План

1. Полемічна література у питанні подальшого розгортання національно-культурного процесу. Характеристика центрів та пам'яток.

2. Українці в закордонних університетах. Представники. Їх творчий доробок.

3. Бароко в українській культурі і європейський контекст. Аналіз пам'яток.

4. Культурний процес в Україні другої половини 17 століття

5. Києво-Могилянська академія в культурному поступі слов'янських народів. Форми організації навчання. Вихованці.

6. Козацькі літописи, історико-мемуарна проза як намагання збереження культурно-історичної пам’яті народу.

1. Полемічна література у питанні подальшого розгортання національно-культурного процесу. Характеристика центрів та пам'яток.

Серед низки нових літературних жанрів найбільшого культурно-ідеологічного значння набув розвиток полемічної літератури, яка особливо актуальною стала у другій половині XVI-на початку XVII ст. у зв’язку з наступом католицизму і насадженням Брестської унії 1596 р. У цей час було створено близько 140 великих полемічних творів, з яких близько 80 написано католиками та уніатами, і близько 60 – православними. Початком полемічних змагань, як уважають історики, стала книжка польського письменника-єзуїта Петра Скарги «Про єдність церкви Божої»(1577), у якій ішлося про історичну необхідність унії та обєднання православних із Римом. Проти цього твору виступив ректор Острозької академії Герасим Смотрицький, який видав у відповідь «Ключ царства небесного» і «Календар римський новий»(1587). Надзвичайно активним полемістом був Іван Вишенський, який по праву вважається одним з найвидатніших письменників середньовічної доби. Його послання з Афон поширювалися в Україні в рукописах, вони пробуджували сумління людей, змушуючи їх замислитися над вадами церковного і світського життя. Серед письменників, які брали участь у релігійній полеміці, був також Мелетій Смотрицький.Його твір «Тренос»(«Плач») 1610 року справив величезне враження на сучасників. Твір написаний у формі плачу матері—православної церкви у творі зображено її занепад під натиском католиків та уніатів. Книга мала великий вплив на православних і викликала полемічну відповідь єзуїта П. Скарги. Пізніше М. Смотрицький був єпископом у Полоцьку. Перебуваючи в Римі, він прийняв унію і написав на захист унії «Апологію», чим спричинив нову хвилю полемічних творів на захист православ’я. Визначним твором полемічної літератури стала «Палінодія, або Книга оборони...»(1620-1622) Захарії Копистенського, архімандрита Києво-Печерської лаври. Автор веде розповідь «із відстані років» і гостро критикує прихильників Рима. Видатними творами полемічної л-ри є також праці, що увійшли до збірок «Меч духовний» та «Труби словес проповідних», автором яких є Лазар Баранович.

Хоча літературна полеміка велася у царині релігійної ідеології, вона мала гостру соціальну й політичну спрямованість. Найяскравішими полемістам тієї доби були Герасим Смотрицький, Василь Суразький, Клірик Острозький, Христофор Філалет, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Іван (Іов) Борецький, Захарія Копистенський, Стефан і Лаврентій Зизанії та інші, котрих по праву можна ставити в один ряд із провідними західно-європейськими письменниками і філософами гуманістично-ренесансного напряму. Полемічні твори справляли величезний вплив на формування національної самосвідомості українців, на розгортання національно-визвольної боротьби. Вони були видатним явищем української літератури, справжньою революцією на ниві культури і з цілковитим правом посідають гідне місце серед європейських літератур часів Відродження.


2. Українці в закордонних університетах. Представники. Їх творчий доробок.

Інтеграція українців у європейський культурний та освітній простір почалася ще в епоху пізнього Середньовіччя (XIV -І пол XVI ст.). Потреби суспільства вимагали певного прошарку освічених людей, тому потяг українців до здобуття європейської освіти був природним. Русинська молодь, незважаючи на наявність в Україні братських шкіл, охоче вступала до протестантських шкіл у Польщі, Німеччині (Віттенберг, Кенігсберг), Швейцарії (Базель, Женева) й виходила звідти освіченою гуманітарне, з науковими знаннями, протестантськими поглядами, що було результатом різноманітних стосунків з римо-католицьким населенням та представниками латинської церкви. Не менш сильно впливали на укр. молодь школи латинські (XV ст.), а пізніше - єзуїтські (XVI ст). Висока репутація цього та інших навчальних закладів приваблювала українців, які завжди опікувалися майбутнім власних дітей. Розкриваючи шляхи приєднання укр молоді до зх к-ри, європейської освіти, зазначимо, що своєрідним вікном для українців у європейський культурний простір стала Польща.Дослідники стверджують, що українці навчалися не тільки в ньому, але й в університетах Болоньї, Падуї, Праги та інших освітніх центрах. Так, уже в XVI ст. у Падуанському університеті, який був світовим студентським осередком, українці за своєю присутністю посідали третє місце серед іноземців. Випускниками європейських навчальних закладів стали відомі представники української культури: Ю. Дрогобич-Котермак, випускник Краківського, а потім Італійського університету, доктор медицини та філософії, автор першої наукової української праці «Прогностичні судження»; поет Павло Русин навчався у Грайсфельді (Німеччина), працював професором Краківського університету, основоположник гуманістичної поезії в Польщі і перший поет-гуманіст в Україні. Кияни Б. Сервинус та І. Тинкевич, які здобули ступені докторів богослов'я та філософії, були випускниками Сорбони.Станіслав Оріховський — історик та філософ, сам із Перемишля, випускник Краківського університету, переїхавши до Німеччини, близько познайомився з видатним діячем Реформації Мартіном Лютером. У своїх творах він полемізував із католиками, захищав православ’я, нещадно критикував шляхетське свавілля. Зачинателями гуманістичної к-ри в Україні вважаються Юрій Дрогобич(Котермак), Пало Русин, Станіслав Оріховський. Усі вони навчалися в зх.-європейських університетах і працювали в Галичині, їхня діяльність була спрямована проти утисків народних мас і на утвердження світського світогляду, поваги до гідної наслідування античності. Вони одними з перших в європейській філософії заперечували божественне походження влади й держави, відстоювали невтручання церкви у державні справи. Гуманісти вважали, що людина має право на повноцінне життя, свободу совісті, слова,віри. Вони та їхні послідовники вважали історію засобом пробудження самосвідомості народу, його історичної памяті, засобом виховання патріотичних почуттів, любов до Вітчизни. Після Люблінської унії 1569 р. укр. гуманісти проголошували ідеї згуртованості громадян, їхнього обов’язку захищати рідну землю, виступали за справедливість і політичні свободи.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 10

Безкоштовна робота

Закрити

Історія української культури 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.