План

1. Правова позиція захисника. Колізія позиції захисника і підзахисного

2. Позовна заява про встановлення юридичного факту 

1. Правова позиція захисника. Колізія позиції захисника і підзахисного

Для теорії і практики захисту в кримінальному судочинстві велике значення має правильне з'ясування процесуального положення захисника в кримінальній справі і його взаєминах з обвинуваченим, оскільки від цього значною мірою залежить ефективність участі захисника в процесі. Українське законодавство не знає такої процесуальної фігури, як помічник судді чи слідчого. Участь захисника в кримінальній справі залежить, за загальним правилом, від волі обвинуваченого, а не суду. Хоча захисник певним чином сприяє здійсненню завдань суду і попереднього розслідування, однак, з цього зовсім не випливає, що його можна розглядати як помічника цих органів по процесуальному положенню.

Також для характеристики положення захисника в українському кримінальному процесі інститут представництва ніяк не прийнятний. Посилання на те, що в кримінальному судочинстві цьому інституту треба надати особливий, специфічний зміст, не може прийматися за серйозний аргумент, оскільки принципове функціональне призначення таких загальних юридичних термінів, як представництво, норма права, повноваження, диспозитивність, компетенція і т.д., має залишатися незмінним, у якій би сфері соціального життя вони не застосовувалися.

Багато українських юристів додержуються думки, що за своїм положенням захисник є самостійним учасником кримінального судочинства, покликаним надавати обвинуваченому юридичну допомогу в охороні його прав і інтересів.

У межах повноважень, наданих йому законом, захисник самостійно визначає свою позицію в справі й у виборі тих засобів і методів, що необхідні для виконання функції захисту.

У принципі позиція захисника може не збігатися з думкою обвинуваченого. Однак, при всіх умовах про обрану ним позицію і про намічені ним засоби і методи захисту захисник повинен повідомити обвинуваченого, вислухати з цього приводу його думку і доводи. Якщо йому не удалося погодити свою позицію з обвинуваченим на принциповій основі, обвинувачений заперечує проти намічених ним дій, а захисник переконаний у правильності своєї позиції, обраної лінії захисту, то він зобов'язаний пояснити своєму підзахисному право запросити іншого захисника чи узагалі відмовитися від захисника. Коли обвинувачений не відмовляється від послуг даного захисника, останній вправі продовжувати здійснення захисту відповідно з обраною ним позицією і лінією захисту. Інше рішення цього принципове важливого питання про взаємини захисника з обвинуваченим суперечило б не тільки змісту ст. 48 КПК України, що чітко визначає його обов'язки в кримінальному процесі, але і ст. 7 Закону «Про адвокатуру України», де вказується, що "адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, і відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного".

Однак, якщо обвинувачений, підсудний усе-таки заперечує свою провину, а захисник упевнений у його винності, то в даному випадку колізія (розбіжність) їхніх позицій є неприпустимою. При таких обставинах захисник не вправі діяти за своїм внутрішнім переконанням, інакше він фактично перетворюється на обвинувача і суддю, що вирішує питання про винність свого підзахисного. Не випадково в ст. 67 КПК захисник не вказується у числі осіб, що зобов'язані оцінювати доказів і приймати рішення по своєму внутрішньому переконанню. Позиція захисника, продиктована його внутрішніми переконаннями, не може бути висловлена, якщо вона здатна погіршити становище обвинуваченого, підозрюваного чи підсудного. Захисник зобов'язаний побудувати захист, визначивши його засоби, ґрунтуючись на показаннях обвинуваченого, підсудного, у яких той заперечує свою провину і на оцінці інших доказів у справі.

Про вплив внутрішнього переконання на позицію, відстоювану захисником, дуже точно сказав відомий радянський адвокат Я.С. Кисельов: "Щоб оскаржувати винність підсудного, адвокат може і не бути переконаним у невинності підзахисного, вона навіть може здаватися йому більш-менш ймовірною, але адвокат повинен бути переконаний у тому, що не зібрано і не можна зібрати безперечних і достовірних доказів провини,– цього досить, щоб заперечувати проти обвинувачення".

Намагаючись примирити полярні точки зору про позицію захисника при невизнанні обвинуваченим провини, деякі вчені й адвокати пропонують компромісне рішення. Допускають можливість альтернативної позиції: захисник підтримує позицію підсудного, що заперечує провину, і одночасно дає інше тлумачення, засноване на визнанні його винним, і свої пропозиції про покарання на той випадок, якщо суд не прийме позицію про виправдання.

Як видно з вищевикладеного, захист усе-таки має свої межі. Серед правових засобів, що регулюють ці межі можна назвати ст. 7 Закону України «Про адвокатуру», що вказує на те, що "при здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов'язаний додержуватися вимог діючого законодавства, використовувати всі передбачені в законі засоби захисту прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб". На основі цього можна зробити висновок, що захисник не зобов'язаний і не вправі підтримувати незаконних і надуманих домагань підзахисної особи, вступати в протиріччя з законом і зі своїм професійним обов'язком. До таких правових засобів відноситься також закріплене в ст. 9 Закону "Про адвокатуру" положення, іменоване правом адвоката на професійну таємницю.

Насамперед, слід зазначити, що право на професійну таємницю з'являється в адвоката не з моменту прийняття на себе захисту, зумовлюваного пред'явленням відповідного документа, а з більш раннього часу, яким є фактичне звернення особи, що вчинила злочин, чи його родичів до члена юридичної консультації (наприклад, до чергового адвоката) із проханням про надання юридичної допомоги. Дане твердження ґрунтується на положеннях КПК України про те, що адвокат не вправі брати участь у справі як захисник, "якщо він брав участь у даній справі як слідчий, особа, що проводить дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, особи, що допитувалася чи підлягає допиту як свідок", якщо він є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача чи потерпілого, якщо він у даній справі надає або раніш надавав юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, або коли він брав участь у справі як перекладач або понятий, а також коли в розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, із якою адвокат знаходиться в родинних відносинах. Саме з зазначеного моменту між названими особами й адвокатом виникають не тільки моральні, але і правові відносини, що після вступу адвоката в процес як захисника стають кримінально-процесуальними правовідносинам. У наступному як правове явище розглянутий феномен має місце протягом усього періоду часу, доки між особами, що звернулися за юридичною допомогою, і адвокатом-захисником існують регульовані кримінально-процесуальним законодавством відносини. Отже, наявність в адвоката-захисника права на професійну таємницю визнається як на стадіях досудового, так і судового провадження, включаючи і можливий перегляд вироку в касаційному чи наглядовому порядках.

Основними вимогами, яким повинні відповідати відомості, що утворюють зміст професійної таємниці адвоката, є:

органічний зв'язок таких відомостей із предметом кримінально-процесуального доказування;

їх несприятливий для особи, що вчинила злочин, характер;

те, що вони виходять безпосередньо від зацікавлених у сприятливому для них результаті справи осіб і адресовані члену колегії адвокатів;

наявність при оперуванні утворюючими адвокатську таємницю відомостями кримінально-процесуальних правовідносин.

При розгляді питання про зміст професійної таємниці адвоката представляється необхідним звернути увагу і на існуюче між ст. 9 і ст. 10 Закону «Про адвокатуру України» розходження. У першому випадку мова йде про нерозголошення адвокатом відомостей, що складають предмет адвокатської таємниці (тобто ті питання, по яких особа зверталася до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень і інших відомостей, отриманих адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків). Хоча в законі і не вказується, де і перед ким адвокат не повинен розголошувати ці відомості, із всією очевидністю зрозуміло, що він не має права повідомляти про них ніде і ні перед ким. В другому випадку (ст. 10) мається на увазі заборона допитувати як свідка адвоката, що поклав на себе обов'язок захисника обвинуваченого. Допитувати як свідків можуть, як відомо, тільки уповноважені на це посадові особи слідчих, прокурорських і судових органів. Таким чином, відзначені правові норми як би взаємно доповнюють і збагачують одна одну, а узяті воєдино визначають вихідні передумови змісту професійної таємниці адвоката.

Але зовсім інакше, на мій погляд, повинен робити адвокат у ситуаціях, коли йому, приміром, стають відомі такі відомості, що завідомо не знаходяться в об'єктивному причинному зв'язку з діяннями підзахисного і не можуть завдати шкоди його правам і законним інтересам: відомості про вчинення злочину іншою особою; про застосування до обвинуваченого незаконних методів ведення допиту. У цих і подібних їм випадках шкоди реальному здійсненню права на захист обвинувачених не заподіюється, а тому не може бути і мови про наявність в адвокатів права на професійну таємницю.

Адвокатська таємниця, як обов'язок не розголошувати будь-де отримані від обвинуваченого, родичів і їхні близьких відомості щодо тих чи інших несприятливих для особи, що вчинила злочин, фактів і обставин, має право на своє існування лише як професійна таємниця адвоката. Вона стає діючим засобом охорони прав і законних інтересів обвинуваченого лише при використанні її за своїм цільовим призначенням.

Питання про характер взаємин між захисником і підзахисним завжди був і залишається в полі зору юристів усього світу. Це питання багато в чому не тільки моральне, але і психологічне. Захист має досить складну психологічну структуру, що складається з пізнавального, комунікативного, конструктивного, організаторського і виховного компонентів.

Насамперед, у процесі здійснення захисту адвокату доводиться пізнати безліч різних фактів і обставин, що відносяться до подій минулого і до сьогодення. Він повинен осмислити їх з позиції саме захисної діяльності.

Успіх роботи захисника багато в чому визначається поводженням з людьми. Мова йде про створення правильних взаємин з підзахисними, слідчим, судом і іншими суб'єктами кримінального процесу, про встановлення з ними психологічного контакту. Сказане становить зміст комунікативного компонента захисту. Комунікативність дає можливість глибше проаналізувати психологічні причини вчинення злочину, охарактеризувати особистість обвинуваченого, правильно побудувати взаємини в кримінальному процесі, налагодити процесуальні і загальнолюдські зв'язки, досліджувати характер позитивних і негативних обставин і причини конфліктних ситуацій, що виникають у ході розслідування або судового розгляду справи. Цьому сприяє вироблення адвокатом-захисником таких комунікативних якостей, як увічливість, доброзичливість, прагнення вислухати співрозмовника. І навпаки, похмурість, невміння викладати свою думку, виняткова бідність міміки негативно впливають на встановлення комунікативних зв'язків. При характеристиці комунікативних якостей не слід упускати з виду і проблему сумісності, тому що на цьому принципі ґрунтується вибір обвинуваченим захисника, відмова від нього, психологічний підхід захисника до обвинуваченого і встановлення з ним психологічного контакту; в основі випадків відмови обвинуваченого від захисника лежить чисто психологічна несумісність.

У числі факторів, що сприяють виникненню сумісності в захисній діяльності – комплекс характерологічних, емоційно динамічних і інших індивідуально-психологічних якостей захисника й обвинуваченого, а також професійні навички захисника, обумовлені досвідом, знаннями, уміннями і здібностями, загальна і професійна культура адвоката, правильне розуміння ним свого процесуального положення. При наявності чітко виражених однобічних обов'язків захиснику необхідно дуже вміло сполучити захист законних інтересів обвинуваченого з інтересами правосуддя, знайти ту грань, що дає можливість установити нормальні взаємини зі слідчими й у суді, і у той же час мати гарний психологічний контакт з обвинуваченим (підсудним).

У захисній діяльності велику роль відіграє організаторський компонент, вироблення найбільш досконалої тактики і методики захисту. Сюди варто віднести і формування певного індивідуального стилю в роботі захисника.

Однією з умов вироблення якісного індивідуального стилю захисної діяльності є свідоме, творче ставлення до роботи, пошуки найбільш ефективних прийомів і способів, що допомагають досягти кращих результатів, врахування властивостей власного темпераменту і характеру.

Організаційний компонент захисної діяльності тісно пов'язаний з конструктивним. Мається на увазі планування захисту, індивідуальність методики з урахуванням обставин справи і поводження обвинуваченого. Сюди слід включити й уявні операції по відтворенню ситуації, що виникає у зв'язку з учиненням злочину, з ухваленням рішення про застосування норм кримінального і процесуального закону.

Виховний компонент захисної діяльності міститься, насамперед, у чіткому використанні захисником своїх обов'язків. Він ні в якому разі не повинен ставати обвинувачем. Усі матеріали справи і докази повинні бути проаналізовані всебічно, повно й об'єктивно, подані слідству і суду спокійно й аргументовано. Адвокат-захисник зобов'язаний сприяти і подоланню обвинуваченим (підсудним) своїх негативних звичок, виробленню в нього позитивних властивостей, що гарантують те, що особа надалі не вчинить злочину.

Успіх захисної діяльності обумовлюється і характером використовуваних на тій чи іншій стадії кримінального судочинства способів захисту.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Адвокатура

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.