Зміст

1. Поняття етносу

2. Пасіонарність

3. Етногенез. Крива етногенезу.

4. Фази етногенезу

4.1. Фаза підйому

4.2. Акматична фаза

4.3. Фаза надлому

4.4. Фаза інерційна

4.5. Фаза обскурації

4.6. Фаза регенерації

4.7. Фаза меморіальна

5. Висновок

Використана література

3. Етногенез. Крива етногенезу.

Незважаючи на те, що етногенези відбуваються в зовсім різних умовах, у різний час і в різних точках земної поверхні, проте, шляхом емпіричних узагальнень вдалося встановити криву етногенезу. Це інерційна, виникаюча час від часу внаслідок "поштовхів" крива.

Можна ввести функцію стану етнічної системи - пасіонарна напруженість (частка пасіонаріїв в етносі), відкладена по осі ординат в 3 шкалах, що порівняно однозначно із частотою подій етнічної історії (розривом системних зв'язків в етносі). Суцільна лінія показує зміну кількості цих подій в одиницю часу. Також напруга сумірна із числом підсистем в етносі (субетносів), що на графіку позначаються індексами n, n+1, n+3 і т.д., де n - кількість субетносів у початковий момент розвитку етносу. Ці величини сумірні тому що пасіонарії, прагнучи досягти своїх цілей, поєднуються для цього у відособлені колективи й рвуть системні зв'язки.

Пасіонарна напруженість й напрямок її зміни визначають фазу етногенезу. Етнос у своєму розвитку проходить 5 фаз: підйом, акматичну, надлом, інерційна, обскурація, релікт. По осі абсцис відкладений час у літах, де вихідна точка кривої відповідає моменту пасіонарного поштовху, що послужив причиною появи етносу.

Мал. 1. Зміни пасіонарного напруження етнічної системи

Кожна фаза етногенезу характеризується відмінним від інших фаз імперативом поведінки - принципом відношення етносу до людини. Цей імператив - найбільш зручна поведінка для етносу в даній ситуації, тобто при даному рівні пасіонарної напруженості й напрямку її зміни.

Оскільки ситуації повторюються для різних етносів, то й імперативи поведінки теж різняться мало.

Відповідно до спостережень, нові етноси виникають не в монотонних ландшафтах, а на межах ландшафтних регіонів і в зонах етнічних контактів, де відбувається інтенсивна метисація.

Чи є сполучення ландшафтів причиною етногенезу або тільки сприяє йому? Якби причина виникнення нових народів лежала в географічних умовах, то вони, що як постійно діючі, викликали б постійне народоутворення, а цього немає. Більше того, штучні ландшафти поводяться так само, як природні - у контексті впливу на етнос. Так, іноді колектив робить титанічну роботу з перебудови природи згідно тим вимогам, які він до неї пред'являє. Після виконання даної місії етнос живе за рахунок звичного ландшафту й лише підтримує його. Однак у випадку невдалих соціальних перетворень або воєн етнос занепадає, як і створений їм ландшафт. Так було в Стародавньому Єгипті, у Північному Китаї, Месопотамії. В іншому випадку вплив етносу на ландшафт буває малопомітним, тому що зводиться до експлуатації природних багатств - прикладом може служити переселення європейських колоністів в Америку й наступне знищення ними бізонів. Безсумнівно, що етногенез у певній мері обумовлений географічними умовами, хоча відбувається в більшій мірі завдяки іншим причинам.

Так само сприяють пусковим моментам етногенезу сполучення різних культурних рівнів, типів господарства, несхожих традицій. Загальним моментом тут є принцип розмаїтості, адже простіше утворювати етнос у розколотому оточенні, воно не буде так пручатися, як монолітне.

Більша система може створитися й існувати тільки за рахунок енергетичного імпульсу, що робить роботу. Це - пасіонарні поштовхи. Очевидно поштовхи - це мутації, вірніше мікромутації, що відбиваються на стереотипі поведінки, але не впливають на основну генетичну інформацію.

Пасіонарії в результаті мутації з'являються не випадково й не в одиничних випадках, а як популяції. Перелічимо особливості таких поштовхів.

1. Поштовхи короткочасні (приблизно 1-5 років, але не менше року).

2. Поштовхи відбуваються на поверхні Землі, на вузькій, шириною 200-300 км, і витягнутій смузі поверхні Землі (смуги від поштовху до поштовху не збігаються). Ця смуга має геометрію, близьку до геодезичної лінії.

3. Пасіонарна ознака передається у спадок статевим шляхом.

4. У певний момент часу, виникає група пасіонарних популяцій, усередині яких починаються бурхливі процеси етногенезу, що приводять через 130-160 років до появи групи нових етнічних систем.

5. За останні три тисячі років вірогідно зафіксовано поки дев'ять пасіонарних поштовхів: чотири до рубежу нашої ери й п'ять після. Середній проміжок між поміченими поштовхами близько 380 років.

Найбільше імовірно, що явище пасіонарного поштовху має космічний характер. За гіпотезою Л.Н. Гумільова синхронність і короткочасність початків процесів етногенезу по всій довжині смуги, її вузькість і довжина, близькість ліній поштовхів до геодезичного вказує на те, що центрально-симетричні поля Землі мають відношення до цього явища. Воно, найімовірніше, обумовлено взаємодією цих полів із зовнішнім космічним джерелом мутацій.

Час від часу гомеостаз переривається ексцесом - виникненням пасіонарних особин. Спочатку їх небагато, але вони дуже активні. Вони поєднуються по інтересах, чим ускладнюють систему, створюючи в ній багато підсистем (субетносів) і блоків. Ускладнена система підсилюється й розширює ареал. Але пасіонарні особини поступово гинуть, чим знижують пасіонарність системи, що вертається до постійного рівня. Наприкінці етногенезу залишається система, що складається з гармонічних людей - реліктовий етнос, що перебуває в гомеостазі.

Майже всі відомі нам етноси згруповані у своєрідні конструкції - «культури», або «суперетнічні цілісності». Спочатку етнос займає район, у якому він з'явився й сусідить, не завжди мирно, зі своїми «однолітками». Потім, набравши силу, він мігрує, залишивши на батьківщині частину свого складу. При цьому він обов'язково втрачає неабияку частку первісного запасу енергії. Деякі етнічні групи гинуть, а інші, потрапивши в ізоляцію від могутніх сусідів, перетворюються в ізольовані, реліктові етноси, у яких немає ні приросту населення, ні саморозвитку суспільного буття, а модифікації відбуваються тільки за впливу сусідів.

Отже, етногенез можна зрозуміти як безліч процесів етногенезів у тих або інших регіонах. Ритмічності в описаному феномені немає. Це вказує, що тут спостерігається не явище саморозвитку, а вплив екзогенних факторів, свого роду поштовхів, після яких інерція поступово загасає. Для спонтанного суспільного розвитку по спіралі етносфера й етногенез є фоном. Причину ж, що викликає утворення етносів, можна виявити, тільки проаналізувавши історію людства в етнічному аспекті.

Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 23

Безкоштовна робота

Закрити

Теорія етногенезу Льва Гумільова

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.