Зміст

1. Технології політичного маніпулювання

2. Ідеологічна ситуація у світі: основні риси, тенденції, суперечності.

3. Ідеологічна ситуація в Україні та проблема формування української державної ідеології.

Список використаної літератури

Значних дефініціальних перетворень зазнали всі категорії, включаючи і такі як "народ", "нація", "населення" тощо. Правічний досвід шанобливого ставлення до Природи-Матері змінився на спожи­вацьке, а відчуження людської суті наблизилось до своєї межі: народ, населення формуються як біо­маса, як засіб виробництва. Маса постає як надскладний соціальний феномен, формуючи, у свою чер­гу, надскладний геополітичний феномен, що змушує переглядати як історію культури, так і методо­логічні засади в цілому.

XIX-XXстоліття варто характеризувати через надвелике протистояння народних мас, з одного боку, та державних інститутів, з другого, що підтверджується світовими війнами та революційними рухами. Інтерес до спонукальних ідей чи механізмів, що слугують локомотивами історії не можуть бути перебільшеними. Ми опираємось на базові ідеї таких дослідників як В. Бехтєрєв, Х. Ортега-і- Гассет, З. Фрейд та Г. Лебон.

Ортега-і-Гасет, наприклад, визначав загальну проблему сучасної епохи як "повстання мас". На йо­го думку, її складовими є швидкий ріст населення та духовна "здичавілість". Так, автор веде мову про народ як масу. "Маса" стає не стільки кількісною ознакою, скільки якісною ознакою загальної (середньої) людини. Така маса і розуміється вже як натовп. Ми отримуємо нове розуміння і народу, і маси, і натовпу. Маса стає визначальною ознакою, не вимагаючи скупчення людей, а саме поняття починає виражати спосіб життя.

Серед основних причин, що ведуть до появи бунтівної маси, Ортега-і-Гасет називає появу лібера­льної демократії та технічного прогресу. Ланцюг причин він також доповнює ідеєю рівності, яка ве­де не до обмеженню потреб, а пробудження нових апетитів. Така людина - спожи­вач, для неї світ простий. Вона є носієм прописних істин, називаючи це інтелектом. Автор вважає, що маса повинна знати своє місце, не лізти у мистецтво і політику. Сучасна ж масова людина хоче втру­чатись всюди, залишаючись, при цьому, варваром. Ми отримуємо новий тип людини - втілену посередність (пересічність).

Г. Лебон вже доповнює цілісне вчення ідеєю неусвідомлюваного, розробляючи психологію натов­пу в цілому. Головною характерною ознакою епохи, на його думку, є підміна свідомої діяльності ін­дивідів неусвідомлюваною діяльністю натовпу. Двигун, що керує натовпом, - навіяні ідеї, оскільки останній живе не за правилами, а захопленнями та враженнями. Народу (натовпу, масі) потрібні ілюзії, він ін­стинктивно спрямовується до того, хто йому їх дає. Головним фактором еволюції народів ніколи не була істина, а завжди омана. Масу Г. Лебон визнає такою, якої повинні боятись владні структури.

Так, народ - могутня маса, на яку треба зважати і яка породжує особливий феномен - колективну душу як психічну реальність. Колективна душа і задає закон духовної єдності натовпу, двигуном якої стає неусвідомлюване. Владою над натовпом стає мотивоване навіювання, в основу якого закладаєть­ся не мислення, а переживання. Ідеологія, в основному, і стає механізмом виховання, соціалізації чи прихованого примусу.

Важливим для нашого дослідження стає розуміння Лебоном натовпу в цілому. Він розрізняв різ­норідний вуличний (анонімний) натовп. До неанонімного (різнорідного) натовпу автор відносить пар­ламентські збори, суд присяжних тощо. Однорідним натовпом є релігійні, політичні, військові, гро­мадські об'єднання та духовенство.

Як бачимо, сучасна глобальна соціальна криза настійно вимагає зміни відношення до згаданих со­ціальних інститутів, які, окрім всього, отримують статус ще і державних інститутів.

Таким чином, соціальні, державні інститути не можуть, за визначенням, бути важелями суспільно­го впорядкування. Політик, державний діяч мали би усвідомлювати, що представництво інтересів громадян у інформаційному просторі правового суспільства стає простою фікцією, оскільки такі, на перший погляд, величні зібрання залишаються простим зібранням - натовпом.

Отже, можна лише здогадуватись про ідеологічні (психоделітичні, психотехнологічні, політичні) засоби сучасного бізнесмена чи депутата, які отримують ту чи іншу форму влади. Ідеологія пануючо­го класу повинна відійти в минуле. Натовп, його споживацька ментальність постає і як хижацька. А це власне і штовхає до думки, що сучасні ідеологеми мають віртуальну природу, перетворивши саму ідеологію у свою протилежність.


3. Ідеологічна ситуація в Україні та проблема формування української державної ідеології.

Проблема консолідації українського суспільства, поза сумнівом, існує і є актуальною, бо власне консолідації у сучасній суспільній практиці не спостерігається. Першочерговою причиною такого стану слід вважати відсутність інтегративної ідеології, навколо якої могли б гуртуватися соціальні верстви і групи попри їх приватні інтереси. Громадянське суспільство характеризує плюралістичний тип співіснування, організації і захисту групових інтересів, їхніх відносин з державою. У такому суспільстві соціальні групи проявляють себе як групи інтересів громадян, які існують і функціонують тому, що всі його члени поділяють загальноприйняті усіма цілі, норми, цінності, а це передбачає взаємозалежність членів груп інтересів у справі реалізації спільних інтересів і цілей.

Як відносно систематизована сукупність уявлень, поглядів, сутнісною рисою яких є функціональний зв’язок з інтересами і спрямуваннями соціальних груп, ідеологія є невід’ємним функціональним компонентом громадянського суспільства, однією з важливих несучих його конструкцій. Постаючи теоретичною формою обґрунтування та легітимізації суспільних цінностей, ідеологія з точки зору функціональної ролі в суспільстві – це суспільний інтегратор і координатор у вирі відцентрово спрямованої свідомості окремих соціальних груп. Подібно до того, як держава виступає інтегратором і координатором суспільного буття у вирі різноманітних інтересів і потреб окремих людей та соціальних груп, так і ідеологія є координатором та інтегратором у вирах свідомісного та світоглядного полів, що взаємодіють і взаємозалежать від потреб, інтересів та цінностей людського життя.

У зв’язку із заідеологізованістю і моноідеологічністю комуністичного ладу в перші роки незалежності ідеологія піддалася певному науковому остракізму, ідеологічна проблематика часто "випадала" з поля наукових інтересів, а сам термін набував негативного відтінку. Дослідники якщо і зверталися то цієї проблеми, то переважно в ракурсі розгляду й аналізу тоталітарної ідеології. Нерідко цю проблему намагалися вирішити, не включаючи ідеологію до складу значимих інституціональних утворень або ж відводячи їй незначну роль.

Як відомо, громадянське суспільство – це сфера спілкування, взаємодії, різноманіття взаємин вільних і рівноправних індивідів в умовах ринку і демократичної правової державності. Більш точно в сучасній соціально-політичній теорії це суспільство визначається як сукупність міжособистісних, сімейних, етнічних, економічних, культурних, релігійних, правових, моральних відносин, що відображають їх ідеї і закріплюють у суспільних інститутах, що розвиваються і функціонують поза межами держави і без її прямого втручання.

Громадянське суспільство формується "знизу", спонтанно, як результат розкріпачення індивідів, перетворення їх у вільних громадян-власників, що мають почуття власної гідності й готові взяти на себе господарську і політичну відповідальність за свої дії. Для нього характерні насамперед горизонтальні зв'язки в економічній і культурній сферах.

Економічною основою громадянського суспільства є наявність приватної і колективної (недержавної) власності.

Соціальною основою громадянського суспільства виступають соціальні групи (зокрема, класи), що мають різноманітні інтереси. Це зумовлює значну роз'єднаність громадянського суспільства і властиву для нього конкурентність і навіть боротьбу індивідів. Роз'єднаність громадян переборюється об'єднанням їх у різні партії, угруповання й асоціації, а індивідуалізм і конкурентність у їхній діяльності поєднуються з відносинами взаємної довіри і співробітництва, здатністю йти на компроміси, поміркованістю і толерантністю. Їм не байдужі також суспільні проблеми, вони зорієнтовані на громадські справи.

Політико-правову основу громадянського суспільства утворюють політичний плюралізм, демократичне законодавство. Права людини захищені в такому суспільстві законом; вони мають пріоритет стосовно прав держави.

І, нарешті, духовною, культурною і моральною основою громадянського суспільства є базові суспільні цінності, що слугують гуманізмові, формуванню особистості громадянина – вільного і діяльного, але такого, який дотримується загальноприйнятих суспільством соціальних норм.

Значну роль у формуванні і функціонуванні базових цінностей громадянського суспільства відіграє ідеологія. Громадянське суспільство не може успішно функціонувати і розвиватися без відповідної його цілям, соціально-економічним і соціально-політичним умовам, культурним традиціям ідеології. У протилежному випадку її роль буде виконуватися випадковими, запозиченими духовними утвореннями, які відображають чужий досвід. Ідеологія є одним із обручів, який зміцнює і надійно скріплює громадянське суспільство, забезпечує політичну та соціальну стабільність.

Динамічно розвивається те суспільство, що має ідеологічний стрижень, зрозумілий кожному його громадянинові. Ще М. Вебер визначав ідеологічне конструювання як механізм "легітимності": суспільство утримується як єдине ціле не просто через практичну необхідність і спільність інтересів; його поєднує ідея, що виправдує встановлений соціальний порядок. 

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 26

Безкоштовна робота

Закрити

Політологія 14

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.