Фольклор (традиційна народна творчість) — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мовизберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.

Фольклор — сума створених народом та існуючі в народних масах культури на основі словесності (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець.

Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.

Український фольклор

Загадки

Одна з теорій про походження загадок як жанру фольклору не без підстав вказує як на джерело виникнення мови в стародавньому суспільстві, коли існували деякі заборони і побоювання на назви певних людей, істот, явищ і т.п. У суспільствах всіх народів і часів образне мовлення, «проповідь загадками» вважалася ознакою мудрості.

Прислів'я та приказки

До безцінних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки - короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, які дають право формулювати погляди на етику, мораль, історію і політику. Загалом, прислів'я та приказки становлять, звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті.

Думи

Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні можна датувати з другої половини цього ж століття (1571 рік у граматиці Яна Благослава). Одночасно з цими спробами народного віршування постає новий гатунок народної пісні: думи.

Історична пісня

Історичні пісні можуть бути визначені як жанр малої епіки. Формуючись спочатку спонтанно в лоні інших жанрів пісенної творчості, історична пісня (як і дума) досягає кульмінації у XVII-XVIII ст. - В епоху козацтва на Україні. Вона тяжіє до уважного спостереження за історичними подіями, за долями конкретних героїв.

Балада

Балада зазнала істотної зміни на самому початку свого існування (XII-XIII століття), коли вживалася як любовна пісня до танцю, яка поширювалася у Провансі. У французькій поезії XIV століття балада набула канонічних ознак, мала постійні три строфи, сталу схему римування, обов'язковий рефрен й звернення до певною особи; зазнала розквіту в творчості Ф. Війона (1431-1463 рр.).

Казки

Казка - оповідання, в якому згадуються вигадані події чи особи. Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозовий твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з установкою на вигадку. В основі казки - захоплююча розповідь про вигадані події та явища, які сприймаються і переживаються як реальні.

Легенди

Легенда — жанр літератури і фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів.

Байки

Байка має давно сформовану структуру (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа – VI століття до н.е.), традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопову мову іноді називають підтекстом художнього твору.

Притчі

Взагалі початком українського складання віршованих козацьких дум прийнято вважати XVI століття. Між іншим, перший запис української народної пісні можна датувати з другої половини цього ж століття (1571 рік в граматиці Яна Благослава).

Українські анекдоти

Напевно неможливо сказати не тільки коли з'явився «український анекдот», а й коли він з'явився як явище - люди жартували і веселилися завжди, і нерідко це був єдиний спосіб протистояти горю.

Побутові пісні

Побутові пісні охоплюють безліч сфер життя людей: пісні, якими супроводжували посів і жнива, весілля, пісні, які співали юні хлопці та дівчата просто для розваги у великих компаніях, колискові, пісні, що супроводжували підготовку або догляд за домашніми тваринами.

Обрядові пісні

Як і будь-яка народна пісня, обрядова не має авторів. Зазвичай ці пісні мають язичницькі коріння, що ростуть з часів Київської Русі. Стародавні слов'яни вірили, що все в цьому світі має душу, а світ населений духами і різними міфічними створіннями. Обрядова пісня була покликана вплинути на духів - задобрити їх, щоб урожай «не побили», або навіть щоб допомогли в якихось починаннях або повсякденних справах. Ці пісні тісно прив'язані не тільки до побуту, а й до календаря.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 4

Безкоштовна робота

Закрити

Фольклор

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.