План

1. Виникнення і зміст Демократії

2. Конституція та її призначення

Література   

2. Конституція та її призначення

В державному праві більшості країн ми зустрічаємо акти, які мають назву “Конституція”. Сам термін “конституція” вживали вже в античних державах. Але суть цього поняття було зовсім іншим, чим в даний період. В Стародавньому Римі конституціями називали правові джерела різноманітного змісту і значення.

Зрозумілим для учасників змістом термін “конституція” став наповнюватися пізніше, в середні віки, і став зрозумілим лише з настанням нового часу. Тобто конституція є історично складене правове явище з певними ознаками і властивостями.

Конституція – це система норм, змістом яких є принципи народного суверенітету; основні (фундаментальні) права і свободи людини; принципи законності, обов'язкові для держави і інших суб'єктів; основи державного устрою. В данийчас в світі існує велика кількість конституцій і тому виникла потреба у їх класифікації. Взагалі термін „класифікація” – означає поділ тих чи інших явищ на види. Для наукової класифікації передусім необхідно встановити, яким вимогам повинен відповідати критерій поділу на види (такий поділ можливий з будь – яких підстав, в тому числі й неістотних).

Перша вимога: якщо встановлюються різновиди однієї і тієї ж групи явищ, то критерієм кожного окремого поділу може бути лише одна підстава.

Друга вимога – об’єктивність критерію. Поділ є не лише зовнішнім по відношенню до явищ, що розглядаються, він приховує в собі риси самих цих явищ.

Третя обов’язкова вимога при класифікації суспільних явищ полягає в тому, щоб класифікація виражала відмінність явищ не за формою, а за її змістом, тобто обраний критерій повинний виражати істотні елементи явищ.

Четверта вимога полягає в тому, що застосування обраного критерію до різновидів, що *****, повинно обов’язково виявити відмінності між ними по суті, інакше стане неможливим розчленування їх на види.

Перелічені вимоги до поділу на види в повній мірі властиві і конституції. Така класифікація допомагає орієнтуватися у багатоманітності конституцій, виявити характерні риси, структуру, форму та інші їх характеристики.

Так нині діючі конституції мають різний вік. Це дає можливість поділити їх на покоління. Історичні умови прийняття конституцій, державно – правовий досвід, який мали держави і ****, наклали свій відбиток на кожне з поколінь.

В наш час діє невелика кількість конституцій першого покоління – це значна частина нині діючої англійської конституції. Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 р., конституція США, Швейцарії (1874 р.), Бельгії (1831 р.), Норвегії (1814 р.), Люксембурга (1868 р.). Поява конституцій першого покоління орієнтовно можна обмежити періодом з XVII по кінець ХІХ ст.. Політична нейтральність, відсутність в цих конституціях політичних обов’язків і програм дозволило їм пережити багаточисленні політичні зліти. В період утворення перших конституцій теоретичного матеріалу було недостатньо для розроблення широких конституційних для розроблення широких конституційних текстів. Тому в першому поколінні*** конституції були локанічними, короткими, включали лише найнеобхідніші норми.

Наступне покоління конституцій формувалося в період до Другої Світової війни. Так, конституція Фінляндії приймалася частинами з 1919 по 1922 р. Посилився процес уніфікації, позичання зарубіжного теоретичного матеріалу і практичного досвіду. Конституції другого покоління стали більш розгорнутими і схожими один на одного. Найбільш відомим прикладом конституційної творчості стала Веймарська конституція, розроблена професором Гуго Прайсом і прийнята Німеччиною в 1919 р. Конституційною новиною стало закріплення деяких соціально – економічних прав. В даний період була конституційно закріплена сучасна версія свободи совісті – повна секуляризація, заборона єдиної державної ідеології. Все це відбувалося під впливом світового соціалістичного руху і як реакція на перемогу більшовиків в Росії.

Третє покоління утворюють конституції післявоєнного періоду. ці конституції складаються з поширених текстів. Ці конституції складаються з поширених текстів. Після Другої Світової війни конституційні стандарти стали більш чіткими, з’явилась можливість дати оцінку ефективності випробуваних часом інститутів і норм на прикладі тих країн, де вони застосовувались. Розширився склад і різноманітність політичних інтересів, які збільшують об’єм конституційних текстів. Сучасні конституції нерідко декларують соціально – економічні програми і права, але не прагнуть зв’язувати себе відповідними юридично конкретними обов’язками. наприклад, якщо закріплено право на працю, то конституція розуміє під цим скоріше свободу пошуку роботи, вибору професії і деяку допомогу держави, але не гарантовану зайнятість і заробітну плату для всіх.

Взаємовідносин державно – правовим досвідом призвів до того, що схожість конституцій ще більш зросла. Майже всі вони розпочинаються з розподілу про права і свободи, проголошують принцип правової держави, використовують загальну термінологію. В третьому покоління всі конституції набрали форму основного закону, тоді як в попередніх багато з них не були консолідовані. такою була діюча конституція в Угорщині. А нині діюча конституція Фінляндії, яка відноситься до другого покоління, до цих пір не оформлена в єдиний основний закон.

Особлива група серед конституцій третього покоління сформувалась в постсоціалістичних державах. Деякі з таких держав радикально передивились свої попередні “конституції соціалістичного типу” і привели їх у відповідність до загальної універсальної традиції. Наприклад, Польща реформувала попередній основний закон і на його основі сформувала конституцію. Частина конституційних положень, які не “вмістились” в структуру основного закону, були зафіксовані окремо шляхом видання так званої “Малої конституції” – конституційного закону від 17 жовтня 1992 р.

Також конституції поділяються на види за структурою чи за формою, в якій вони виражені. Більшість нині діючих конституцій мають форму єдиного систематизованого основного закону. Норми основного закону можуть бути доповнені іншими джерелами. Наприклад, Конституція Мексиканських з’єднаних штатів 1924 р. діяла разом з актом Федерації (Федеративним договором).

Існує група конституцій, структура яких утворена декількома конституційними законами (Ізраїль, Канада). Конституцією Швеції утворюють три основні закони (про форму правління, про престолонаслідування і про свободу друку).

В Англії і Новій Зеландії конституція не має відповідної структури, яка б дозволила по формальним ознакам відділити її від інших юридичних норм. В конституцію Фінляндії входять Акт про форму правління (1919 р.), Закон про вищий суд (1922 р.), Парламентський статут (1928 р.), який доповнений іншими нормами конституційного змісту.

Також склалася традиція поділу конституцій на “писані” і “неписані”. Але дана класифікація не дозволяє створити точне уявлення про форму і структуру конституції. Спочатку вона позначала різницю між конституціями в формі основного закону і які не мають такої форми. Але конституції утворені системою законодавчих актів все ж мають письмову форму. Таку деякі автори стали відносити їх до писаних конституцій, а інші, як завжди, вважали, що такі конституції відносяться до неписаних.

Неточність даної класифікації в тому, що навіть в тих країнах, де діють “писані” конституції, також існують нестатутні, які не мають письмової форми.

В залежності від походження конституції поділяються на оригінальні і запозичені. Країни, які мають оригінальні конституції, не обов’язково застосовують тільки національний досвід при їх прийнятті. Але вони мають власну конституційну традицію і використовують її при утворенні конституції. Таку традицію мають Англія, Франція, Німеччина, Швейцарія, США. Конституції цих країн є в більшій чи меншій мірі оригінальними.

Інші держави розвивали державу по альтернативному, неконституційному шляху і власну конституційну теорію і практику не сформували. Деякі країни бажаючи повністю чи частково прийняти конституційну модель державно – правового регулювання, переймали досвід зарубіжних країн. Утворені в результаті конституції є в основному запозиченими. Наприклад, основні елементи конституційного устрою США стали зразком для утворення більшості латиноамериканських конституцій. Також можливе і компіляційне запозичення. В даному випадку в конституції закладається досвід не одної, а декількох зарубіжних країн.

Світова практика виробила поділ конституцій за способом прийняття і внесення до них змін. Основні закони, навіть неконституційного змісту, зазвичай приймаються за певною процедурою. В світовій думці досить довго існували думки, що будь – яка процедура досить прийняття конституції та інших основних законів можливе лише тоді, коли в ній бере участь державна влада (її представники). але дане поняття суперечить самій сутності конституції. наприклад в 1962 р. Основний закон Пакистану був відредагований Президентом республіки.

В залежності від процедури прийняття розрізняються конституції:

а) октратовані, “народні” (тобто прийняті на підставі проведення референдуму). Але не слід вважати, що референдум є тільки демократичним винаходом, конституційним по змісту і по наслідкам. Референдум – це одна з процедур, яка може бути використана для здійснення установчої влади. Так, напередодні Другої Світової війни референдум проведений в Німеччині, затвердив посади канцлера і президента водній особі. Інколи до конституційного референдуму висуваються високі процедурні вимоги. Наприклад, не проста, а кваліфікована більшість голосів тягне прийняття чи зміну конституції;

б) прийняті парламентом, або парламентом разом з главою держави. при цьому парламент діє за особливою процедурою, яка суттєво відрізняється від тої, що використовується при прийняті інших законів. наприклад, в Латвії поправки до Основного закону приймає парламент на засіданні і в присутності не менш двох третіх загального складу депутатів, обговорюють їх протягом трьох читань і приймають рішення більшістю. Для прийняття потрібно поправок до литовської, італійської конституцій потрібно провести два обговорення з проміжком не менше чим три місяця і два голосування. Звичайно, для прийняття і зміни основного закону необхідна кваліфікаційна більшість. Цю більшість становлять дві третіх (в Норвегії, Литві) чи три п’ятих (в Іспанії). При цьому голоси враховуються не від числа присутніх, а від загальної кількості депутатів. Якщо Генеральні кортеси (іспанський парламент) підтримують пропозицію про перегляд конституції в цілому чи найбільш важливих її розділів, то законодавчий орган розпускається, а рішення про перегляд основного закону приймає вже другий склад депутатів;

в) установчими зборами. Це можуть бути конституційний конвент, установчий орган, установчий конгрес (парламент в формі конгресу) (Франція), Спеціальний народний меджліс (Мальдіви), і інші (в середньовічній Росії – Земський собор; установили повноваженнями може бути наділений представницький інститут мусульманського суспільства). установчий орган можна розглядати, як зібрання представників народу, основною чи єдиною функцією якого є встановлення основ державного устрою;

г) даровані конституції. Вони являють собою односторонній акт, в результаті якого суверен встановлює чи змінює державний устрій, умови реалізації політичної влади. акт дарування може бути виконаний абсолютним монархом, після чого його влада обмежується, громадянам дарується ряд політичних прав і свобод.

Звичайно, політично безправна нація чи населення колонії самі можуть оголосити себе суверенними так як це, колись зробили Нідерланди, США. Але можливе і інше юридичне рішення: в абсолютній монархії тільки глава держави має суверенітет і формально тільки стану належить право розпоряджатися владою, розділяти її з народом, який при цьому стає сувереном.

Наприклад, в 1990 р, король подарував народу основний закон, який називався конституцією. В подальшому той хто подарував зазвичай приймає участь в прийнятті поправок до конституції і внести до неї змін. до 1882 р. конституційні закони Канади формально затверджувались Англією.

Необхідно також зазначити, що велика кількість держав використовують не один, а декількох способів прийняття і зміни конституцій. Так, поправки до американської конституції можуть бути внесені як Конгрессан, так і установчим органом – Конвентом США. В деяких країнах зімни конституцій можливий як парламентським способом, так і з використанням референдуму (Італія, Іспанія). Федеративні держави, зазвичай, приймають і змінюють конституцією за згодою всіх суб’єктів Федерації.

Також конституції можуть поділятися на види за часом дії. Саме за цією класифікаційною ознакою їх поділяють на: тимчасові і постійні. Причому в деяких країнах конституції змінюються досить часто, що обумовлюється нестабільністю політичної й економічної обстановки, зміною верхніх еталонів влади.

Так, до середини 60 – х років історія Гаїті нараховувала 23 конституції, Венесуели – 22, Болівії – 20 конституцій. Поділяти на види конституції можна також за змістом і формами, зокрема в залежності від форми правління чи територіального устрою. за державним режимом конституції бувають демократичні (Україна, Франція, США та ін.) і авторитарні (Конституція СРСР 1924 р.). За формою правління конституції бувають монархічні і республіканські, а за формою територіального устою – конституції федеративних й унітарних держав.

Отже, слід зазначити, що в галузі державного (конституційного) права зарубіжних країн основним об’єктом дослідження постає конституція. І тому саме ця галузь права зробила спробу про класифікувати конституції на різні види і за різними класифікаційними ознаками. Адже це дає можливість краще зрозуміти сам термін “конституція” допомагає суб’єктам конституціоутворення визначитися при прийнятті того чи іншого виду конституції. Бо саме конституція виступає основним регулятором суспільних відносин.


Література

1.Гуггенберг Б. Теорія демократії. //Поліс, 1991, №4.

2.Шапиро И. Демократія та громадянське суспільство //Поліс, 1992, №4

3.Демократичне врядування як чинник зміцнення миру. //Політична думка, 1999, №1-2

4.Бабкіна О. Політологія. Посібник для студентів вузів. Київ, 1998.

5.Дзюба І. Політологія. Курс лекцій. Київ, 1993.

6.Ковлер А. Демократия и участие в политике, Москва, 1990.

7.Потульницький В. Теорія української політології. Курс лекцій. Київ, 1993.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 17

Безкоштовна робота

Закрити

Основи демократії 2

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.