План

1. Суди (судді) як суб’єкт здійснення адміністративно-процесуальної діяльності.

2. Поняття та види звернень громадян.

3. Надання громадянства.

Список використаних джерел

1. Суди (судді) як суб’єкт здійснення адміністративно-процесуальної діяльності.

У випадках, передбачених законодавством, суб'єктами адміністративного процесу виступають суди (судді). Їх діяльність носить юрисдикційний характер і полягає в розгляді певної категорії справ про адміністративні правопорушення, а також у розгляді правових спорів, що стосуються дій і рішень посадових осіб державних органів, що порушують права громадян. Адміністративно-юрисдикційну діяльність судів слід розглядати в якості правосуддя в адміністративних справах. Це обумовлено низкою факторів. Перш за все, суд не є органом управління і тому його діяльність не можна характеризувати як форму управлінської діяльності. Характеристика суду (судді) як управлінського органу неможлива, оскільки в такій ситуації ігнорується принцип розмежування функцій виконавчої влади та правосуддя. Не можна не відзначити і ту обставину, що, застосовуючи заходи адміністративного стягнення за адміністративні проступки, суддя здійснює не виконавчо-розпорядчу діяльність, а функції правосуддя. Розгляд адміністративної справи протікає в певній процесуальній формі й грунтується на закріплених у законі принципах правосуддя. В якості правосуддя в адміністративних справах слід розглядати також і діяльність суду по вирішенню скарг громадян.

Здійснюючи правосуддя в адміністративних справах, суди виступають в якості органів адміністративної юстиції. У зв'язку з цим доцільно визначити співвідношення понять «адміністративна юрисдикція» і «адміністративна юстиція». Адміністративна юрисдикція - це діяльність уповноважених на те суб'єктів щодо вирішення адміністративно-правових спорів та справ про адміністративні правопорушення, для здійснення яких дані суб'єкти наділяються адміністративно-юрисдикційної компетенції - обсягом конкретних правомочностей. Адміністративно-юрисдикційну діяльність здійснює значне число органів і посадових осіб, яким такого роду повноваження надані законом. Реалізація адміністративно-юрисдикційних повноважень судом здійснюється у формі правосуддя по адміністративних справах.

Таким чином, виходячи з поняття адміністративної юрисдикції, слід чітко визначити, що всі органи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення та адміністративно-правових спорах, є адміністративно-юрисдикційними, але тільки суд, який здійснює правосуддя в адміністративних справах, є орган адміністративної юстиції. У зв'язку з цим слід визнати поняття адміністративної юрисдикції більш широким по відношенню до правосуддя в адміністративних справах (адміністративної юстиції). Остання являє собою вищу, найбільш розвинену форму здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Повноваження судів з розгляду справ про адміністративні правопорушення отримали своє закріплення в законодавстві. Зокрема, Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст.221 КпАП) передбачено, що судді районних (міських) судів розглядають такі справи про адміністративні правопорушення: ч.1 ст.41 - порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці; ст.41 - порушення встановленого порядку вивезення за межі республіки товарів народного споживання чи інших матеріальних цінностей. Поряд з цим, судами розглядаються всі адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років.

Віднесення наведених справ про адміністративні правопорушення до відання суду обумовлено рядом обставин. Перш за все, зазначені адміністративні делікти відрізняються підвищеним ступенем суспільної шкідливості, ряд з них за цим критерієм межує із кримінально караними діяннями, наприклад, дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, військовослужбовця чи образа їх. Поряд з цим, розгляд наведених справ про адміністративні правопорушення вимагає високого рівня професійних правових знань, що дозволяють правильно кваліфікувати ті чи інші дії як адміністративних правопорушень. Не можна не відзначити і ту обставину, що передбачене в санкції окремих статей адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб, тобто найбільш жорстке з адміністративних стягнень, може призначатися тільки судом. Судова форма розгляду справ про правопорушення є також найважливішою гарантією реалізації та охорони прав та інтересів громадян, залучених у сферу адміністративного процесу. Властивий правосуддя принцип змагальності дозволяє з найбільшою повнотою реалізувати весь приналежний громадянам арсенал процесуальних засобів і способів, що дає їм реальну можливість з максимальною ефективністю відстоювати свою позицію у справі.

Важливе місце в діяльності судів займають і справи по оскарженню неправомірних дій (бездіяльності) органів і посадових осіб, які порушують права громадян.

Як відомо, законодавство Союзу РСР йшов шляхом визначення конкретних дій посадових осіб, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. Певною мірою це положення зберігається і до теперішнього часу. Певну роль в цьому зіграла позиція деяких учених, які висловили побажання точно визначити перелік дій посадових осіб, які можуть бути оскаржені до суду. Однак цей шлях істотно звужує сферу судового контролю за законністю дій посадових осіб. Як би не був широкий подібний перелік, складно передбачити в ньому весь спектр оскаржуваних в суд дій посадових осіб і тому в законодавстві не повинно бути ні стислого, ні розширеного, ні зразкового, ні вичерпного переліку дій посадових осіб, оскарження яких можливо в судовому порядку.

В даний час питання оскарження дій посадових осіб, що ущемляють права громадян, знайшли своє відображення в гол. 31-А ЦПК в рамках провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, де законодавець чітко встановив (ст. 248 ЦПК), що до дій посадових осіб, вчиненим з порушенням закону, з перевищенням повноважень і утискає права громадян, слід віднести дії, в результаті яких громадянин незаконно позбавлений можливості повністю або частково здійснити право, надане йому законом чи іншим нормативним актом, а також незаконне покладення на громадянина будь-якої обов'язки.


2. Поняття та види звернень громадян.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 40 Конституції України усім громадянам України надає право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Адміністративне право 1

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.