Економічне обґрунтування стратегії конгломератної диверсифікації підприємства на прикладі ЗАТ “Реноме”

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи економічного обгрунтування стратегії конгломератної диверсифікації підприємства

1.1. Концепція стратегічного управління

1.2. Поняття стратегії як складової системи стратегічного управління

1.3. Поняття стратегії конгломератної диверсифікації

Висновки до розділу 1

Розділ ІІ. Стратегічний аналіз середовища ЗАТ “Реноме”

2.1. Загальний аналіз середовища підприємства

2.2. Загальне зовнішнє середовище

2.3. Операційне зовнішнє середовище

2.4. Внутрішнє середовища

Висновки до розділу 2

3.1. Відсутність кваліфікованого персоналу у виробничій сфері

3.2. Низька ефективність запровадженої стратегії конгломератної диверсифікації

3.2. Нестача оборотних коштів

Висновки до розділу 3

Розділ IV. Альтернативні варіанти дій ЗАТ “Реноме” щодо вирішення проблеми низької ефективності запровадженої стратегії конгломаратної диверсифікації на підприємстві

4.1. Співпраця з будівельними організаціями

4.2. Співпраця з дилерами, що пропонують повний спектр послуг

4.3. Підвищення ефективності запровадженої стратегії конгломератної диверсифікації

Висновки до розділу 

Розділ V. Обгрунтування та реалізація стратегічних змін

5.1. Економічне обгрунтування рівня змін та підвищення ефективності запровадженої стратегії конгломератної диверсифікації

5.2. Рекомендації щодо реалізації підвищення ефективності запровадженої стратегії конгломератної диверсифікації

Висновки до розділу 4

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Складні умови господарювання, зміни в техніці та технологіях, зростаючі вимоги споживачів вимагають від сучасних менеджерів всіх рівнів управління нових знань та навичок, які б відповідали вимогам часу. Життєва необхідність у використання стратегічного управління, як одного з найефективніших і найпрогресивніших засобів управління організацією, спонукається розвитком ринкових відносин, позитивним зрушенням в економіці України, зростаючою конкуренцією на будь-якому ринку.

Вітчизняним підприємствам важко застосовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних процесів, не зовсім цивілізовані форма конкурентної боротьби.

Тільки чітко уявляючи місце своєї компанії на ринку, враховуючи його особливості, менеджер може вирішити такі життєво важливі питання, як: яким бізнесом займатись, що необхідно зробити сьогодні для успіху завтра і яким чином цього добиватись, які перспективи у фірми, які можливості має компанія і як ними скористатись? Ефективне управління неодмінно вимагає від керівників аналітичного, стратегічного мислення, вміння завчасно передбачити результати прийнятих стратегічних рішень.

Існує тісний зв’язок між минулим, сучасним і майбутнім станом ефективності діяльності підприємства – станом, що характеризує рівень отримуваного кінцевого результату діяльності підприємства і створених протягом певного періоду можливостей розвитку і можливостей занепаду. Сучасним менеджерам доводиться ретельно аналізувати зовнішнє середовище для своєчасного внесення змін у вибраний курс фірми. Вони повинні добре знати особливості діяльності своєї компанії, її сильні та слабкі сторони, щоб передбачити, які зміни принесуть успіх компанії.

В умовах жорсткої конкурентної боротьби і посилення впливу змін, зменшення прибутку та грошових надходжень, перед ЗАТ “Реноме” постає питання про оновлення існуючої стратегії, тобто визначення нових довгострокових цілей виробничої діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.

Дослідження обраної теми має на меті визначення місця, яке посідає стратегія конгломератної диверсифікації у стратегічному наборі підприємства, з’ясування її суті та основних положень, а також визначення стану підприємства на сучасному етапі.

Завданням цієї роботи є проведення аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища обраного, як об’єкт дослідження, підприємства, на основі якого зробити висновки та запропонувати економічно ефективні заходи щодо вирішення проблем розроблення та реалізації ефективної стратегії конгломератної диверсифікації, а також вказати рекомендації щодо впровадження запропонованих заходів через обґрунтування необхідності змін в застосовуваній стратегії даного об’єкту.

Питанню стратегій диверсифікованого росту приділяється багато уваги в літературі з огляду на її актуальність. Зокрема дана тематика розглядається як в підручниках з курсу економіки підприємства, так і з курсу менеджменту (зокрема стратегічного менеджменту). Досліджуване питання розглядається і в періодичних виданнях, більше того в статтях не лише наукового характеру, але й в таких, які написані як практична допомога для менеджерів та керівників.


Розділ І. Теоретичні основи економічного обгрунтування стратегії конгломератної диверсифікації підприємства

1.1. Концепція стратегічного управління

Стратегії, якими керуються підприємства у бізнесі, у систематизованому (явному) вигляді розробляються і реалізуються з допомогою стратегічного управління, концепцію якого досить часто називають “філософією” су­часного бізнесу.

Термін стратегічне управління(або стратегічний менеджмент) був введе­ний у лексикон науковців та бізнесменів наприкінці 60-70-х років XX ст. з метою розмежування поточного управління на рівні виробництва та управління, яке здійснювалося на вищому рівні. Тенденції розвитку світової економіки обумовили поступове зміщення центру уваги менеджерів з внут­рішнього середовища підприємства на його оточення з метою своєчасного та відповідного реагування на зміни, що постійно відбуваються у ньому.

Топ-менеджери провідних світових компаній поступово переставали користуватися старою “виробничою” концепцією менеджменту, коли го­ловна увага спрямовувалася на виробництво продукту, а питання, пов'я­зані з його продажем, вважалися другорядними. Позиція “равлика”, який рідко виглядає назовні, у 50 - на початку 70-х років стала причиною банкрутства або втрати позицій ряду відомих компаній. Це був гіркий урок для них і наочний приклад для інших.

Першим реальним кроком на шляху глибокого осмислення необхідності стратегічного управління була розширена конференція у Пітсбурзі (США, травень 1971 р.), коли було підбито підсумки розвитку стратегічного підходу в управлінні західними і східними компаніями, а також накреслено основні напрями подальшого розвитку стратегічного управління.

Починаючи з 1973 р., принципи стратегічного управління поступово заво­йовують визнання у розвинених країнах з ринковим типом економіки, а з кінця 80-х - початку 90-х років домінують у більшості корпорацій всього світу.

Стратегічне управління досить часто називають "ринковим стратегічним управлінням". Цим підкреслюється ринкова, зовнішня, орієнтація під­приємства. Відповідно, стратегічний аналіз також повинен зосереджувати­ся, насамперед, на вивченні ринку, і лише потім - на дослідженні внутрішніх ресурсів і можливостей.

Зарубіжні вчені, наприклад, І. Ансофф,наводять певну періодизацію етапів розвитку систем управління:

1.Управління на основі контролю виконання (з 1900-х років) - рішення приймаються на основі короткострокових планів (бюджетів), аналізу ми­нулих тенденцій і контролю відхилень.

2. Управління па основі екстраполяції (з 1950-х років) - для прийняття рі­шень використовуються довгострокові плани, які будуються на основі минулого; розробляються програми розвитку, передбачаються можливості та загрози.

3. Управління на основі передбачення змін (з 1970-х років) - початок стра­тегічного планування, орієнтованого на передбачення зовнішніх мож­ливостей та загроз; використовуються наукові методи дослідження навколишнього середовища, внаслідок чого формується стратегічний план,

4. Управління наоснові гнучких термінових рішень(з 1990-х років) - концепція стратегічного менеджменту; майбутнє передбачається на основі слабких сигналів, аналізується зовнішнє середовище з метою приведення внутрішніх параметрів підприємства у відповідність з оточенням, рішення приймаються в реальному масштабі часу.

Процес стратегічного управління.

Область стратегічних рішень багатопланова: вибір напрямів діяльності, пріоритету ресурсів, головного довготривалого парт­нерства, його організаційної форми, способів розвитку потенціа­лу, можливостей використання сильних сторін організації, зни­ження негативних наслідків загроз зовнішнього сере­довища, конкурентної та інноваційної антикризової політики.

Стратегічний характер має і придбання необхідних ресурсів: їх логістика (потоки, розподіл, зберігання, доставка), функції стру­ктурних ланок, ділові процеси і продуктові проекти. Важливо ба­чити довготривалий розвиток як самої виробничо-господарської системи організації загалом, так і кожного її елемента.

Досвід роботи показує, що склався не систематизований на­лежним чином порядок прийняття і реалізації стратегічних рі­шень, а фахівці і керівники слабо озброєні методологією і тех­нологією управління.

До системи стратегічного управління входить штаб стра­тегічного розвитку при керівництві, яке повинно бути части­ною цієї системи, та відповідні групи в основних структурних одиницях. Призначення цієї підсистеми - своєчасно форму­лювати мету розвитку, вирішувати задачі, знаходити способи і організовувати досягнення цілей. Існуючий на кожному під­приємстві досвід вирішення стратегічних задач необхідно уза­гальнити, закріпити у вигляді ноу-хау, тобто перетворити його у своєрідну конкурентну перевагу.

Стратегічні рішення приймаються і реалізовуються в кі­лька етапів: постановка задачі, формування альтернативних рі­шень, вибір (прийняття) рішення, його реалізація. Організація Цього процесу вимагає чіткої технології, що передбачає поста­новку і вивчення середовища (це суть стратегічного аналізу), розробку, прийняття і реалізацію стратегії.

Існують різні підходи до побудови системи стратегічного управління. Один з них передбачає, що процес стратегічного управління складається з кількох взаємопов'язаних етапів, які схематично можна зобразити, як показано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Етапи процесу стратегічного управління.

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 80

Безкоштовна робота

Закрити

Економічне обґрунтування стратегії конгломератної диверсифікації підприємства на прикладі ЗАТ “Реноме”

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.