Теорія держави і права 3
План
1. Поняття, юридичні ознаки і види республік.
2. Форма державного устрою, її види.
3. Форми державного устрою і міждержавні об’єднання, їх співвідношення.
4. Державний режим: його поняття і види.
5. Поняття і структура механізму держави.
6. Поняття й ознаки державних органів, їх класифікація.
7. Основні принципи організації і функціонування апарату держави.
8. Класифікація сучасних концепцій держави та їх розвиток.
9. Поняття і основні характеристики правової держави.
10. Поняття та види державного правління.
11. Співвідношення державного (політичного) режиму та його види.
12. Співвідношення правової і соціальної держави.
13. Причини виникнення права.
14. Поняття і основні типи праворозуміння.
15. Поняття і ознаки права, що відрізняють його від інших засобів соціального регулювання.
1. Поняття, юридичні ознаки і види республік.
Республіка - це форма правління, заснована на двох варіантах формування уряду: вищі органи державної влади обираються або формуються загальнонаціональним волевиявленням.
Республіка може бути президентською і парламентською.
Президентська республіка заснована на республіканській формі правління, вона характеризується тим, що президент володіє повноваженнями глави держави і глави уряду. Посада прем'єр-міністра відсутня, і формування уряду проводиться позапарламентським методом. Президент не має права розпуску парламенту.
Парламентарна республіка грунтується на принципі першості влади парламенту, уряд несе повну відповідальність за свою діяльність перед парламентом. Також у цьому випадку заснована посада прем'єр-міністра. Уряд формується парламентським шляхом з числа лідерів партії, що займає більшість місць в нижній палаті.
2. Форма державного устрою, її види.
Форма державного устрою - це елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.
Розрізняють державний устрій за типом:
- Простий - до нього відносять унітарну форму устрою;
- Складний - належать форми устрою федеративний, конфедеративний та ін.
На поточний момент існує три основні форми державного устрою:
- Унітарна держава - проста, єдина держава, яка характеризується відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані складні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.
- Федерація - складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації.
- Конфедерація - тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства.
3. Форми державного устрою і міждержавні об’єднання, їх співвідношення.
Від форми територіального устрою держави варто відрізняти міждержавні об’єднання (утворення). В першому випадку йдеться про адміністративно-територіальну будову лише однієї держави, а в другому - про форми об’єднання кількох різних держав. Необхідність такого розмежування пояснюється тим, що, наприклад, неможливо зіставляти Україну як державу з унітарною формою державного устрою та Європейське Економічне Співтовариство - міждержавне об’єднання, що складається з багатьох різних за своїм територіальним устроєм держав.
Міждержавне об’єднання, на відміну від форми державного устрою, становить такий союз держав, у рамках якого існують загальні державні чи наддержавні органи, а держави, що об’єднуються добровільно, зберігають свій суверенітет у повному обсязі.
4. Державний режим: його поняття і види.
Загальне поняття державного режиму
Важливою складовою частиною форми держави є державний режим, який визначається сукупністю форм і методів здійснення державної влади, обсягом та рівнем реаль-ності прав і свобод громадян та рівнем їх участі в управлінні спра-вами держави і суспільства.
Поняття державного режиму не слід ототожнювати з поняттям «політичний режим», хоча за значенням вони і близькі одне до одного.
Останнє поняття має ширше значення і характе-ризує не тільки методи діяльності державних органів, що визна-чаються поняттям «державний режим», а й можливості та форми діяльності всіх елементів політичної систе-ми - політичних партій, рухів, інших об'єднань громадян.
Серед багатьох форм, засобів і методів реалізації державної по-літики в досягненні соціально-політичних, економічних та інших завдань і цілей є два основні способи:
- Правильний, правовий, законний, моральний, який містить також правові форми, засоби і методи;
- Неправильний, антиправовий, антизаконний, антимо-ральний (аморальний), який виражається в насильницьких, дикта-торських, деспотичних, волюнтаристських формах і методах прав-ління та управління.
Ці два способи реалізації державної політики, державного пра-вління і управління державою та суспільством, зазвичай об'єк-тивуються в системі чинного законодавства, конституції та інших основних законах, або в результаті порушення чинних законів ан-тиконституційним правлінням, відступом від вимог права і зако-нодавства. Реалізація державної політики може мати правовий і законний характер або антизаконний, антидемократичний.
Тому будь-який державний режим виражається в режимі законності чи беззаконня. Режим законності (правозаконності) - це такий стан реалізації державної політики, державного правління і управ-ління, за якого:
- Конституція держави і всі інші закони (у т. ч. укази, постано-ви) мають правовий і моральний характер;
- Державні органи влади і всі суб'єкти громадянського суспі-льства виконують і дотримуються правових законів, поважають і шанують права і свободи своїх громадян та інших суб'єктів гро-мадянського суспільства, шанують самі себе, свою державу і свій народ, свою культуру, звичаї і традиції;
- В системі права і законодавства чітко визначені права й обо-в'язки всіх державних органів і посадових осіб, усіх громадян;
- Державна влада має чіткі рамки правомірної діяльності та не-се політичну і юридичну відповідальність за свою діяльність перед народом і світовим співтовариством;
- Для здійснення режиму законності (правозаконності) найго-ловнішим є не стільки прийняття правового законодавства, скільки реалізація права і правового законодавства в практику діяльності всіх органів державної влади і управління, політичних партій і громадських організацій, інших суб'єктів громадянського суспіль-ства. Відступ від вимог правового законодавства приведе до режиму беззаконня, до негативних або антидемократичних держав-но-політичних режимів.
Видів державних режимів дуже багато, особливо різновидів. В античні часи, у рабовласницьку епоху, були поширені монархічні, теократично-монархічні, деспотичні, аристократичні, олігархічні й демократичні державні політичні режими.