім логопедичної корекції, багато хто з них потребує й допомоги психолога, особливо при невротичній формі заїкання, страху мовлення, пору­шеннях невербальної комунікації. Психологічна корек­ція при заїканні має спрямовуватися на вироблення навичок релаксації, спілкування, зняття страху мови. Оптимальним віковим періодом для групової психокоригуючої роботи з тими, хто заїкається, є молодший підлітковий вік (11—13 років). У дошкільників та стар­ших підлітків доцільнішою є індивідуальна робота. В ході корекції використовуються аутотренінг, тренінг вербальної та невербальної комунікації, відпрацюван­ня навичок контактної зв'язної мови та поведінки в ситуаціях емоційного напруження. Тривалість групової психологічної корекції звичайно становить близь­ко 1—1,5 місяця при режимі трьох зустрічей на тиж­день.

В ході аутотренінгу можуть бути використані стан­дартна схема аутогенного тренування (AT) або «на­строї Ситіна». Техніки, які потребують гіпнозу, зану­рювання в стан трансу, передбачають високу кваліфі­кацію психотерапевта і не рекомендуються для вико­ристання при роботі з дітьми та підлітками, оскільки можуть спровокувати судомні припадки, стійкі пору­шення свідомості, призвести до фіксації небажаних емоційних станів.

Критеріями успішності роботи логопедичної групи є здатність підлітка до зв'язної, плавної діалогічної та монологічної мови, відсутність страху мовлення та неадекватних рухів тулуба в момент розмови. Заняття для підлітків можуть завершуватися виконанням зав­дань, що вимагають максимального використання надбаних навичок, особливо складних. Це робиться для того, щоб підліток упевнився в тому, чого він досяг під час занять у групі, і спокійно ставився до звичайних ситуацій спілкування в школі і вдома. Прикладом таких «бар'єрних» завдань можуть бути «інтерв'ю з перехожими на вулиці», «концерти» (де серед глядачів є й незнайомі люди) тощо. За необхід­ності робота з підлітками, що заїкаються, може про­довжуватись індивідуально.

Принципи групової психологічної корекції підлітків з агресивною поведінкою були запропоновані К. Савицькою. Мета циклу занять:

1) формування в дітей бажання активно впливати на власну поведінку;

2) оволодіння навичками продуктивного контакту;

3) уміння модифікувати власну поведінку в ситуа­ціях, що викликають агресію.

Приміщення для занять має бути досить просторим та таким, що забезпечувало б вільне, безпечне пересу­вання, бажане м'яке покриття на підлозі.

Коригуюча робота в групі цього типу містить ігрові вправи, обговорення проблем та особливостей пове­дінки учнів. Велика увага приділяється формуванню доброзичливих та відкритих стосунків у групі.

Критерієм успішності завершення занять є вста­новлення відвертої, спокійної атмосфери в групі та розширення діапазону поведінки у всіх учасників гру­пи (вдома, в школі тощо), що приводить до зниження агресивності. Бажані нормалізація самооцінки учасни­ків, посилення навичок самоконтролю.

Корекція порушень навичок спілкування (вибірковий мутизм, надмірна соромливість, аграматизми в мові) також є ефективнішою в умовах групи, оскільки основна маса підлітків з такими показниками належить до сенситивної, психастенічної та шизоїдної акцен­туації.

Важливим завданням психолога при роботі в такій групі є забезпечення максимально доброзичливої ат­мосфери, групової підтримки, можливості якомога спонтаннішого самовираження кожного члена групи. Під час роботи широко використовуються аутотре­нінг, рольові ігри, психодрама, елементи арт-терапії. В групах молодшого шкільного віку застосовується ляль­ковий театр; у групах підлітків — вигадані імена учас­ників та їхні біографії, що дає змогу додатково ство­рити атмосферу безпеки. Широко використовуються завдання, запропоновані Ф. Зімбардо. На початкових етапах роботи групи дітям надається можливість вира­зити свої почуття, відносини в малюнках, вигаданих казках та історіях; потім, з використанням лялькового театру чи зображень персонажів, вони розігрують сценки спілкування, поступово посилюючи емоційну насиченість сюжету. Велика увага приділяється невербальній комунікації (вправи «Дзеркало», «Дистанція спілкування» тощо).

На завершальному етапі роботи групи важливо до­могтися перенесення засвоєних у групі навичок у ре­альну ситуацію спілкування, приділяючи головну ува­гу системі «домашніх завдань» з їх наступним обгово­ренням. Наведемо фрагмент одного з занять у групі спілкування.

Необхідність психокоригуючої роботи з групою під­літків, які епізодично вживають наркотики, в практиці шкільного психолога виникає рідко, проте в стаціона­рах, консультативних службах, а також у спеціальних закладах (ВТК, спеціальний психоневрологічний дис­пансер) потреба в такій роботі очевидна.

В роботі з антинаркологічними групами використо­вуються групове обговорення, психодрама, елементи гештальт-терапії, за необхідності — аутотренінг. Важ­ливими складовими частинами роботи є обговорення, розігрування та засвоєння досвіду відновлення стосун­ків із сім'єю.

Починається функціонування цієї групи з обгово­рення та розігрування ситуацій фрустрації, конфлікт­них стосунків підлітка з учителями, ровесниками, батьками. Коли успішне вирішення конфлікту уявляється можливим і в групі встановлена досить довір­лива атмосфера, можна перейти до обговорення та демонстрації феноменів «групового тиску» (ігри типу «Погана компанія») з метою усвідомлення ролі групи в нарковживанні та необхідності протистояння групо­вому тискові. Наступним етапом є обговорення при­вабливості самої наркотичної речовини, можливості досягнення того самого ефекту іншими засобами: AT, медитативні техніки тощо.

На заключному етапі закріплюються навички спіл­кування з батьками, проводиться робота з формуван­ня мотивації досягнення, способів планування дій та засобів подолання перешкод.

Критеріями успішності роботи групи є відмова її учасників від нарковживання, нормалізація відносин у сім'ї, участь у навчальній чи трудовій діяльності.

Підлітки, які не мають нервово-психічних захворю­вань, але належать до категорії «важковиховуваних», потребують у певних випадках групової психологічної корекції.

При ретельному патопсихологічному обстеженні необхідно визначити структуру внутрішньоособистісного конфлікту підлітка: неадекватна самооцінка, особ­ливості рівня домагань, неадекватний стереотип пове­дінки, специфіка ціннісне-мотиваційної сфери осо­бистості. Залежно від цього планується мета роботи групи, але необхідно підкреслити, що на рівні кваліфі­кації шкільного психолога можливе тільки коригуван­ня на поведінковому рівні: особистісні особливості, цінності та переконання підлітка можуть бути змінені тільки за умов його бажання та відкрито вираженого прохання.

Завданням роботи групи може бути нормалізація ставлення підлітка до вчителів, батьків, формування адекватних форм спілкування. До структури занять включаються вправи на групову спрацьовуваність, подолання ситуацій фрустрації, рольові ігри, групові обговорення. Детально ця система роботи описана в книзі У. Глассера «Школа без невдах», вона дає мож­ливість поліпшити соціальну орієнтованість підлітка, сприяти формуванню відповідальності, навичок само­контролю.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 20

Безкоштовна робота

Закрити

Психокорекція 5

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.