загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 70

Безкоштовна робота

ЗМІСТ

1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГЕРБ МІСТА РІВНЕ

2. ПРО ПРАПОР МІСТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ

3. ПЕРША ПИСЬМОВА ЗГАДКА ПРО МІСТO

4. УКРАЇНСЬКА НАЗВА РІВНОГО

5. ВУЛИЦІ МІСТА

6. ОКОЛИЦІ МІСТА

7. ПАМ’ЯТНІ МІСЦЯ

8. ТЕРИТОРІЯ ЗАСНУВАННЯ СУЧАСНОГО РІВНОГО

9. РІВНЕ В АРХІВНИХ ДОКУМЕНТАХ з XIII до XX ст.

10. КОРОТКА ХРОНОЛОГІЯ

11. ОСВІТА І КУЛЬТУРА

12. БІБЛІОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ПРАЦЬ ПРО М.РІВНЕ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. ПОЛОЖЕННЯ ПРО ГЕРБ МІСТА РІВНЕ

Герб міста Рівне - старовинний. Точна дата його створення та першого застосування невідома. Невідомий і його автор. В останній чверті XVIIIстоліття після входження Правобережної України, а в її складі і Волині, до Російської імперії він був затверджений як герб повітового центру тодішньої Волинської губернії. Вживався цей герб у Рівному до вересня 1939 року.

Герб є символом міського самоврядування, який знаменує надання місту певних прав.

Герб являє собою голубого кольору щит французької форми, тобто чотирикутник з загостренням внизу. На нижній стороні щита (приблизно 1/6 площі) смужка зеленого кольору, на яку своєю основою спирається зображення башти срібного кольору з входами у неї з трьох сторін. Башта символізує місто Рівне, в яке в'їздили з трьох сторін (зі сторони Клеваня, Тучина, Здолбунова). З четвертої сторони у давнину місто обмивалося порівняно багатоводною тоді річкою Устя. Голубий колір символізує красу та величність, срібний -невинність і чистоту, зелений - надію, радість, повний достаток, щедрість.

Зображення герба міста поміщується:

- на будинку міської Ради;

- у залах, де проводяться сесії міської Ради;

- при в'їзді до Рівного.

Відтворюване зображення герба міста, незалежно від його розмірів, завжди повинно точно відповідати кольоровому або чорно-білому зображенню, яке додається до цього Положення.


2. ПРО ПРАПОР МІСТА РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 17 березня 1993 року

1.Опублікувати це розпорядження і Положення в інформаційному бюлетені міської Ради і міської управи.

Термін: березень 1993 року.

Відповідальний: Катишев В.А. - секретар управи.

3.У навчальних закладах, виробничих колективах, установах міста провести бесіди, в яких роз'яснити зміст та значення прапора м.Рівне.

4.Рекомендувати міським установам, організаціям, навчальним закладам, підприємствам і т.д. вивішувати прапор міста в дні державних свят.

5.Рекомендувати відповідним творчим колективам за погодженням з міською управою виготовляти та розповсюджувати нагрудні значки, пам'ятні медалі, листівки, сувеніри тощо з кольоровим зображенням прапора.

6.Запропонувати адміністрації будинку урочистих подій використовувати прапор міста під час відповідних урочистих церемоній.

7.Вважати, що прапор міста Рівне - один із символів міста і до нього слід ставитися з пошаною.

Голова Ради

Іван ФЕДІД


3. ПЕРША ПИСЬМОВА ЗГАДКА ПРО МІСТO

«Рочник капітульний Краківський» під 1283 р. сповіщає: «Князь Лєшко, вступивши у бій з литов­цями в Ровно, переміг їх і багатьох з них убив». У цьому ж томі «Історичних пам'яток Польщі» вміщено інший «рочник» — «Рочник Краківський», що охоплює 966-1291 pp. і, отже, написаний «по гарячих слідах» Лєшкового походу на Волинь. Ця пам'ятка теж досить ла­конічно оповідає про цей похід: «Лєшко у Ровно убив багато литовців». Записи цих «рочників» не пов'язані текстологічно між собою і, таким чином, не походять від спільного джерела. Це робить їх свідчення ще більш вагомими. Звернемо увагу на написання латинською абеткою слова «Ровно»: у першому випадку через W, у другому — через «V». Напевне, робилися спроби якомога точніше передати давньоруське «Ровьное». Саме так реко­нструює його мовознавець О.Стрижак («Рівне чи Ровно?» — журн. «Мовознав­ство», 1967, №4, crop. 82-83).

Отже, одержано вагоме підтвердження в джерелах того факту, що Ровно вже існувало в 1283 році.

А хто ж тоді заснував Рівне? Вчений і на це питання дає відповідь: «На жаль, джерела не уточнюють, чим воно тоді було: містом чи фортецею. Існує думка що Ровно збудував на східних рубежах свого князівства волинський князь Володимир Васильковим, племінник Данила Галицького. Галицьке-Волинський літопис повідомляє, що Володимир інтен­сивно будував нові міста і зміцнював старі, особливо на окраїнах князівства. Певно, такою фортецею і було спочатку Ровно».

У Галицько-Волинському літописі під 1282 роком роз­повідається, як Володимир Василькович зібрався в похід проти польського князя Болеслава, що пограбував західне пограниччя Волинського князівства. У цей похід князь запросив союзних йому литовців. Але поки литовські князі зібрали військо, волинський похід проти Боле­слава переможно закінчився. Все ж литовці прийшли до Володимира і доповідали, що готові йому служити. «Князь же нача думати, — коментує літописець, — а куда повести» їх і вирішив ударити на іншого польського князя Лєшка Чорного, котрий також чинив набіги на Волинь. Литовське військо вде­рлось у Люблінську землю і з великою здобиччю повернулось додому («Полное собрание русских летописей», т. II. Ипатиевская летопись, СПб, 1908, стор. 869).

Як бачимо, повідана Галицько-Волинським літописом історія зовсім не нагадує ту, яку розповідають польські «рочники» і Длугош. У польських джерелах литовці нападають на Сандомирщину і потім Лєшко заганяє їх углиб Волині. Думаю, проте, що саме цей запис Галицько-Волинського літопису ще в XIXст. кимсь міг бути пов'язаний з повідомленням Длугоша (або «рочників») і, таким чином, безпідставно був «уточнений» час Лєшкової експедиції під Ровно. Зауважу принагідне, що хронологічна сітка Галицько-Волинського літопису припасо­вана до нього набагато пізніше, аж у XV ст., тому є дуже і дуже неточною. Отже, в 1983 році місту Ровно виповнюється 700 років».

Волині Т.Стецький пише (1880р.) про Рівне, що це «одне з найдавніших міст Волині. Назва походить від місцевості, на якій було засноване — на рівнині; оточеній горбами над великим ставом і його Устею».

А «Волынские епархиальные ведо­мости» (1888, № 7) пишуть про Рівне: «Про час заснування його немає достовір­них даних. Якщо можна довіряти безіменному літопису, доданому до Шлецера (Шлецер Август Людвіг (1735-1809) — німецький історик, публіцист і статистик, професор в Геттінгені, вивчав у Росії староруські літописи, видавець Никонівського літописного зводу — Г.Б.), то в числі 25-ти волинських міст згаду­ється і місто Ровенськ як одне з найдревніших і первісних міст Волині, сучасник можливого заснування руської держави (в IX ст.). Достовірні відомості про Рівне починаються лише з XV ст.».

Очевидно, ця інформація запозичена з архіву, який знаходився в резиденції княгині Любомирської в Дермані Дубенського повіту.


4. УКРАЇНСЬКА НАЗВА РІВНОГО

У давнину жителі населеного пункту, який розкинувся на рівнинній місцевості між горбами над річкою, назвали його по-старослов'янськи Ровное, що україн­ською означає рівне місце. Тут проживали українці, вони і назвали так свою місцину. І ця назва вперше зафіксована в доку­ментах, які відносяться до 1283 року. Але назва ця змінювалася в міру того, під чию владу потрапляло місто.

Так, коли цей населений пункт входив до Росії, то носив назву Ровно, Ровное. Лише в роки визвольних змагань україн­ського народу 1917-1920 років місто мало справді українську назву — Рівне. А коли майже на 20 років Волинь потрапила під владу Польщі, місто отримало офіційну назву Rovvne.

Проте офіційно зареєстровані україн­ські організації, об'єднання, які у місті працювали у 1920-1939 роках під недрем­ним оком польської поліції («Просвіта», «Пласт», Союз Українок, ОУН, україн­ська приватна гімназія та цілий ряд інших) користувались лише назвою Рівне, про що свідчать численні документи, які нині зберігаються у фондах державного архіву Рівненської області.

З 1939 року по 1941 рік, коли місто увійшло до складу СРСР і Рівне стало обласним центром, його на російський кшталт стали іменувати Ровно. Під час гітлерівської окупації українські організації, які тоді працювали у Рівному, та й населення продовжували вживати назву Рівне. З лютого 1944 року, коли місто визволили від гітлерівців радянські війська, воно знову отримало офіційну назву Ровно.

Треба віддати належне відомим україн­ським вченим-мовознавцям, літераторам, які ще в 50-60-і роки ставили питання про закріплення української назви міста Рівне, зокрема О.Стрижаку, Борису Тену (Микола Хомичевський, уродженець с.Дермань Здолбунівського району Рів­ненської області) та іншим діячам.

Дослідження показали, що назва міста свідчила про його українськість, чого найбільше боялись компартійні керівники та їх приспішники на місцях — в області. Інакше і бути не могло: російська форма вживалась протягом панування російських можновладців на території Волині з кінця XVIIIстоліття з перервами до 1917 року і з 1939 до кінця 80-х років XXстоліття. До цієї назви, отже, були призвичаєні цілі покоління українців.

11 червня 1991 року Голова Верховної Ради Української РСР Л.Кравчук підписав Постанову №1183-ХІІ Президії Верховної Ради Української РСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського право­пису»: — Президія Верховної Ради Української РСР ПОСТАНОВЛЯЄ:

З врахуванням правил українського правопису надалі іменувати місто Ровно — Рівне, а Ровенську область — Рівнен­ська».

Цей документ назавжди увійшов в багатовікову історію міста РІВНЕ.