План

1. Вступ

2. Принципи народної імпровізації у сюжетній основі обряду «Сватання»

3. Обряд «Сватання» у творах класичної української літератури

4. Звичай «Оглядини» у весільній обрядовості українців

5. «Заручини» у перед весільному обрядовоу комплексі

Сватання з боку дівчини

Більше двох століть тому абсолютно звичайною справою було сватання дівчини до хлопця. У дівчат на цей рахунок були однакові права з хлопцями. А в більш ранні часи сватання дівчат навіть переважало над сватанням юнаків. Дівчина приходила в будинок улюбленого юнака і, звертаючись до його матері, просила прийняти її в невістки.

Колись у багатьох народів дівоче сватання було дуже поширене, воно, на рівних правах з чоловічим сватанням, мало місце в усталених традиціях. У часи середньовіччя в Європі ця традиція стала засуджуватися і практично зникла. Українці ж зберігали право дівчини посвататися до вподобаного хлопця. Цей звичай поширювався, окрім іншого, через часті війни та походи, коли багато чоловіків села надовго залишали рідний дім. Все господарство, сімейні справи лягали на плечі жінок, старші з яких ставали главами сімейств. Тому і права в сім'ї вони мали великі, а дівчата самі вибирали собі чоловіка.

Самостійно свататися дівчина приходила в тому випадку, якщо хлопець не виконував своєї обіцянки одружитися. Тоді вона сама приходила в його будинок і зверталася до нього з проханням одружитися з нею. Батькам хлопця вона пояснювала мету свого приходу і просила підтримати її в прагненні створити сім'ю з їхнім сином.

Але частіше сватання проводила сваха, яка вела обрядові розмови з використанням красивих народних приповідок про доброго молодця і червоною дівицю і про любов дівиці до цього молодця.

Іноді дівчина сваталася до юнака, не отримавши заздалегідь його бажання одружитися з нею. Без особливої причини їй намагалися не відмовляти, так як це було поганою прикметою. Деякий час навіть існував звичай звільняти від смертної кари злочинця, якщо погоджувалася взяти його в чоловіки якась дівчина.

З кінця дев'ятнадцятого століття дівоче сватання майже повністю залишилося в минулому. Головним в сім'ї незмінно став вважатися чоловік, він же і має ініціативу в сватанні. Дівчині відводиться пасивна роль, хоча саме вона вирішує, чи бути весіллю.

3. Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко — фундатор нової української прози — прагнув правдиво відображати дійсність, прагнув народності у своїх творах, національної самобутності. Його заслужено називають знавцем народних звичаїв та обрядів, які письменник яскраво та правдиво описав у своїх творах.

Сентиментальні і зворушливі життєві історії, які стали основою повістей і п'єс митця, поєднуються з реальним зображенням побуту, звичаїв, обрядів українського села (сватання, весілля, похорону). Своїх героїв Г. Квітка-Основ'яненко шукав серед простих людей, а широке використання побутового матеріалу надавало творам національного колориту. Мабуть, тому і назвав В. Бєлінський головним героєм п'єс митця Україну з її поетичною природою та, звичаями.

Повість "Маруся" Г. Квітки-Основ'яненка — це історія ідеалістичного кохання простих людей, які зуміли подолати труднощі на своєму шляху, але трагічна смерть Марусі, а згодом і Василя, перекреслила їхні долі. Оскільки в повісті йдеться про кохання і смерть, то й обряди, які детально описав письменник, — це обряди сватання, весілля, похорону.

Повість "Маруся" вражає етнографічно-точним описом народних звичаїв, побуту селян. Це насамперед стосується весілля, на якому познайомилися Маруся й Василь. І дружки, і бояри, і старости, котрі діють на сторінках повісті, — це образи, які автор взяв із реального життя. А мова їх пересипана народнопоетичними висловами: приказками, прислів'ями, порівняннями: "Василечку, голубчику, соколику мій! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобі зроду не скажу, щоб ти не посміявся надо мною..." Так говорила Маруся до Василя, а той відповідав: "Марусенько, моя лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко!" Ці щирі слова закоханих зворушують читача, від них теплішає на душі. Письменник звертає нашу увагу на те, що прості люди здатні на високі почуття.

Сватання Марусі й Василя — ще один із обрядів, який детально відтворює цю українську традицію напередодні весілля: перед дверима тричі стукнуло по три рази, господарі запалили свічку, на стіл поставили хліб.

А тоді проговорив Наум традиційні слова: "Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи". Обряд сватання витриманий письменником у дусі народнопоетичної творчості відповідно до традиції.

Не можуть залишити байдужими читача плачі-голосіння батьків за дочкою, яка вмирає. Розчулений читач ніколи не зможе забути історію кохання Марусі й Василя.

Отже, Г. Квітка-Основ'яненко зумів правдиво й реально відтворити побут, традиції і звичаї простих людей, показати, що й вони здатні на глибокі й сильні почуття.

4. Якщо ж сватання проходило успішно, через деякий час влаштовували оглядини — знайомство з господарством і приданим молодого й молодої. Починали з оглядин приданого молодого. Батьки молодої йшли до родини нареченого, щоб переконатися, що їхня дочка не буде бідувати у заміжжі і, що найважливіше, чи серйозні наміри у нареченого, а наступного дня, навпаки, батьки молодого оглядали придане молодої, „обмивали" оглядини, і домовлялися про весілля. За два тижні до весілля у дім до молодої сходилися родичі з обох сторін та сусіди і молоді привселюдно оголошували про свій намір створити сім'ю. Спершу батьки, а потім і всі присутні благословляли їх на шлюб і пов'язували рушником їх руки — звідки й назва обряду — заручини. На заручинах молоді обмінювалися перснями і з цього дня молодий уже мав право ночувати в домі молодої. Мати молодої вперше сама стелила їм постіль. Після заручин жоден із наречених не мав права відмовлятися від шлюбу, бо це вважалося великим безчестям і призводило до значних матеріальних і моральних відшкодувань.

Якщо ж сватання проходило успішно, через деякий час влаштовували оглядини — знайомство з господарством і приданим молодого й молодої. Починали з оглядин приданого молодого. Батьки молодої йшли до родини нареченого, щоб переконатися, що їхня дочка не буде бідувати у заміжжі і, що найважливіше, чи серйозні наміри у нареченого, а наступного дня, навпаки, батьки молодого оглядали придане молодої, „обмивали" оглядини, і домовлялися про весілля. За два тижні до весілля у дім до молодої сходилися родичі з обох сторін та сусіди і молоді привселюдно оголошували про свій намір створити сім'ю. Спершу батьки, а потім і всі присутні благословляли їх на шлюб і пов'язували рушником їх руки — звідки й назва обряду — заручини. На заручинах молоді обмінювалися перснями і з цього дня молодий уже мав право ночувати в домі молодої. Мати молодої вперше сама стелила їм постіль. Після заручин жоден із наречених не мав права відмовлятися від шлюбу, бо це вважалося великим безчестям і призводило до значних матеріальних і моральних відшкодувань

Якщо ж сватання проходило успішно, через деякий час влаштовували оглядини — знайомство з господарством і приданим молодого й молодої. Починали з оглядин приданого молодого. Батьки молодої йшли до родини нареченого, щоб переконатися, що їхня дочка не буде бідувати у заміжжі і, що найважливіше, чи серйозні наміри у нареченого, а наступного дня, навпаки, батьки молодого оглядали придане молодої, „обмивали" оглядини, і домовлялися про весілля. За два тижні до весілля у дім до молодої сходилися родичі з обох сторін та сусіди і молоді привселюдно оголошували про свій намір створити сім'ю.

Спершу батьки, а потім і всі присутні благословляли їх на шлюб і пов'язували рушником їх руки — звідки й назва обряду — заручини. На заручинах молоді обмінювалися перснями і з цього дня молодий уже мав право ночувати в домі молодої. Мати молодої вперше сама стелила їм постіль. Після заручин жоден із наречених не мав права відмовлятися від шлюбу, бо це вважалося великим безчестям і призводило до значних матеріальних і моральних відшкодувань

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Передвесільні звичаї, свята, та обряди українців

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.