Розвиток музичних здібностей дітей на початковому етапі музичної освіти
Аналізуючи музичні твори у молодших класах, доцільно використовувати рухи під музику, адже пластичний рух закладений у самій природі музики – в музичних інтонаціях завжди відчувається зв’язок зі словом, лицем, мімікою, рухами тіла людини. Тому прийом пластичного інтонування як природного вираження в ході, жесті, танцювальному русі почуття, переживання, емоційного змісту твору має велике значення у формуванні музичного сприймання молодших школярів. Учителю важливо самому знайти такі рухи, які б були зрозумілими дітям, викликали б в них емоції, уникали б необхідності у тривалих бесідах з приводу характеру музики.
Вираження характеру музики в рухах розвиватиме природну музикальність дітей, їхню здатність осмислено сприймати музику.
Можна використати різні способи поєднання музики, руху, крокування, вільне диригування, трактування, танцювальні рухи тощо. У результаті вчитель бачить, як учні відчувають музику в цілому, наскільки уважно слідкують за розвитком образу.
Особливо доцільний прийом «вільного диригування, при з’ясуванні розвитку музики. Узгоджуючи свої рухи із звучанням музики, діти глибше і розосередженістю вслухаються в неї. Виразний рух не тільки передає вже сформоване переживання, він спонукає до роздумів і тим самим збагачує життєвий досвід дітей.
Даючи вихід моторній активності дітей, пластичне інтонування музики спрямовує цю активність до поглибленого сприймання і розвитку слухацької культури. У дітей розвивається творча уява, прагнення до самовираження у пластичних образах.
Глибшому сприйманню музики сприяє використання у процесі аналізу аналогій з творами інших видів мистецтва – літератури, живопису.
Уміння сприймати музику формується успішно за умови взаємодії всіх видів музичної діяльності на уроці. Зокрема, поглибленому сприйманню музики сприяє розучування і спів окремих тем із твору. А розспівана мелодія засвоюється краще, ніж тільки прослухана, нехай навіть неодноразово.
Коли діти чують знайомі теми у новому для них творі, бажано проілюструвати їх у нотному записі, просольфеджувати мелодію, виконати ритмічний малюнок.
Відчуттю жанрових особливостей творів сприятиме створення до них темброво-ритмічних супроводів, виконання танцювальних рухів, хода під музику тощо.
Музичне сприймання, будучи основою всіх інших видів музичної діяльності, у цій діяльності й розвивається, забезпечуючи загальний музичний розвиток школярів.
Спів є природним способом вираження естетичних почуттів, дійовим засобом активного залучання школярів до музики. З усіх видів виконавського мистецтва він є найдоступнішим для дітей видом музичної діяльності, порівняно легко засвоюється ними, не вимагає значної попередньої підготовки. Тому спів здавна розглядався як один з основних засобів музичного виховання.
У процесі співу учні засвоюють музичну мову, пізнають жанрову основу пісні. У них розвиваються музичні здібності, емоційний відгук на музику, формується музичне сприймання, виховується інтерес до музики. Учні не просто пізнають музичну мову – вони починають активно користуватися нею у виконавській діяльності.
Неповторна краса мелодій, проспіване слово, яке несе в собі простий емоційний заряд – усе це розкриває дітям багатий і складний світ людських почуттів і переживань. Засобами вокальної музики учні пізнають навколишню дійсність і себе в ній, безпосередньо чи опосередковано виражають своє ставлення до життя.
Однак не будь-який спів сприяє розвитку учнівського голосу. Неправильне звукоутворення, порушення гігієнічних норм у співі нерідко приводить до захворювання або й втрати співацького голосу. Для того, щоб пісня стала провідником у чарівний світ музики, слід навчити дітей складному мистецтву співу.
Спів – дуже складна дія, адже учень має одночасно вільно видобувати, правильно формувати вокальний звук, чисто інтонувати, виразно фразувати, чітко вимовляти слова, співати узгоджено з усім класом. Складність співу вимагає послідовної систематичної й наполегливої роботи по оформленню вокально-хорових навичок. Слід пам’ятати, що навички повинні формуватися у процесі роботи не музичним твором, а не над самими навичками. Формування навички – не самоціль, а засіб співацького виховання. Навчання співу має бути тісно пов’язано з розвитком музичного слуху і музичним розвитком особистості дитини.
Потрібно прагнути до вираження в співі певного настрою. Головним критерієм правильного звучання має бути якість звука і невимушеність при співі. Щоб вокально-хорові навички виховувалися успішно, учні повинні усвідомлювати співацькі завдання і спосіб їх виконання. Це вимагає вмілого поєднання пояснень і практичного показу вчителя. Пояснення мають опиратися на співацький досвід учнів, на образні аналогії, порівняння з зоровими, слуховими, просторовими, руховими відчуттями.
Не слід користуватися незрозумілими термінами, звертатися до фізіологічних і анатомічних пояснень, демонструвати дітям складні співацькі прийоми. На перших порах краще частіше показувати практичні прийоми правильного і неправильного звукоутворення.
Важливою умовою успішного формування вокально-хорових навичок є зацікавлене, емоційне і водночас свідоме ставлення учнів до співу. Треба викликати у дітей бажання гарно співати, захоплюватися образним змістом пісні, прагнути до того, щоб учні діставали насолоду від співу.
Музика – вид мистецтва, що має величезну силу в сфері емоцій, відчуттів, переживань. Дитячий вік – це особливий період в житті людини, бо є надзвичайно сприйнятливим для емоційного впливу. Через це так вільно і водночас владно може вести за собою музика чутливі дитячі душі, через те таку велику роль може вона відіграти у вихованні дітей.
Формування музичних слухових уявлень – актуальна проблема музичної педагогіки. Початковий етап утворення музичних слухових уявлень більшість дітей проходить у дошкільному віці. Перед учителем постає завдання розвивати їх, опираючись на певні образи й уявлення які безпосередньо пов’язані із сприйманням.
Розвиваючи музичні слухові уявлення учнів, слід врахувати такі методологічні положення:
-музичні слухові уявлення виникають і розвиваються не самі по собі, а лише в процесі діяльності, яка вимагає наявності цих уявлень.
-якщо дитина не вміє виконати жодної діяльності, в якій реалізуються музичні слухові уявлення, то й цих уявлень у неї немає;
-у дитячому віці музичні слухові уявлення розвиваються при акцентуванні на вокальну моторику. Без слухових уявлень не може бути й співу.
-у розвитку музичних слухових уявлень дітей важливу роль відіграє рухова і зорова наочність. Тому співу по нотах має передавати використання графічного зображення руху мелодії;
-слухові уявлення стають музичними тільки тоді, коли вони відбивають музичну висоту, відчуття якої неможливе поза ладовим почуттям.
Розвиток музичних здібностей буде успішним за умови врахування суперечності між особистості дитини з власними її музичними нахилами та її участю в колективній музичній діяльності. Розв’язання проблеми розвитку музичних здібностей школярів, які мають різні задатки і різну підготовку, в умовах колективних занять є одним з основних завдань учителя музики.
Література
1.Асафьев Б. В. Грищенко К. С. Избаранные статьи о музикальном просвещении и оброзовании. 2-е изд. М. 1973
2.Бекман Т. Л. Музичний розвиток учнів у процесі навчання співу. М.1961
3.Ветлугіна Н. О. Музичний розвиток дитини К. 1978
4.Кабалевський Д. Б. Про трьох китів та інші цікаві речі К. 1973
5.Кабалевський Д. Б. Воспитание ума и сердца М. 1984
6.Назайкінській О психологии музикального восприятия М. 1972
7.Леонтович М. Д. Практичний курс навчання співу у середніх школярах України. К. 1989
8.Музика в школі Збірник статей. Вип. 6, 7, 9 – К. 1980, 1981, 1983
9.Падалка Г. М. Учитель, музика, діти К. 1982
10.Раввінов О. Методика хорового співу в школі. К. 1971
11.Ростовський О. Я. Педагогіка музичного сприймання. К. 1997
12.Ростовський О. Я. Художньо-педагогічний аналіз музичних творів у школі. К. 1989
13.Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. К. 2001
14.Печерсько Е. П. Уроки музики в початкових класах К. 2001
15.Сухомлинський В. О. Вибрані твори у 5т. К. 1977
16.Теплов Б. М. Избранные труда: в 2т. М. 1985 т. 1.