План

1. Предмет і завдання патопсихології

2. Психологічні механізми порушення сприйняття

3. Види маячення

Використана література

1. Предмет і завдання патопсихології

Патопсихологія – галузь психологічної науки, що вивчає хворобливі зміни психіки, відхилення в розвитку психічної діяльності, закономірності змін та розпаду психіки, співставляючи їх з закономірностями розвитку нормальної психічної діяльності.

Предметом дитячої патопсихології є відхилення в розвитку психічної діяльності дитини.

За відсутності правильної психолого-педагогічної допомоги розвиток дитини, якій властиві порушення в психічній діяльності, призводить до соціальної дезадаптації. Добір адекватних прийомів коригуючого впливу, в свою чергу, можливий лише на базі вияв­лення глибинних, дійсних причин аномальної поведінки дітей. Спеціальне патопсихологічне дослідження допомагає визначити ці причини, виявити приховані для простого спостереження ознаки порушень вищих психічних функцій та особистісних утворень, визначи­ти їхні структуру та взаємозв'язок.

Одним із головних завдань патопсихології є одержання даних про психічний стан дитини з аномальною поведінкою; про стан її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та осо­бистості загалом. Оскільки в патопсихології вже нако­пичено достатньо даних про особливості порушень психічної діяльності при різних захворюваннях, ре­зультати обстеження допомагають поставити правиль­ний діагноз.

У роботі шкільного психолога патопсихологічне обстеження дитини необхідне для відмежування відхи­лень у поведінці, що виникли під впливом соціальної ситуації розвитку, від тих, які зумовлені порушенням психічної діяльності. Наприклад, неуважність учня на уроці, невиконання ним завдань учителя, вкрай низька успішність, що доходить до неможливості оволо­діння шкільними навичками та знаннями, можна пояснити відсутністю навчальної мотивації, знецінен­ням навчання для дитини у зв'язку з наявністю в неї інших інтересів та ціннісних орієнтацій, інших сфер самоствердження. Проте така сама картина поведінки спостерігається і при церебрастенічних станах, що ха­рактеризуються виснаженням уваги, низькою чи не­рівномірною працездатністю, інертністю психічних процесів, які часто пов'язані з порушенням аналіз} та синтезу просторових відношень, тонкої моторики. Якщо дитині властиві вказані особливості, то, незва­жаючи на її намагання заслужити звання «гарного учня», вчитель сприйматиме її як ледачу, несумлінну, байдужу до навчання.

Важливим завданням патопсихологічного обсте­ження дитини є раннє виявлення симптомів психіч­ного недорозвитку, а також викривленого, дисгармо­нійного розвитку, дебюту психічних захворювань, нев­ропатії, неврозів і т. п. Виявивши загрозливі симпто­ми, шкільний психолог повинен направити дитину на консультацію до відповідного спеціаліста для уточнен­ня діагнозу та лікування.

Специфічні завдання постають перед дитячим патопсихологом, коли він працює з підлітками. Цей ві­ковий період, що є складним етапом розвитку для всіх дітей, провокує різкі відхилення в поведінці підлітків з порушенням їхньої психічної діяльності. Це часто буває навіть за мінімальних, компенсованих (тобто непомітних при простому спостереженні) раніше по­рушеннях. Так, при деяких типах психопатій та акцентуацій характеру в підлітків виявляються ознаки соціальної дезадаптації: відмова виконувати вимоги дорослих, негативізм стосовно соціальне схвалених норм поведінки, підвищення роздратованості, кон­фліктність та ін. Такі самі, на перший погляд, прояви поведінки властиві й звичайному підлітку у взаєминах з батьками, якщо ті не хочуть змінити стиль стосунків із сином або дочкою, намагаючись утримати їх у рамках дитячої «моралі слухняності». В цьому випадку поведінка підлітка є не патологією, а реакцією емансипації, гіпертрофованою у відповідь на неправильну поведінку батьків.

Наступне завдання, що його розв'язує дитяча па­топсихологія,— використання даних патопсихологіч­ного обстеження при здійсненні коригування. Так, виявлення особливостей особистості дитини, її інтересів, інтелектуального рівня допомагає встановити контакт із нею, прогнозувати особливості емоційного реагування на психотерапевтичний вплив, гнучко будувати тактику спілкування. Іноді сам патопсихологічний експеримент може стати інструментом психотерапевтичного впливу. Наприклад, діти із заниженою само­оцінкою, невпевненістю в собі, патологічною сором­ливістю при успішному розв'язанні завдань переко­нуються у слушності висловлених психотерапевтом міркувань про наявність у них потенційних можли­востей для високих досягнень. Психологічні виміри динаміки психічних порушень у зв'язку з проведен­ням психокорекції також є завданням патопсихології. Дані цих вимірів є об'єктивними показниками впливу психотерапії та інших коригуючих впливів (навчаючий експеримент, розвиваючі ігри) на лікування. Поліп­шення, виявлене в експерименті, у свою чергу, треба використати для вироблення в дитини оптимістичного настрою.

Дуже важливим у практичному відношенні завдан­ням дитячої патопсихології є одержання даних про психічну діяльність дитини для проведення різного роду експертиз. Насамперед це необхідно для вирі­шення питання про те, де треба навчатися дитині: в масовій чи спеціальній школі. Направлення дитини в спеціальну школу дається медико-педагогічною комі­сією. Проте батьки не завжди вчасно звертаються по допомогу до спеціалістів. Це пояснюється, по-перше, тим, що багато різновидів відхилень у психічному розвитку в побутовому спілкуванні не помітні. Більше того, такі порушення, як дисграфія, дискалькулія, дислексія, взагалі не пов'язані зі зниженням інтелекту. Тому вчителі сприймають відставання дитини в навчанні як наслідок небажання її вчитися та переко­нують у цьому батьків.

Шкільний психолог повинен володіти методами патопсихологічного обстеження, щоб мати можливість прогнозувати успішність навчання дитини, зорієнту­ватися в можливій наявності того чи іншого порушен­ня та переконати батьків у необхідності проконсульту­вати дитину у відповідного спеціаліста. Природно, що припущення наявності в дитини психічного недороз­витку глибоко травмує батьків, вони не хочуть погод­жуватися з тим, що син чи дочка підлягає навчанню в спеціальній школі. Тому експертна оцінка тут необхід­на, і від її точності залежить подальша доля дитини. Якщо дебільна дитина навчається в масовій школі, то вона постійно відчуває свою неспроможність порівня­но з іншими дітьми. Це призводить до появи вторин­них порушень — невротичних реакцій або відхилень у розвитку особистості. Не меншої шкоди психічному розвитку завдає і такий варіант, коли педагогічне занедбану дитину направляють у спеціальну школу, розцінивши непідготовленість до школи як розумову відсталість.

Під час профорієнтації та трудової експертизи патопсихолог виявляє ступінь порушення психічної діяльності та його вплив на працездатність обстежува­ного. Спираючися на збережеш психічні функції, пси­холог допомагає обрати таку професію, де можлива максимальна компенсація дефекту. Водночас старшо­класник має знати перелік професій, які йому проти­показані в силу його психічних особливостей. На­приклад, для епілептичних осіб не підходять професії, які потребують швидкого переключення уваги, пов'я­зані з пересуванням; їм не рекомендується робота з механізмами, що обертаються, з відкритим полум'ям. Проте такі особи добре справляються з тими видами діяльності, що вимагають усидливості, старанності, постійності та монотонності рухів.

Дуже важливою є роль патопсихологічного дослід­ження при визначенні придатності особи для служби в армії. Це стосується тих випадків, коли в дитини раніше була діагностована нечітко виражена форма олігофренії або психопатія, невроз або резидуально-органічні ураження головного мозку і т. п. До компе­тенції психолога належить з'ясування і таких питань військової експертизи, коли допризовник, що не мав раніше (в анамнезі) психічних порушень, виявляє оз­наки соціальної дезадаптації.

Патопсихологічне обстеження дедалі частіше вико­ристовується в ході судово-психіатричної експертизи. Якщо тут завдання психіатра полягає у виявленні та діагностуванні психічного захворювання, то патопсихолог здійснює структурно-динамічний аналіз особи обстежуваного. Це особливо важливо тоді, коли пси­хічне захворювання виражене нечітко, коли його про­яви стерті або атипові.

Під час розгляду кримінальних справ, де проходять неповнолітні, психологічна експертиза проводиться і в тих випадках, коли сумнівів у психічному здоров'ї об­стежуваного не виникає. Це пояснюється необхідніс­тю з'ясування здатності неповнолітнього усвідомлюва­ти суть та значення своїх дій та керувати ними. Па­топсихологічне обстеження тут спрямоване на визна­чення рівня інтелектуального розвитку, пізнавальної, емоційно-вольової сфери, структури мотивів та по­треб, системи відносин, установок, ціннісних орієнта­цій підлітка або юнака. Важливо також з'ясувати пи­тання про стан неповнолітнього в момент скоєння злочину, що вплинув на його дії (страх, відчай, голод, перевтома), в тому числі наявність патологічного чи фізіологічного афекту.

Психологічна експертиза проводиться не тільки щодо обвинуваченого, а також для з'ясування особистісних особливостей та психологічного стану потерпі­лих, свідків. Отримані дані дають змогу судити про достовірність їхніх показань, а також допомагають установити ступінь вірогідності виникнення у непов­нолітнього в певній ситуації таких станів, як розгубле­ність, втрата орієнтації, неможливість протистояти психічному тискові злочинця. Наприклад, підвищена навіюваність дівчинки, сформована в неї (в результаті виховання за типом домінуючої гіперпротекції) уста­новка на беззаперечне виконання вимог дорослого

значною мірою збільшують ризик того, що вона стане жертвою статевого злочину.

Розглянуті вище завдання дитячої патопсихоло­гії — це лише стислий конспективний перелік про­блем, які розв'язує клінічний патопсихолог. Нагадає­мо, що шкільний психолог не повинен виходити за межі своєї компетенції та брати на себе функції по­ставлення діагнозу або, тим більше, лікування. Діаг­ностувати психічне захворювання може тільки лікар-психіатр, завдання клінічного психолога — подати ре­зультати дослідження особистості та психічних проце­сів у дитини, що допоможе лікарю точніше визначити вид захворювання, ступінь його вираження, прогнозу­вати ефективність лікування. Завдання практичного психолога в системі освіти — своєчасно виявити ді­тей, поведінка яких зумовлена порушенням психічної діяльності. Саме для цього шкільному психологу не­обхідно знати основи дитячої патопсихології.

Таким чином, задачами патопсихології є

- є одержання даних про психічний стан дитини з аномальною поведінкою; про стан її пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та осо­бистості загалом.

- відмежування відхи­лень у поведінці, що виникли під впливом соціальної ситуації розвитку, від тих, які зумовлені порушенням психічної діяльності.

- раннє виявлення симптомів психіч­ного недорозвитку, а також викривленого, дисгармо­нійного розвитку

- використання даних патопсихологіч­ного обстеження при здійсненні коригування

- є одержання даних про психічну діяльність дитини для проведення різного роду експертиз.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 19

Безкоштовна робота

Закрити

Патопсихологія 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.