Зміст

Вступ

Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства 

1.1. Виробнича потужність підприємства

1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві

1.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві

Розділ 2. Використання виробничої потужності підприємства та організація додаткового виробництва продукції

Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності 

Висновки

Список використаної літератури

Проектноює потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства. Вона залежить від складу та структури трудомісткості запроектованої номенклатури продукції і має бути досягнута протягом певного (нормативного) терміну ЇЇ освоєння.

Ефективна –це така потужність, яка в конкретних умовах може забезпечитиотримання найбільшого прибутку. Ефективна потужність менша або дорівнюєпроектній.

Наприклад, коли на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, що не має попиту, її краще не включати в роботу. В цьому випадкупідприємство отримає певну економію ресурсів та коштів.

Тому проектна потужність буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту.

Поточна (діюча) потужність підприємства, цеху, дільниці відображає його потенційну здатність виготовити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, яка передбачена планом виробництва товарної продукції заданої номенклатури і якості. Вона має динамічний характер і міняється у відповідності з організаційно-технічним розвитком виробництва.Тому її характеризують декілька показників:

- потужність на початок планового періоду(вхідна);

- потужність на кінець планового періоду(вихідна);

- середньорічна потужність.

Вхідна потужність підприємства(цеху, дільниці) – це потужність на початок планового періоду , зазвичай на початок року.

Вихідна виробнича потужність – це потужність на кінець планового року як визначається як алгебраїчна сума вхідної потужності, як діяла на початок року і нової потужності , яка вводилась на протязі року і виводилась в цьому ж році.

Середньорічна потужність – це потужність, яку має в розпорядженні підприємство(цех, дільниця) в середньому за рік з врахуванням приросту і вибуття наявних потужностей.

В ринкових умовах практично всі підприємства повинні мати й мають резервніпотужностідля задоволення зростаючого попиту або інших непередбачених ситуацій.

Така резервна потужність оцінюється як різниця між доступною (про­ектною) потужністю та потрібною (поточною, плановою або ефективною). Концепція й інструменти планування і використання потужностей у ринкових умо­вах дуже багатогранні, складні, залежать від різних факторів та вивчаються в спеціальних розділах менеджменту і планування.

Головні чинники, що формують потужність підприємства:

  • номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
  • кількість установленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;
  • прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу і трудомісткість продукції, що виробляється (послуг, що надаються);

Для оцінки реального стану їх використання потрібна система показників. Розглянемо деякі показники використання потужності.

1. Коефіцієнт використання проектної потужності. Він характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

2. Коефіцієнт використання виробничої потужності. Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятись від проектної.

У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної і фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

3. Коефіцієнт нормативної величини потужності Кн:

Кн = ВП/Мн, (1.1)

де ВП – виробнича потужність,

Мн – розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

Він показує рівень використання сереньорозрахункової або нормативної величини виробничої потужності.

За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства. Об’єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання.

4. Коефіцієнт змінності роботи обладнання Кзм:

Кзм = ∑Ті/(Свст.*Фд),(1.2)

де ∑Ті – сумарна розрахункова планова або фактична машиномісткість продукції, маш./год.;

Свст. – кількість одиниць обладнання;

Фд – дійсний фонд роботи обладнання.

На практиці доволі часто доводиться визначати фактичну величину коефіцієнта змінності роботи обладнання, який характеризує ступінь фактичного використання обладнання. Для цього можна скористатися формулою 1.3, в якій всі складові є фактичними даними.

У результаті порівняння планового або фактично досягнутого коефіцієнта змінності роботи обладнання з оптимально можливим або нормативним можна оцінити резерви підвищення завантаження обладнання.

5. Коефіцієнт завантаження – характеризує використання реального фонду роботи обладнання Кз:

Кз = ∑Ті/(Свст.*Фд*Р),(1.3)

де Р – режим роботи цеху, дільниці.

При обґрунтуванні проектів машинобудівних заводів коефіцієнт завантаження обладнання визначається як відношення розрахункової кількості верстатів або машин до прийнятої їх кількості.

6.Коефіцієнт пропорційності Кпр:

Кпр = Спр/Свст,(1.4)

де Спр – кількість обладнання, зайнятого у виготовленні продукції.

Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності означає використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження – ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсягу виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин.

За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозді­лі може одночасно працювати при повній структурі парку машин і структурі машиномісткості заданої виробничої програми.

Водночас він показує, наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва.

Одним із таких показників є фондовіддача. Він має прямий зв’язок з показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання.

1. Вплив завантаження обладнання на фондовіддачу Ф:

Ф = Фб*(Кз.з./Кз.б. – 1)(1.5)

де Ф – приріст фондовіддачі за рахунок підвищення завантаження обладнання, грн./грн.;

Кз.з., Кз.б. – коефіцієнти завантаження обладнання відповідно у звітному і базовому роках;

Фб – фондовіддача у базовому періоді, грн./грн.

За показником фондовіддачі оцінюють ступінь відповідальності фактичної і проектної фондовіддачі, а також зіставляють проектну фондовіддачу з прийнятою потужністю. Порівнявши ці два показники можна виявити резерви підвищення фондовіддачі або величину перекриття проектної фондовіддачі, які у свою чергу характеризують резерви покращення використання прийнятої потужності.

2. Резерв підвищення фондовіддачі Рф:

Рф = [(Кпр.ф – Км)*100]/Кпр.ф.,(1.6)

де Кпр.ф – проектне значення фондовіддачі, грн./грн.;

Км – фондовіддача, обчислена за прийнятою потужністю, грн./грн.

Дуже важливим є коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

9. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання (виробничої потужності) Кекс:

Кекс = ∑(Nі*Tшт)/Фд,(1.7)

де ­Tшт – норма часу на обробку і-тої деталі;

Nі – кількість і-тих деталей;

m – кількість видів деталей;

Фд – дійсний фонд роботи обладнання.

10. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (виробничої потужності) Кінт:

Кінт = ∑(Nі*Tмі)/∑(Nі*Tшт),(1.8)

де Tмі – час машинної і машинно-ручної обробки і-ї деталі;

11. Коефіцієнт інтегрального використання обладнання (виробничої потужності) Кінтегр:

Кінтегр = Кекс*Кінт(1.9)

Наведені показники дають змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 55

Безкоштовна робота

Закрити

Організація виробництва продукції на підприємстві

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.