Система диференційованих знань на різних етапах уроку
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 5
1.1. Диференціація навчання як науково-педагогічна проблема 5
1.2. Види диференціації в навчальному процесі 9
1.3. Диференційовані завдання як засіб реалізації диференційованого підходу до навчання в початковій школі 15
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИХ ЗАВДАНЬ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ УРОКУ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ 20
2.1. Специфіка структурування сучасного уроку в школі І ступеня на засадах диференційованого підходу до навчання 20
2.2. Впровадження диференційованих завдань на різних етапах уроку 27
2.3. Методичні рекомендації щодо використання диференційованих завдань на уроках в початковій школі 34
ВИСНОВКИ 38
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 40
ДОДАТКИ 42
ВСТУП
Актуальність дослідження. Державним стандартом початкової загальної освіти передбачено одне з найголовніших завдань школи – всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок відповідно до пізнавальних можливостей дітей молодшого шкільного віку.
Одним із головних шляхів реалізації завдань початкової школи є диференціація. Поняття «диференціація» (з латин. differentia «різниця, відмінність») означає поділ, розчленування чого-небудь на окремі різнорідні елементи. У вітчизняній дидактиці принципи диференціації розроблялися ще за часів К.Д.Ушинського, який вважав, що розподіл класу на групи, з яких одна сильніша за іншу, не тільки не шкідливий, а й корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою сам, даючи іншим корисні самостійні вправи.
Використання індивідуального підходу та диференційованих форм навчальної роботи зумовлюється впливом гуманістичної тенденції у вихованні школярів. Як правило, обраний учителем середній темп діяльності є нормальним лише для певної частини учнів, для інших він швидкий чи повільний. Одна і та ж учбова задача для одних дітей є складною, майже нерозв’язною проблемою, а для інших вона – легке питання. Один і той самий текст одні діти розуміють після першого читання, іншим необхідне повторення, а третім – пояснення.
Тому кожен учитель має вирішити проблему нейтралізації негативних наслідків подібних суперечностей, підсилити позитивні якості, тобто створити такі умови, яких стало б можливим використання фактичних і потенційних можливостей кожної дитини за класно-урочної форми навчання. Розв’язання цього практичного завдання тісно пов’язане з послідовною реалізацією диференційованого та індивідуального підходу до школярів.
Засади диференційованого навчання розкрито в роботах Ж.Ж. Руссо, М.Монтессорі, Й. Зіккенгера, К.Д. Ушинського, Ю.З. Гільбуха, М.П. Гузика, С.П. Логачевської та ін. Думку про необхідність диференційного підходу до навчальної діяльності школярів не раз висловлював у своїх працях В.О.Сухомлинський: «До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання».
Об’єктом дослідження є диференційовані завдання на різних етапах уроку.
Предмет дослідження – особливості реалізації диференційованого підходу у процесі навчальної діяльності молодших школярів.
Метою курсової роботи - теоретично обґрунтувати особливості використання диференційованого підходу у навчанні молодших школярів та розробити систему диференційованих завдань на різних етапах уроку.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
проаналізувати сучасну педагогічну та методичну літературу з досліджуваної проблеми;
розкрити сутність диференціації навчання як науково-педагогічної проблеми та види диференціації в навчальному процесі;
визначити специфіку структурування сучасного уроку в школі І ступеня на засадах диференційованого підходу до навчання;
показати особливості організації диференційованого підходу на різних етапах уроку.
розробити методичні рекомендації щодо використання диференційованих завдань на уроках в початковій школі.
При написанні курсової роботи використано такі методи науково-педагогічного дослідження: історико-теоретичний аналіз наукових джерел та практичного досвіду педагогів, узагальнення педагогічного досвіду, аналіз, синтез, систематизація.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.