1. Що таке "субкультура" взагалі, і "молодіжна субкультура" зокрема

Субкультура – соціальне угрупування, яке об'єднане тим, що кожен з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує). Члени такого угрупування можуть формувати групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм. Наприклад, субкультура "толкієністів", які грають в рольові ігри за мотивами фентезі-повістей Толкієна найчастіше мають власні клуби, а "поттеромани" (фанати Гаррі Поттера), як одна з наймолодших субкультур, ще тільки формується, то її прихильники згуртовані тільки віртуально завдяки книжкам Джоан Роулінг.

Кожен представник чи носій субкультури приймає норми, цінності, картину світу, стиль життя та інше – за зразок свого існування. Але паралельно з цим існують і зовнішні атрибути, які свідчать про приналежність до певного угрупування, як наприклад: жаргон (сленґ), зачіска, одяг, зовнішній вигляд та ін. Наприклад, для хіпі було характерне довге волосся, а для панків – вистрижена голова зі смужкою волосся посередині, яка називається "ірокез". Чи от інша ілюстрація – скінхеди своїм взуттям вважають тільки черевики фірми "Dr. Martins", а байкери не визнають черевиків і воліють навіть влітку ходити в шкіряних чоботях, і бажано з кованою підошвою.

Найчастіше субкультури виникають довкола певного центру чи ініціатора, який проповідує певні новації у сфері музичних стилів, способу життя, ставлення до якихось соціальних явищ. Ідейний центр формує цілісну картину світу, ставлення до нього, випрацьовує спеціальні тексти, які набувають статусу культових (або у когось запозичує ці тексти і проголошує їх такими, що пасують до їхнього вчення, як було з роботами Карлоса Кастанеди, які писалися ним зовсім не для хіпі, але які хіпі визнали за свої, головно через те, що в них багато йшлося про вживання галюциногенних речовин).

Все вищенаведене є описом стандартної субкультури. Що ж стосується молодіжних течій, у теоретичній частині вони практично нічим не відрізняються від цього опису. Єдине, що учасниками молодіжних субкультур другої половини ХХ ст. є в основному молодь, а не хтось інший. Підлітків у субкультурах приваблює в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію у соціумі.

Загалом можна виділити 5 головних характеристик молодіжних субкультур другої половини ХХ століття:

1.Специфічний стиль життя і поведінки;

2.Наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді;

3.Нонконформізм, протиставлення себе решті суспільства;

4.Зовнішня атрибутика, яка має символічне значення;

5. Ініціативний центр, який генерує тексти.

Таким чином можна вивести наступну дефініцію:

Молодіжна субкультура – будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності.

Дуже часто термін Молодіжна субкультура плутають з поняттям Молодіжна контркультура. Для того, щоб уникнути цієї термінологічної незрозумілості, наведу таке визначення:

Молодіжна контркультура – об'єднання молоді, що має всі ті елементи культури, що й субкультура, але чиї норми та цінності перебувають в активній чи пасивній опозиції до існуючих у суспільстві норм і цінностей. Безперечно, що деякі субкультури є контркультурними, але зовсім не означає, що ці два терміни можна протиставляти. Ще одна поширена помилка, яка стосується нашої теми – це підміна поняття Молодіжна субкультура поняттям "неформальний молодіжний рух". Річ у тому, що вони не цілком тотожні. Неформальним молодіжним рухом можна назвати систему молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної діяльності у взаємозв'язку між собою і з суспільством загалом. У свою чергу, молодіжний неформальний рух є частиною ширшого середовища – "андеґраунду".

Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:

 романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...)

 гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...)

 кримінальні (гопники, скінхеди...)

 анархо-нігілістичні (панки та інші).

Ну і щоб уже завершити теоретичну частину, хотілося б звернути увагу на парадокс, який завжди присутній в існуванні молодіжних субкультур: з одного боку вони культивують протест проти суспільства дорослих, його цінностей і авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

З чого і як будуватися сучасна молодіжна субкультура в країнах СНД?

Субкультура молоді формується під безпосередньою дією культури «дорослих» і обумовлена нею навіть в своїх контркультурних проявах. Формальна молодіжна культура (за визначенням) базується на цінностях масової культури, меті державної соціальної політики і офіційній ідеології. Розглянемо їх стан на даний момент і в роль формуванні світогляду молоді, аналізуючи наступні специфічні риси російської молодіжної субкультури.

1. Переважно развлекательно-рекреативная спрямованість.

Разом з комунікативною (спілкування з друзями) дозвілля виконує в основному рекреативную функцію (близько однієї третини старшокласників відзначають, що їх улюблене заняття на дозвіллі - «ничегонеделание»), тоді як пізнавальна, креативна і эвристичні функції не реалізуються зовсім або реалізуються недостатньо. Рекреатівниє досуговые орієнтації підкріплюються основним змістом теле і радіомовлення, поширюючим цінності переважно масової культури.

2. «Вестернізація» (американізація) культурних потреб і інтересів.

Цінності національної культури, як класичної, так і народної, вже багато років витісняються стереотипами, що схематизували, - зразками масової культури, орієнтованими на упровадження цінностей, "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті. Улюбленими героями і, певною мірою, зразками для наслідування стають, за даними опиту, для дівчат - героїні "мильних опер" і бульварних романів про любов, а для хлопців - непереможні супергерої тріллерів.

Проте вестернізація культурних інтересів має і більш широку сферу додатку: художні образи зводяться на рівень групової і індивідуальної поведінки молодих людей і виявляються в таких рисах соціальної поведінки, як прагматизм, жорстокість, непомірне прагнення до матеріального благополуччя. Ці тенденції присутні і в культурній самореалізації молоді: спостерігається нерозсудливе презирство таких "застарілих цінностей" як ввічливість, лагідність і пошана до оточуючих на догоду моде.

Зовсім не нешкідливою в цьому плані є і усюдисуща реклама.

3. Пріоритет споживацьких орієнтації над креативними.

Споживач виявляється як в соціокультурному, так і в евристичних аспектах. За даними опитів студентів петербурзьких вузів (1989-1991 рр.) споживання в рамках художньої культури помітно перевищує креативні установки в соціокультурній діяльності. 

Ще більш ця тенденція присутня в культурній самореалізації молоді, що вчиться, що побічно обумовлене і самим потоком переважаючої культурної інформації (цінності масової культури), сприяючої фоновому сприйняттю і поверхневому закріпленню її в свідомості.

Творча самореалізація, як правило, виступає в маргінальних формах.

4. Слаба индивидуализированность і вибірковість культури.

Вибір тих або інших цінностей зв'язаний частіше за все з груповими стереотипами ("принцип оселедця в бочці") достатньо жорсткого характеру - незгідні сильно ризикують поповнити ряди "лохів" - "знедолених", не "цікавих", не "престижних" людей з погляду "натовпу", звичайно дорівнюючої на якийсь ідеал - "крутого(-ую)" (іноді в особі лідера даної групи). Групові стереотипи і престижна ієрархія цінностей обумовлена статевою приналежністю, рівнем освіти до певної міри місцепроживанням і національністю реципієнта, проте у будь-якому випадку суть їх одна: культурний конформізм в рамках неформальної групи спілкування і неприйняття інших цінностей і стереотипів від більш м'якого в середовищі студентської молоді до більш агресивного в середовищі вчаться середньої школи. Крайнім напрямом цієї тенденції молодіжної субкультури є так звані "команди" з жорсткою регламентацією ролей і статусів їх членів.

5. Внєїнстітуциональная культурна самореалізація.

Дані досліджень показують, що досуговая самореалізація молоді здійснюється, як правило зовні установ культури і відносно помітно обумовлена дією одного лише телебачення - найвпливовішого інституційного джерела не тільки естетичної, але і в цілому соціалізуючої дії.

6. Відсутність этнокультурной самоідентифікації.

Народна культура (традиції, звичаї, фольклор і т.п.) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби внесення этнокультурного змісту в процес соціалізації в більшості випадків обмежується пропагандою староруських звичаїв і православ'я. А этнокультурная самоідентифікація полягає а перш за все у формуванні позитивних відчуттів до історії, традиціям свого народу, тобто того, що прийнято називати «любов'ю до Вітчизни», а не тільки в залученні до однієї, хай навіть наймасовішої конфесії.

Інші особливості молодіжної субкультури.

Її визначальною характеристикою в Росії є феномен суб'єктивної «розмитості», невизначеності, відчуження від основних нормативних цінностей (цінностей більшості).

«Участь в політичному житті» в шкалі ціннісних думок, запропонованих в ході анкетного опиту учням старших класів петербурзьких шкіл, зайняла останнє місце (це заняття привертає лише 6,7% опитаних). Тільки кожний четвертий із старшокласників (25,5%) готовий жити для інших, навіть якщо доведеться поступитися своїми інтересами, в той же час майже половина вибірки (47,5%) вважає, що «в будь-якій справі не можна забувати про власну вигоду».

«Політикою» цікавиться лише 16,7% опитаних. Лише третина із старшокласників (34,4%) має політичні переконання (по самооцінці), що склалися, тоді як удвічі більше число або взагалі ними не володіє, або ніколи не замислювалося про це (відповідно 29,5 і 37,1%). Відомо, що молодежь-наиболее нестійка частина електорату, рідше за інші соціально-демографічні групи населення виступає як реципієнт політичної інформації, майже не читає щоденних газет.

У наш час студенти швидко просунулися в оволодінні новими стереотипами, молоде покоління вільно від тоталітарного страху.

Дослідження показало, що розуміння студентами, наприклад, свободи, цілком відповідає "новому мисленню". Як правило вони розглядають свободу не відповідно до необхідності, а в "зв'язці" з примушенням і насильством. Невтручання держави в приватне життя людини молоді люди розуміють як найважливіша ознака свободи.

Питання про розуміння студентами соціальної справедливості виявило темп отримання новим поколінням цінностей демократичного суспільства, а саме життя згідно із законом. Молодіжна субкультура є спотворене дзеркало "дорослого миру" речей, відносин і цінностей. Найважливішою цінністю у багато кого признається "еквівалентність взаємної подяки" (необхідність винагороди за добро і відплати за зло).

Характеристика роботи

Курсова

Кількість сторінок: 40

Безкоштовна робота

Закрити

Соціально-психологічні витоки молодіжної субкультури

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.