загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 8

Безкоштовна робота

Гіпертонічна хвороба (ГХ) - захворювання серцево-судинної системи, яке розвивається як наслідок первинної дисфункції вищих судиннорегулюючих центрів, нейрогуморальних та ниркових механізмів, характеризується артеріальною гіпертензією, а при виражених стадіях - органічними змінами серця, нирок та ЦНС.

Класифікація

На даний час ВООЗ (WHO) та Міжнародне Товариство з Гіпертензії (International Society of Hypertension, ISH, 1999) визнали за доцільне класифікувати артеріальну гіпертензію в залежності від:

1)рівня артеріального тиску;

2)ураження органів-мішеней;

3)причини виникнення гіпертензії.

Виділяють первинну та вторинну артеріальну гіпертензію. Есенціальна гіпертензія (первинна гіпертен­зія, або гіпертонічна хвороба) - це підвищений ар­теріальний тиск при відсутності очевидної причини його підвищення. Вторинна гіпертензія (або симптоматична) - це гіпертензія, причина якої може бути виявлена (Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.).

Таблиця 2.1.

Класифікація артеріальної гіпертензії за етіологічною ознакою

Таблиця 2.2.

Класифікація артеріальної гіпертензії в залежності від рівня тиску

(Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р)

Форма гіпертензії

Систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст

Діастолічний артеріальний тиск, мм рт.ст

Нормотензія

<139

<89

1 ступінь

(м’яка гіпертензія)

140-159

90-99

підгрупа: гранична

140-149

90-94

2 ступінь

(помірна гіпертензія)

160-179

100-109

3 ступінь

(тяжка гіпертензія)

³180

³110

Ізольована систолічна гіпертензія

³140

£90

підгрупа: гранична

140-149

<90

Таблиця 2.3.

Класифікація артеріальної гіпертензії за ураженням органів-мішеней

(Рекомендації Українського Товариства Кардіологів, 2001 р.)
Стадія артеріальної гіпертензії Клінічні та морфологічні прояви ураження органів-мішеней

Перша стадія

Об’єктивні прояви ураження органів-мішеней відсутні

Друга стадія

Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней без симптомів з їх боку чи порушення функції: Гіпертрофія лівого шлуночка/ за даними рентгенологічного обстеження, ЕКГ або ехокардіографії/. Генералізоване чи фокальне звуження судин сітківки.

Мікроальбумінурія, білок у сечі та/ або незначне підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові (до 177 мкм/л).

Третя стадія

Є об’єктивні ознаки ушкодження органів-мішеней з симптомами з їх боку чи порушенням функції:
Серце Інфаркт міокарда. Серцева недостатність ІІа – ІІІ ст.
Мозок Інсульт. Транзиторні порушення мозкового кровообігу Гостра гіпертензивна енцефалопатія. Судинні деменції.
Сітківка Крововилив або ексудати з набряком /або без набряку/ зорового нерву /Ці ознаки характерні для злоякісної або швидко прогресуючої гіпертензії/
Нирки Креатинін плазми крові понад 177 мкмоль/л. Ниркова недостатність
Судини Розшаровуюча аневризма аорти

Діагноз гіпертонічної хвороби III стадії за наявності інфаркту міокарда, інсульту чи інших ознак ІІІ стадії слід встановлювати лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникають на тлі тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджується наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного ураження органів-мішеней (гіпертрофії лівого шлуночка, генералізованого звуження артерій сітківки тощо).

Клінічна картина. Суб’єктивними проявами хвороби є: головний біль, запаморочення, біль в ділянці серця, миготіння «комах» перед очима, зниження гостроти зору, приступи задухи (гострої лівошлуночкової недостатності), набряки ніг.

Скарги хворих залежать від тривалості та величини АТ, змін з боку органів-мішеней: серце, головного мозку, нирок, очного дна.

При об’єктивному дослідженні серцево-судинної системи виявляється гіпертрофія лівого шлуночка (поширення меж серця вліво), підвищений АТ, зміни з боку частоти і ритмічності пульсу. Аускультативно - при початкових стадіях ГХ І тон над верхівкою серця хлопаючий, а у пізніх стадіях - ІІ тон над аортою акцентований (сильніший за звучністю ніж ІІ тон над легеневою артерією); при вираженій недостатності кровоплину - ритм галопу.

З боку очного дна виявляють звуження і склероз судин сітківки, крововиливи у сітківку ока.

На підставі даних М.С. Кушаковського (1995) виділяють наступні клініко-патогенетичні форми ГХ: гіперадренергічну, ангіотензин ІІ залежну, об’єм – натрій - залежну або гіпергідратаційну; кальцій-залежну і церебро-ішемічну.

1. Гіперадренергічна форма ГХ.

Для даної форми ГХ характерна лабільність АТ; хворих турбують неприємні відчуття у ділянці серця, серцебиття, пульсація у голові, почервоніння обличчя, підвищена пітливість, позноблювання, відчуття внутрішньої напруги, неспокою. Пульс прискорений до 90-120 уд/хв, характерна систолічна гіпертензія (зростає в основному систолічний АТ), посилений І тон на верхівці серця, підвищений ударний та хвилинний об’єм крові (тобто наявні ознаки гіперкінетичного типу гемодинаміки).

2. Ангіотензин ІІ - залежна форма ГХ.

Головним доказом наявності ангіотензин ІІ - залежної форми ГХ є гіпотензивна реакція на застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту або антигіпертензивний ефект у таких хворих блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ типу АТІ (козаар, лозартан).