План

1. Особливості традиційно – побутової культури етносів Південноафриканської провінції (бушмени, південноафриканські банту, африканери)

2. Сучасні етнічні процеси на африканському континенті.

3. Проаналізуйте релігійні вірування народів Африки.

4. Народи країн Магрибу. Етнічна історія та культурні традиції

5. Етнічна історія та культурні традиції народів о. Мадагаскар.

6. Історико – культурні особливості народів Східноазійської провінції (японці, корейці, китайці). Історико – етнографічні області

7. Південноазійська провінція.

8. Історико – культурні особливості народів Південно – Східноазійської провінції. Історико – етнографічні області

9. Західноазійська провінція.

10. Висвітліть особливості матеріальної та духовної культури народів Туреччини

11. Проаналізуйте етнічно історію народів Ірану

7. Південноазійська провінція.

Провінція включає територію півострова Індо стан, Гімалайськькі гори послушливі області Тар, Бірмано-Асманські гори, острів Шрі-Ланка, Мальдівські, Андаманські та Нікобарські острови.

Майже повсюдно тут панують субтропічні і тропічні кліматичні умови. Провінція охоплює територію Індії, Пакистану, Непалу, Бутану, Бангладеш, Мальдівськой республіки.

Складається з таки історичних областей:

Деканська,

Ганська,

Гімалайська,

Індо-Пакистанська,

Бірмано-Асамська,

Острівна.

Південноазійська провінція охоплює нагір'я Декана, низо¬винні долини ^ду, Гангу, Гімалайські і Бірмано-Ассамські гори, острів Шрі-Ланка. На півночі переважають різні групи півден¬них європеоїдів, на північному сході — монголоїди, на пів¬дні — представники південноіндійської та веддоїдної рас, у центрі — змішане європеоїдно-австралоїдне населення; давні негроїдні та австралоїдні расові риси збереглися в адаманців, ведів Шрі-Ланки і невеликих народів Центральної Ihiu. На півночі поширені мови індоєвропейської сім'ї (індоарійська та іранська групи), на півдні — дравідійської сім'ї (телугу, та-мільська та ін.), на північному сході — австроазійська та сино- тибетські мови.

На півночі переважають різні групи південних європеоїдів, на північному сході - монголоїди, на півдні - представники южноиндийской і веддоідному рас, в центрі - змішане європеоїдної- австралоїдних населення; стародавні негроїдні і австралоідние расові риси збереглися у андаманцев, веддов Шрі -Ланки і невеликих народів Центральної Індії. На півночі поширені мови индоарийской і на заході - іранської груп ( індо- європейські сім'ї), на півдні - дравідійськой сім'ї ( телугу, таміли та ін), на північному сході мови мунда австроазіатськой сім'ї та сино - тибетські мови. Основне заняття сільського населення - плугове зрошуване і незрошуване землеробство. У горах і пустелях розвинене пастушаче і кочове скотарство (велика і дрібна рогата худоба), верблюди, коні ). Розвинені ремесла ( ткацтво, обробка металів, ювелірне, килимарство ). Поселення в основному вуличного плану; переважають глинобитні або цегляні двох - і трикамерні будинку, з плоскою або високим дахом; зустрічаються каркасно- стовпові споруди; в горах - з каменю в кілька поверхів; у кочівників - вовняні намети. Основна традиційний одяг жінок - сарі, на північному заході - шаровари, в центрі - широкі спідниці; чоловіки носять дхоти, вузькі білі штани, сорочки без коміра, куртки з глибоким вирізом, тюрбани. Основна їжа - рослинна, індуїсти не їдять яловичину, мусульмани - свинину. Традиції індуїзму з його ритуальними, етичними, соціальними та правовими нормами, поширені також іслам, буддизм, сикхізм, джайнізм. Розвинений фольклор, в тому числі епос, ляльковий театр, архітектура, прикладне та образотворче мистецтва.


8. Історико – культурні особливості народів Південно – Східноазійської провінції. Історико – етнографічні області

Південно-восточноазиатска провінція займає півострів Індокитай і острови Індонезії і Філіппін. Населення переважно відноситься до південноазіатської раси, на південному сході - до східно-індонезійської расової групі, у деяких груп виражені древні австралоідние риси. Кажуть в основному на мовах австронезійської і австроазіатськой сімей. Господарсько-культурні традиції різноманітні. Переважають пальові будівлі з легкими стінами і високими дахами. Традиційна одяг - саронги, Лунга, пов'язки на стегнах, розстібні куртки, у в'ється поширені штани, основний головний убір - крислатий капелюх із соломи або пальмового листя, на ногах - плетені сандалі. Основа харчування - рис, рідше просо, з гострими приправами, також бульбоплоди і коренеплоди, бобові, маніок, риба і т. п. Характерно вживання бетелю. Світові релігійні системи (буддизм, індуїзм, пізніше іслам і християнство) поєднуються з місцевими культами. Розвинений фольклор, архітектура, театральне та прикладне мистецтво (плетіння, ткацтво та ін) Включає області:Індокитай М'янмаТаїланд і ЛаосКамбоджа В'єтнам Малайський архіпелаг Малакка Суматра і Ява Калімантан Сулавесі Малі Зондська острови Філіппіни.


9. Західноазійська провінція.

Це посушливі нагір'я і гори з оазисами в річкових долинах і пустелях. Більшість населення належить до південних європеоїдам, говорять на іранських (перси, курди, афганці, таджики і ін), тюркських (турки, азербайджанці, туркмени, кашкайци та ін) і семітських (араби) мовами. В оазисах і гірських районах основне заняття - плужне зрошуване і богарні землеробство (пшениця, ячмінь, бобові, маслини, плодові, виноград, на півдні - фінікова пальма), в пустелях - кочове скотарство (вівці, кози, верблюди, віслюки). Землю обробляють на волах полозним плугом (ралом) з залізним сошником. Розвинені ремесла - обробка металів, ювелірна справа, килимарство, гончарство. Сільські поселення, як правило, великі з безладної забудовою, центральної базарною площею, житла прямокутні в плані, з сирцевої цегли, глинобитні або кам'яні з плоским дахом і внутрішнім двором; зберігається поділ на чоловічу і жіночу половини; внутрішнє оздоблення складається з килимів, кошму, циновок. Кочівники живуть в чорних наметах. Жіночий одяг - шаровари, широка сорочка-сукня, безрукавка або куртка, велику хустку на голові; зберігається чадра; поширені прикраси. Чоловіча традиційний одяг - довга, широка сорочка з круглим коміром, що звужуються донизу штани, безрукавка, куртка. Основна їжа - коржі, каші, плов, сири, юшки на м'ясному бульйоні, напої - чай чорний і зелений, кава, шербет. Зберігається багатий фольклор. Великий вплив на устрій життя надає іслам, на середземноморському узбережжі поширені християнство і іудаїзм.

Включає такі області:Малоазійська ІКО Середній Схід (ірано-афганська) ІКО Родючий півмісяць (Месопотамія-сирійська) ІКО Аравійська ІКО


10. Висвітліть особливості матеріальної та духовної культури народів Туреччини

Період існування сельджукського султанату (1085-1307 р.) мав велике значення в історії турецького народу. У цей час кочівники-огузи, що вторглися в Малу Азію, в основному перейшли до осілого способу життя, зайнялися землеробством, ремісництвом; пануючими стали феодальні відносини; були закладені основи турецької матеріальної і духовної культури, йшло формування турецької народності. На весь цей процес прогресивне вплив справляло підкорене сельджуками населення, яке перевершувало своїх завойовників за рівнем економічного, соціального та культурного розвитку. Сельджукський султанат був близький до переходу від ранньої до розвиненої стадії феодалізму.Період розквіту султанату (20-30-і рр.. ХIII в.) Був часом підйому його культури. Найбільш яскравий прояв сельджукського культура знайшла в архітектурі. Султани, царевичі, великі феодали і сановники, навіть купці для прикраси столиці та інших міст, прагнучи зробити богоугодну справу, будували мечеті (Джамі, Месджід), медресе (релігійні школи,), тюрбе (мавзолеї, усипальниці), будинки престарілих, хани ( будинки для приїжджих), караван-сараї (заїжджі двори) на дорогах і пр. Султани споруджували палаци, а багаті феодали й купці будували великі будинки. Султани запрошували архітекторів з Ірану, Середньої Азії та Сирії, які зробили сильний вплив на місцевих майстрів. Найбільша кількість пам'ятників архітектури султанату відноситься до середини ХІІІ ст. Серед них особливо виділяються мечеть Алаеддіна Кейкубада «Інджії мінарелі» («Мечеть з тонким мінаретом»), його палац «Сиртчали медресе» («Медресе, прикрашене фаянсом») в Коньї; великі хани (гак звані султан-хани) в Аксараї і Конье та інОтримали розвиток також різьба по дереву, гравірування по металу, ювелірна справа, мініатюрний живопис. Характерно, що сельджукського мистецтво допускало зображення птахів і тварин, що заборонено ісламом.


11. Проаналізуйте етнічно історію народів Ірану

Лури — основне населення іранської області Малий Лурістан, яка охоплює території гірської системи Загросу північніше 464р. Абе-діз. У них виділяється кілька етнографічних груп: пиш-е- куха (Пешкоха), пошт-е-куха (Пуштекоха), кухгілуйє, мамасакі (в області Фаре). Господарством, мовою, побутом і культурою лури дуже бли-зькі до бахтіярів. Вони також належать до найдавнішого індоєв¬ропейського населення Західного Ірану. Сформувались лури ще в II-І тис. до н.е. в результаті змішання зайшлих іранських пле¬мен з населенням стародавньої держави Елам, У середні віки Лурістаном правили самостійні атабеки, остаточно до складу Ірану Лурістан було включено лише у XVIII ст. Більшість лурів здавна займаються скотарством. Розводять овець, кіз, ослів, мулів, коней.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 15

Безкоштовна робота

Закрити

Етнологія 6

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.