Історія держави і права зарубіжних країн 1
Зміст
Причини, етапи, особливості й завдання революції
Протекторат Кромвеля. «Знаряддя управління» 1653 р.
Зміни в англійській правовій системі після революції XVII ст.
Список використаної літератури
Причини, етапи, особливості й завдання революції
На початку XVIIст. Англія була більшою мірою країною буржуазною, ніж феодальною. Капіталістичні відносини стали пануючими у всіх економічних сферах - промисловості, торгівлі, сільському господарстві.
В країні формуються основні класи буржуазного суспільства - буржуазія (промислова, торгова, фінансова), пролетаріат (міський і сільський), фермерство.
Дворянство (феодальний клас) підрозділяється на «старе дворянство» — лендлордів, що ведуть своє господарство яку старовину, і т.зв. «нове дворянство» - джентрі, яке активно займається торговою і промисловою діяльністю.
У політичному плані Англія теж відрізнялася (у кращу сторону) від більшості європейських держав, де в ту пору панував абсолютизм, що характеризувався необмеженою владою монархів, відсутністю представницьких установ, придушенням буржуазії і домінуванням дворянства.
Англійський абсолютизм, який встановився у країні за династії Тюдорів у XVI- на початку XVIIст.. визначається як «незавершений», оскільки:
а) продовжував існувати парламент, на акти якого монархи змушені були зважати;
б) фактично була відсутня постійна армія (головна опора абсолютизму); у силу свого ізольованого, острівного положення Англія обходилася військово-морським флотом (а на флоті, як відомо, традиційно сильними є демократичні настрої);
в) бюрократизація держави була незначною; продовжувала існувати фактично незалежна від монарха система місцевого управління, оскільки всі посади в органах місцевого самоврядування були неоплачуваними.
Проте у першій половині XVIIст. в англійському суспільстві починають наростати протиріччя між королівською владою (напівфеодальною, напівабсолютистською) й парламентом, який виражав інтереси буржуазії і «нового дворянства».
Причини невдоволення, які згодом привели до революції, були наступними:
стягування королівською владою податків, неузгоджених з парламентом, примусові державні позики, обхід королівською владою конституційного принципу (закріпленого у Великій хартії вольностей 1215р.) «оподатковування через представництво»;
постійні розпуски парламенту, переслідування лідерів парламентської опозиції, довге безпарламентське правління (у 1628 р. Карл І Стюарт розпустив парламент і не скликав його до 1640 р.);
сваволя королівських чиновників і суддів, зловживання королівських фаворитів (герцог Бекінгем);
поширення законів воєнного часу на мирний час, постої військових у будинках приватних осіб;
обмеження у торговій і промисловій сферах (державні монополії);
прагнення реставрувати ненависний більшості населення англіканський католицизм;
орієнтація династії Стюартів (Яків І, Карл І) на католицькі держави континентальної Європи (Францію. Італію) — традиційних торгових суперників Англії.
У своєму розвитку англійська буржуазна революція пройшла кілька етапів:
1. 1640—1642 рр. - мирний, конституційнийетап, коли основні баталії проходили у парламенті й і обмежувалися вимогами поки що мінімального обмеження королівської влади;
2. 1642-1649 рр. — громадянська війна між прихильниками короля і прихильниками парламенту;
3. 1649—1653 рр. — період республіки;
4. 1653—1658 рр. - протекторат Кромвеля (військова диктатура);
5. 1660 р. — реставрація монархії, запрошення на престол Карла IIСтюарта (сина страченого у 1649 р. за рішенням парламенту Карла І) - повернення до старого на більш високій основі (встановлення спершу дуалістичної, а потім — до початку XVIIIст. - конституційної, парламентської монархії).
Англійська буржуазна революція мала ряд особливостей, які відрізняли її від наступних буржуазних революцій (наприклад, Великої Французької революції XVIIIст.).
До числа таких особливостей варто віднести:
а) «релігійний» характер революції — однією з головних задач було очищення англіканської церкви від пережитків католицизму; політичні «партії» революційного періоду (індепенденти, левеллериі т.д.) найчастіше по-різному відносилися до тих чи інших релігійних питань;
б) відносно велику кількість жертв, що пояснюється відсутністю у короля могутньої опори в особі чиновництва і постійної армії (навіть у ході громадянської війни, яка супроводжувала фактично будь-яку революцію, основні втрати були не серед мирного населення, а серед солдат і офіцерів);
в) фактичне невтручання європейських держав у хід англійської революції (більшість держав було втягнено у 30-літню війну, до 1640 р. в європейських монархів фактично не залишилося сил; ізольоване острівне положення Англії, сильний флот унеможливлювали іноземну військову інтервенцію).
Головними задачами революції були:
встановлення нової, більш досконалої форми правління (не обов'язково республіки), яка б у першу чергу враховувала інтереси не феодального класу, а буржуазії;
ліквідація пережитків феодалізму у промисловості, торгів лі, сільському господарстві;
очищення англіканської церкви від пережитків католицизму.
Протекторат Кромвеля. «Знаряддя управління» 1653 р.
До 1640 р. основні задачі революції були вирішені — король страчений, палата лордів розігнана, влада перейшла до Державної ради Англійської республіки. Однак економічне становище країни залишало бажати кращого. Простолюдини, фермери, які фактично винесли на своїх плечах усі головні тяготиреволюції й громадянської війни, практично нічого не одержали.
Цілком реальну загрозу для республіки створювала й армія - офіцерам і солдатам довгий час не виплачували обіцяного жалування, до того ж і грошей у скарбниці для розрахунку з військовослужбовцями не було. Загальновідомо, що коли армія перестає воювати (війна — це справа, для якої і створюється будь-яка армія), то виникає реальна загроза втручання армії у політику; тим більш реальною вона була саме в Англії, де багато офіцерів вищого командного складу армії одночасно були і парламентаріями.
Європейські сусіди Англії, оговтавшись від 30-літньої війни, починають готувати воєнну інтервенцію проти республіки. За цих складних умов Державна рада і парламент приймають рішення про введення військ до Ірландії, яка, скориставшись смутою у країні, на той час практично стала незалежною.
Цілями «обмеженого контингенту» були:
1. Ліквідація заколоту, який загрожував втратою найближчої й добре освоєної колонії.
2. Вирішення фінансової проблеми - із солдатами й офіцерами «нової моделі» планували розплатитися землею, конфіскованою у непокірливих ірландських селян і феодалів.
3. Усунення (хоча б тимчасове) армії від внутрішньополітичної боротьби.
4. Демонстрація перед європейськими сусідами сили нової англійської армії, що повинно було стати своєрідним застереженням можливим інтервентам.
5. Створення «образу ворога» в особі ірландців — для покладання на них відповідальності за всі біди й нещастя англійців й відвернення уваги народу від більш значимих внутрішніх проблем.