загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

План

1. Охарактеризуйте особливості форми та розмірів Землі.

2. Обгрунтувати сутність та особливості гравітаційного поля Землі.

3. Земний магнетизм

4. Внутрішня будова Землі

5. Добове обертання Землі

6. Схарактеризувати Особливості освітлення (обігрівання) Землі в дні рівнодення та сонцестояння протягом року

7. Обгрунтувати взаємодію планет та супутників Сонячної системи

8. Розкрити особливості взаємодії Землі та Місяця. Сутність місячного і сонячного затемнення.

9. Обгрунтувати сутність та особливості річного руху Землі та його наслідків.

1. Охарактеризуйте особливості форми та розмірів Землі.

Земля – третя від Сонця планета Сонячної системи. Форму Землі прийнято вважати геоїдом, тобто кулею сплюснутою біля полюсів й взяту на рівні світового океану. Тобто в геоїді не враховують рельєф земної поверхні (гори й океанічні западини), а умовно проводять рівень океану під суходолом.Шлях, який небесне тіло проходить в космосі називається орбітою. Земна вісь – уявна лінія, що проходить через обидва полюси й центр Землі. Земна вісь нахилена до площини орбіти під кутом 66,5о.Земля одночасно рухається навколо своєї осі й навколо Сонця. Земля навколо своєї осі з заходу на схід. Повний оберт вона робить приблизно за 23 час. 56 мин. 4,09 с (приблизно за 24 години, тобто за одну добу). Зміна дня й ночі викликана обертанням Землі навколо своєї осі.Швидкість руху Землі навколо Сонця становить 30 кілометрів за секунду (30 км/с). Земля робить повний оберт навколо Сонця за 365 діб 5 годин 48 хвилин 48 с, тобто за 1 астрономічний (сидеричний) рік. Календарний рік становить 365 діб, а щоб компенсувати різницю між календарним й астрономічним роками раз в 4 роки додають ще одну, 366 календарну добу в році; такий рік називають високосним. Рух Землі навколо Сонця призводить до змін пір року. Лінією зміни дат вважають меридіан 180о.Оскільки форма Землі не є точною кулею, то екваторіальний і полярний радіуси відрізняються. Різниця між ними складає 21 км. Полярний радіус дорівнює 6357 км, а екваторіальний – 6378 км. Середнім радіусом Землі прийнято вважати 6371 км.Земля має один природній супутник – Місяць, який пов’язаний з нею силою тяжіння. Характерною особливістю руху місяця є те, що з Землі можна бачити тільки одну його півкулю. Це пов’язано з тим, що період обертання навколо своєї осі й навколо Землі рівні й становлять 29,5 земних діб.


2. Обгрунтувати сутність та особливості гравітаційного поля Землі.

Навколо Землі існує поле тяжіння, зумовлене її масою. Це поле називається гравітаційним. Сила тяжіння притаманна як малим, так і великим тілам. Чим більша маса тіла, тим потужніше його гравітаційне поле.Ближче до поверхні Землі сила тяжіння набуває дещо іншого характеру. Тут проявляються сили, які не тільки притягують, а і відштовхують тіла, що знаходяться на поверхні Землі. Відштовхуюча сила зумовлена обертанням Землі навколо своєї осі і називається відцентровою. Рівнодіюча двох сил — гравітаційної та відцентрової — називається силою тяжіння. Визначається сила тяжіння масою тіл. Маса, власне, і є сила, з якою тіла притягаються в напрямі до центра Землі. Сила тяжіння утримує тіла і предмети на поверхні Землі, а гравітаційне поле утримує на відстані супутник Землі Місяць. Вплив гравітаційного поля на розвиток планети та її географічну оболонку величезний. Сила тяжіння визначає справжню форму земної поверхні — геоїд, зумовлює рухи земної кори. ПІД її впливом відбувається переміщення пухких гірських порід, мас води, льоду, повітря. Гравітаційне поле Землі є однією з причин кругообігів у літосфері, атмосфері і гідросфері.


3. Земний магнетизм

Земля — це величезний сферичний магніт. Хоча про наявність у планети магнетизму людям стало відомо давно, а вивченням його властивостей займаються вчені різних країн світу, в природі її магнітного поля багато ще залишається нез'ясованим. Відомо, що серед металів тільки залізо і нікель можуть бути постійними магнітами. Ці матеріали називаються феромагнітними. Але феромагнітні речовини перестають бути магнітом, якщо їх нагріти вище точки Кюрі (770 °С для заліза і 358 °С для нікелю). Оскільки температура в надрах Землі значно вища за ці величини, то земне ядро, яке складається головним чином із заліза і нікеля, не може бути феромагнітним через відсутність для цього відповідних умов.

Магнітне поле Землі досягає висоти 80—90 тис. км від її поверхні. До висоти 44 тис. км магнітне поле постійне, його величина зменшується з віддаленням від земної поверхні поступово. На висоті від 44 до 90 тис. км магнітне поле змінне, залежно від знаку воно захоплює і утримує електрони або протони. Сфера навколоземного простору, в якому знаходяться заряджені частини, захоплені магнітним полем Землі, має назву магнітосфери.

Магнетизм має велике практичне значення. За допомогою магнітної стрілки визначають напрями сторін горизонту. На встановленні зв'язків магнітних елементів з геологічними структурами базуються магнітометричні методи пошуків корисних копалин. Дослідження палеомагнетизму Землі дозволяє відтворити історію розвитку земної кори. Магнітосфера захищає географічну оболонку Землі від прямого впливу сонячного вітру, від проникнення в нижні шари атмосфери електронів і протонів високих енергій, а отже, змінює вплив космосу на живу природу.