загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 4

Безкоштовна робота

Бюгельними протезами називаються такі, в яких складові частини з’єднуються за допомогою бюгеля (мал. 312). Бюгель у перекладі з німецької мови означає “дуга”. Тому в клініці ортопедичної стоматології вони ще отримали назву дугових. Використання термінів “бюгельні” та “дугові” є загальноприйня­тими і не викликають ніяких дискусійних питань.

Серед усіх конструкцій знімних зубних протезів бюгельні посідають особ­ливе місце через характер передачі жувального тиску, відновлення жувальної ефективності, системи та методів фіксації на зубах, впливу на тканини пародон- та.

Основними елементами бюгельного (дугового) протеза є: дуга, опорні при­стосування (кламери, замкові кріплення, телескопічні коронки, балочні, рейкові системи тощо), сідлоподібна частина зі штучними зубами. Дуга з’єднує в єдине ціле окремі частини протеза. Перевагою дугових протезів є те, що вони залиша­ють вільною більшу частину слизової оболонки протезного ложа.

Металеві елементи дугового протеза складають його каркас. Дуга (бюгель) знімного протеза є головним елементом і головною особливістю, яка відрізняє цей вид знімних пластинкових протезів.

Дуга виконує стабілізувальну, з’єднувальну та опорну функції. Розміри й по­ложення бюгеля залежать від щелепи, на якій він розміщений, виду і локалізації дефектів зубного ряду, форми й глибини піднебінного склепіння, форми ораль­ного нахилу коміркової частини, ступеня вираженості анатомічної ретенції.

Особливістю бюгельних протезів, яка докорінно відрізняє їх від пластинко­вих, є комбінований спосіб передачі жувального навантаження через періодонт опорних зубів та м’які тканини, що покривають беззубі коміркові відростки та коміркову частину. Однією із складових частин бюгельного протеза є опорно- утримувальні кламери, які забезпечують такий спосіб розподілу жувального тиску.

Для розуміння механізмів розподілу жувального тиску та розміщення еле­ментів опорно-утримувальних кламерів на коронку зуба розглянемо топографію різних її частин (мал. 313).

Клінічна коронка має 5 вигнутих поверхонь: оклюзійну (жувальну поверхню, або різальний край), присінкову, ротову та дві контактні. Вертикальна лінія, про­ведена в напрямку поздовжньої осі зуба, ділить його на медіальну й дистальну поло­вини. Лінія, проведена через найвипукліші точки зуба, є поясом зуба. Вертикальна осьова лінія на присінковій і ротовій поверхні, пересікаючись із поясом зуба, утво­рює чотири квадранти, нумерація яких починається з боку дефекту (мал. 314).

І та II квадранти називаються оклюзійними, а у функціональному відношен­ні — опорними; III та IV — відповідно гінгівальними і ретенційними.

Частина коронки, яка розмішується між поясом та шийкою зуба, називаєть­ся ретенційною, абоутримувальною. Плече кламера, розміщене на цій поверхні, утримується поясом зуба. Кламер такої конструкції називається утримувальним. Частина зуба між поясом та оклюзійною поверхнею називається опорною. Кла­мери та їх деталі, що розмішуються на обох частинах коронки (опорній та ретен- ційній), називаються комбінованими, або опорно-утримувальними.

Показання та протипоказання до використання бюгельних протезів. Важливим клінічним завданням для стоматолога-ортопеда є визначення пока­зань та протипоказань до використання бюгельних протезів. Бюгельні протези показані в разі дефектів зубних рядів з достатньою кількістю природних зубів,

які дають змогу ефективно й раціонально розподілити жувальний тиск між ними та м’якими тканинами протезного ложа. Бюгельні протези показано виготовля­ти при одно- та двобічних кінцевих дефектах, комбінованих дефектах, а також включених дефектах, коли неможливо застосувати мостоподібні протези.

Слід зазначити, що топографія дефекту не відіграє основної ролі. Велике значення має його форма та величина. Наявність включених дефектів великої протяжності, обмежених іклами та зубами мудрості, є прямим показанням для застосування пластинкових протезів. Те саме стосується і включених дефектів середньої величини за умови низьких клінічних коронок опорних зубів.

Визначаючи показання до застосування бюгельних протезів враховують такі чинники:

1) кількість зубів у зубному ряді має бути не меншою ніж 6—8 або більшою, щоб забезпечити раціональний розподіл жувального тиску; важливе значення має не тільки кількість зубів, але і їх розміщення;

2) у ділянці періапікальних тканин опорних зубів не має бути вогнищ пато­логічних процесів;

3) коронки опорних зубів мають бути високими, з добре вираженим поясом; така вимога є відносною, адже форму клінічної коронки можна змінити штучною коронкою;

4)фісури на опорних зубах мають бути добре виражені — ця вимога є також відносною, фісури можна поглибити шляхом препарування;

5) обов’язковим чинником, який потрібно враховувати, є характер прикусу;

6) стан та податливість слизової оболонки беззубих ділянок коміркового від­ростка і коміркової частини;

7) на нижній щелепі — глибину розміщення дна ротової порожнини;

8) величину та характер атрофії коміркових відростків або коміркової частини;

9) обов’язкове врахування загального стану організму хворого.

Протипоказаннями до застосування бюгельних протезів є:

1) високе прикріплення вуздечки язика на нижній щелепі; вона має розмі­шуватися на 1 см нижче від шийок зубів, щоб було місце для розміщення дуги;

2) низькі клінічні коронки за неможливості їх збільшення штучними;

3) наявність глибокого прикусу, особливо глибокого травмувального;

4) значна атрофія коміркового відростка і коміркової частини та плоске під­небіння.