загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

План

Молодь і політика: типологія моделей політичної активності

Участь молоді в процесах прийняття рішень і громадському житті

Mолодіжні питання в інших політиках

Список літератури         

Молодь і політика: типологія моделей політичної активності

Особливий інтерес до молоді, як суб’єкта політичного життя на даному етапі розвитку нашої держави обумовлений тим, що вона являється активною групою суспільства, яка визначає зміст і характер теперішнього і, головне, майбутнього вектора розвитку України. Разом з цим, незважаючи на велику кількість публікацій, різних напрямків та підходів, дослідження молоді, як специфічного політичного актора потребує подальшого вивчення і переосмислення, оскільки роль молодих людей в політичних процесах змінюється з плином часу та в ході трансформаційних перетворень суспільства. Одним із найактуальніших завдань, пов’язаних з дослідженням політичних акторів є створення типології політичних суб’єктів, яка була б не лише відображенням досліджуваного явища, але й полегшувала його вивчення в майбутньому. Саме цим обумовлена актуальність даної роботи. Отже, метою даної роботи є створення типології моделей політичної активності молоді. Таким чином, об’єктом нашого дослідження є українська молодь, що характеризується певним ступенем політичної активності, а предмет нашого дослідження визначає саме та сфера діяльності молодих людей в нашій державі, що пов’язана з участю в політичному житті та політичних процесах.

В науковій літературі питанням типології політичних суб’єктів приділялося достатньо уваги. Існує багато варіантів тлумачення форм політичної активності в залежності від критерію, що береться за основу класифікації. Відомими є типології політичних суб’єктів Л. Мілбраса [1; с.156], М. Каазе й А. Маша [2; с.154], М. Головатого [4; с.136], Г. Новічкова [5; с.17].Проте переважна більшість дослідників підставою поділу при створенні типологій обирала об’єктивні критерії (політико-правові, соціально-економічні, демографічно-територіальні, інституційно-організаційні), залишаючи поза увагою не менш вагомі, особистісні суб’єктивні чинники.

Запропонована нами класифікація побудована за критерієм «мотив – значущість – прояв» і зосереджує основну увагу на суб’єктивних характеристиках явища політичної активності, до яких ми відносимо мотиваційні (сукупність мотивів, що керують поведінкою молодої людини та сприяють її залученню до політики), ціннісно-орієнтаційні (набір актуальних цінностей та ціннісних орієнтацій молоді в даному суспільстві, що інтеріоризовані особистістю, а також специфічних особистісних цінностей молодої людини), цілеорієнтовані (особисті цілі, на досягнення яких спрямована діяльність індивіда). Ми виділили сім моделей «політичної людини»:

«Конформіст» - цей тип людей, в основному, не цікавиться політикою. Вони несвідомо втягуються в політичні процеси завдяки впливу зовнішніх факторів, оточення. До цього типу відносимо: молодих людей, що проживають на території, де загальний рівень політичної активності населення є високим, і вони, в силу власної конформності, підкоряючись традиції, вступають в політику; молодь, яка розпочинає політичну діяльність під впливом друзів, знайомих, а частіше – родичів, які є активними в політиці. Цими людьми керують традиційні мотиви, небажання відрізнятись від основної маси, прагнення догодити близьким, наслідувати поведінку інших.

«Прагматик» - цій моделі притаманна дещо вища ступінь зацікавленості політикою, проте не як сферою діяльності, а як інструментом. Для них політика не є ціллю, а лише засобом її досягнення, задоволення власних потреб та інтересів. Цей тип політичної людини доволі поширений в наш час. Участь в політиці, в основному, ситуативна – в періоди, коли зростає можливість отримати певну винагороду за власну діяльність. А оскільки політика, певною мірою, виступає в якості оплачуваної праці, то для даного типу людей політична активність – це просто спосіб заробити гроші. Вони, зазвичай, є членами численних політичних партій, які користуються підтримкою вагомих бізнесових структур. Часто ідеологія партії є прямо протилежною особистим переконанням особи.

«Учень» - в молодих людей даного типу переважають пізнавальні мотиви. Для них участь в політиці – можливість здобути певні знання, навички, задовільнити цікавість, отримати стійке уявлення про світ. Для «учня» характерні дитяча допитливість, прагнення все побачити в дії. Часто здобуті знання не лише дають людині уявлення про особливості функціонування політичної системи, а й піднімають її в очах однолітків, менш обізнаних в даних питаннях. Молодь, як активну соціальну групу політика цікавить як щось потаємне, невідоме, а динамізм політичних подій змушує бути включеним та здобувати новий досвід.

«Гравець» - людина, яку цікавить та приваблює політика сама по собі, власне як сфера діяльності. Цей тип людей сприймає політику як захоплюючу гру, в якій можна виступати не лише спостерігачем, а й учасником. Для них перемога не основне (проте й не останнє), головне – процес. Політичні перипетії, тертя, скандали сприймаються такими людьми як театральне дійство, яке спонукає аналізувати поведінку акторів, наслідувати її, приміряючи на себе їхні ролі. Участь в політичному житті в даному випадку не особливо залежить від зовнішніх чинників, стимулів та винагород, а забезпечує можливість займатися цікавою справою, само реалізуватися. Іноді така активність переростає в професійну діяльність.

«Диктатор» - люди цього типу доволі егоцентричні, владолюбні, прагненуть визнання й поваги з боку оточуючих. Політика для них виступає засобом підвищення власного статусу, здобуття додаткових важелів впливу, влади над іншими. Часто це супроводжується бажанням відчути свою перевагу над оточуючими, навіть через їх приниження. Можливою причиною такої поведінки є комплекс меншовартості, але лише в крайніх його проявах, адже прагнення отримати владу над людьми в певній мірі притаманне більшості людей, як один з найдавніших мотивів людської діяльності. Якщо потреба у владі задовольняється, ці люди проявляють себе авторитарними лідерами, вимагаючи повної підконтрольності підлеглих.

«Ідеолог» - тип людей, які є переконаними прихильниками певної ідеології. Внутрішнє відчуття приналежності до певної течії, політичного напрямку не дозволяє їм залишатись осторонь від політики. Вони прагнуть відчути єдність з людьми таких самих переконань, об’єднати зусилля для досягнення спільної мети. Для них характерне співпадіння внутрішніх переконань, цінностей, ідеалів з цінностями, принципами та постулатами партії. Саме така відданість характерна для молоді, схильної ідеалізувати. Проте має місце деяка вузькість світогляду, некритичність мислення. Діяльність в політичному житті буде продовжуватися доти, доки не настане розчарування у власних ідеалах чи носіях цих переконань.

«Місіонер» - цей тип людей характеризується притаманною для попередньої моделі вірою в ідеали, але значно загостренішою. Ця віра підсилюється переконанням у власній „обраності” для здійснення вищого покликання. Люди цього типу розуміють недосконалість світу і прагнуть його змінити на краще. Юнацький максималізм – характерна риса «місіонера», поряд з наполегливістю та відданістю. Як правило, мотиви, що керують такими людьми, пов’язані з бажанням перетворити світ, тні з бажанням перетворити світ, тому такі молоді люди налаштовані на професійну політичну діяльність. Вони важко йдуть на компроміс, проте здатні залучати на свій бік маси, часто володіють сильною особистою харизмою.

Описані вище моделі є, так би мовити, «чистими типами» політичної людини, тому рідко зустрічаються в реальному житті. Значно частіше можна помітити змішані типи, утворені накладанням однієї моделі на іншу. Це пов’язано з тим, що в особистісній мотивації зазвичай важко виділити головний фактор.

Ілюстрацією дієвості даної типології є проведене нами соціологічне дослідження з використанням методики глибинного інтерв’ю за самостійно розробленою програмою. Ми опитали молодих людей - членів політичних партій міста Львова. Деякі з результатів дослідження представляємо у вигляді цитат, як ілюстрацію наведеної вище типології. Наводимо уривки глибинних інтерв’ю респондентів, яких ми віднесли до моделей «Конформіста», «Гравця» та «Учня».

«Конформіст». За словами респондента А, політика його цікавила мало, проте з часом під впливом рідних від починає цікавитись політичними питаннями: «Мене спершу політика не цікавила взагалі. Мене це вбивало взагалі…З часом мені стало це небайдуже, оскільки в мене вся сім’я - політики. Коли в сім’ї дуже багато говориться на політичні теми, - це затягує». Рішення вступити в політичне об’єднання, в основному, продиктоване участю в його діяльності родичів: «Я думаю вони [батьки, родичі] вплинули на мої політичні переконання на 100%». Про низький рівень суб’єктивного ставлення до політики говорить спосіб визначення респондентом самого поняття «політика»: «Політика - це політичні процеси в державі, взагалі все, що коїться в державі, в світі. Для мене особисто в майбутньому - це спосіб доходів, спосіб заробітку».

«Гравець». Респондента Б цікавить влада, можливість впливати на інших (навіть згадується про маніпулювання): «Можливо, в майбутньому я піду в політику, може бути. В політиці мене більше приваблює влада і вплив. Якщо наступить такий момент, коли я зрозумію, що мені потрібна влада, я почну за це битися. Якщо я помічу, що в політиці також десь гроші є, можливо я почну поєднувати бізнес і політику. Не в тому розумінні, що я пішов в політику, щоб заробляти гроші, річ про взятки не іде. Політика це теж, там всякі клавіші, кнопочки натискаються… Політика – це гра, це така гра, де всі грають по-різному: хто красиво грає, хто некрасиво, хто добре, хто погано, але тим не менше, але тим не менше - гра». Він зазначає, що для включення в цю гру потрібна певна кваліфікація: «Політика, політика – це, так би мовити, ігри для дорослих і тому молоді люди в певному віці мало розуміють цінність влади, впливу, і так дальше. Так чи інакше, життя передбачає владу, вплив».

«Учень». В політику респондент В прийшов через громадську діяльність: «Я вступив в профбюро, – мені сподобалось…це дуже цікаво, по-перше, це дає змогу навіть і навчитися … навчитися спілкуватися з людьми, там задовольняти їхні амбіції, потреби, навчитися керувати тими ж самими людьми. Так само і в партії, коли мені сказали, що знайомий є там в партії, думаю, от треба там піти подивитися, принаймні для себе знати, що це таке є зсередини». Хлопець прагне до нових знань, спілкування, задоволення власних амбіцій. Показовим є опис епізоду першого знайомства з партією: «Ну, мені тоді ставили таке перше питання, чому я прийшов в організацію. Моя відповідь була приблизно така: щоб навчитися. Ну я справді, я й до цього часу стараюсь навчитися працювати з людьми».

Отже, політична активність далеко не лише зовнішньо детерміноване явище. Сукупність внутрішньоособистісних чинників іноді здійснює значно більший вплив на молоду людину, ніж дія об’єктивних факторів середовища. Як бачимо, персональне поєднання мотивів, цінностей, життєвих цілей та інтересів утворює специфічний тип політичної поведінки індивіда в суспільстві. Ця обставина вказує на необхідність більш ґрунтовних досліджень суб’єктивної сторони політичних явищ, що дозволить визначити, спрогнозувати та скерувати особистісні стратегії поведінки суб’єктів політичних процесів.