План

1. Народи Індії та Пакистану: етногенез та етнічна історія

2. Народи острівної частини Південно – Східної Азії: індонезійці і філіпінці

3. Етнічна характеристика та антропологічний склад народів Казахстану та Кавказької провінції

4. Історико – культурні особливості Кавказу

5. Матеріальна культура народів Кавказу та Закавказзя

6. Проаналізуйте розвиток матеріальної культури народів Сибіру

7. Етногенез та етнічна історія Америки. Історики – культурне районування

8. Особливості колонізації Північної Америки європейцями та формування її сучасного етнічного складу.

9. Традиційно – побутова культура народів Латиноамериканської провінції (кубинці, мексиканці, гватемальці, колумбійці, чилійці, бразильці, аргентинці)

1. Народи Індії та Пакистану: етногенез та етнічна історія

Область населена етносами різних мовних і расових груп. Переважну більшість цих етносів становлять ті з них, які розмовляють мовами індоарійської групи індоєвропейської сім’ї. В Індії всього проживають 1,065 млрд чол. (2003 р.); 24 індоєвропейських етноси складають майже 74% усього населення країни. Найчисленніші з них: гіндустанці — 27,8%, біхарці — 10,5%, бенгальці — 9%, маратхі — 7,5%, гуджараті — 5,2%, орії — 3,6%, пенджабці — 2,6%, раджастханці — 2,2% населення країни.

Біхарці — етнічна спільнота, яка складається з кількох десятків субетносів, етнографічних та локально-територіальних груп. Найвідоміші з них: бходжпури, магахи, майтхали. Вони відрізняються між собою не лише діалектами, а й звичаями та особливостями кастового ладу. Нині у бходжпурів і майтхалів спостерігається зростання консолідації та етнічної самосвідомості, що проявляється у русі за створення окремих штатів Майтхалі-Радж’я та Бходжпурі-Радж’я. Більшість біхарців сповідують індуїзм (вішнуїзм і шіваїзм), досить чисельну групу становлять мусульмани-суніти, трапляються серед них нечисленні групи сикхів, джайністів та буддистів. У VI ст. до н.е. на території Біхару склався буддизм і джайнізм. І нині в житті біхарців важливу роль відіграють майтхальські брахмани. Бенгальці (етнонім, очевидно, походить від ведійської назви держави Банги) — розділені політичними кордонами і віросповіданням. У Бангладеш бенгальці сповідують мусульманство сунітського напряму та частково індуїзм, а в Індії — індуїзм, джайнізм, мусульманство і християнство. Відповідно до державної належності у бенгальців нині розрізняють дві літературні мови: класичну (в Індії) та бангладеську, що склалася на основі даккського діалекту.

Етнічній консолідації бенгальців сприяла поява та існування у УІІІ-ХІИ ст. бенгальської держави області — орне землеробство на постійних полях, а в горах — орне та мотичне підсічно-вогневе землеробство. У сімейно-шлюбних відносинах місцевих етносів нині найпоширенішою є мала патріархальна сім’я, а в минулому — велика патріархальна сім’я.

Основне заняття населення гангської історико-етнографічної області — орне землеррські будови розміщуються збоку від житлових. У населення області поширений одяг загальноіндійського типу: у чоловіків — дхоті (набедрена пов’язка), у жінок — сарі (довге полотнище, яким обгортають тіло від грудей до щиколоток). Пенджабці — найчисленніший індоарійський етнос історико-етнографічної області. їх кількість у 1997 р, сягала 130 млн. чол. Вони становлять 77% населення Пакистану, в якому сьогодні проживають 153,5 млн чол. (2003 р.).. Понад 55% пенджабців індійського штату Пенджаб сповідує сикхізм, а решта — індуїзм. Сикхи Індії сформувалися в етноконфесійну групу, яка має свої культурно-побутові особливості. У сикхів набрала поширення мала моногамна патріархальна сім’я. Чимало особливостей проявляється в одязі сикхів: лунги і штани, сорочка, жилетка, тюрбан.


2. Народи острівної частини Південно – Східної Азії: індонезійці і філіпінці

Південно-восточноазиатска провінція займає півострів Індокитай і острови Індонезії і Філіппін. Населення переважно відноситься до південноазіатської раси, на південному сході - до східно-індонезійської расової групі, у деяких груп виражені древні австралоідние риси. Кажуть в основному на мовах австронезійської і австроазіатськой сімей. Господарсько-культурні традиції різноманітні. Переважають пальові будівлі з легкими стінами і високими дахами. Традиційна одяг - саронги, Лунга, пов'язки на стегнах, розстібні куртки, у в'ється поширені штани, основний головний убір - крислатий капелюх із соломи або пальмового листя, на ногах - плетені сандалі. Основа харчування - рис, рідше просо, з гострими приправами, також бульбоплоди і коренеплоди, бобові, маніок, риба і т. п. Характерно вживання бетелю. Світові релігійні системи (буддизм, індуїзм, пізніше іслам і християнство) поєднуються з місцевими культами. Розвинений фольклор, архітектура, театральне та прикладне мистецтво (плетіння, ткацтво та ін) Включає області:Індокитай М'янма Таїланд і Лаос Камбоджа В'єтнам Малайський архіпелаг Малакка Суматра і Ява Калімантан Сулавес іМалі Зондська острови Філіппіни


3. Етнічна характеристика та антропологічний склад народів Казахстану та Кавказької провінції

Осетин Північного Кавказу в костюмі XVIII століттяКавказька провінція, розташована на південь від Східно-Європейської рівнини між Чорним і Каспійським морями, охоплює різноманітні ландшафти Кавказьких гірських систем, передгір'їв і гірських рівнин, ділиться на дві області: севернокавказскую і закавказьку. Населення в основному відноситься до перехідних і південним групам великої європеоїдної раси, відрізняється строкатістю етнічного та мовного складу. На картвельских мовах говорять грузини, північнокавказьких мовами - народи Дагестану і абхазо-адигські народи (абхази, кабардинці, адигейці і ін), мови осетин і вірмен відносяться до індоєвропейських мов, на тюркських мовах говорять азербайджанці, карачаївці, балкарці, кумики та ін Основне заняття: плужнеземлеробство. Поширена терасне землеробство, в посушливих районах - іригація. Різноманітні типи селищ і жител - від кам'яних будинків-веж і фортець до Плетньова (турлучних) споруд і напівземлянок із ступінчастим перекриттям над вогнищем; в Східній Грузії - двоповерхові будинки з каменю і дерева, з балконами, з плоскою або двосхилим дахом, в Азербайджані - одноповерхові саманні житла з плоским дахом, вікнами та входом у внутрішній двір. Чоловічий традиційний костюм складається з сорочки, вузьких штанів, заправлених у чоботи, каптана (бешмет), черкески, папахи і бурки; жіночий - з сорочки, довгих штанів, распашного сукні в талію, різноманітних головних уборів. Основна їжа - прісний хліб, пшеничні коржики, каші з проса (гомі), квасоля, кисломолочні супи, сири, м'ясо, виноградне вино. Розвинений фольклор, в тому числі епос, характерні чоловічі танці, багатоголосий спів. Віруючі - християни (православні і монофізити) і мусульмани.

Області:Північний Кавказ Західний Кавказ (Адигея)Центральний Кавказ Дагестан Закавказзі (Південний Кавказ)Грузія Азербайджан Вірменія

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 15

Безкоштовна робота

Закрити

Етнологія 7

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.