загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

План

Виникнення політико-правових вчень

Політико-правові вчення Давньої Індії

Політико-правові вчення Давнього Китаю

Виникнення політико-правових вчень

Визначимось із розумінням основних категорій - "політика" і "право". Політика - одне з найбільш уживаних слів у суспільному лексиконі. Давньогрецький мислитель Перікл стверджував, що лише дехто може творити політику, але судити про неї можуть усі.

Термін "політика" (грец. politіка - державні і суспільні справи; polis - місто-держава) одержав поширення під впливом трактату Аристотеля про державу, правління та уряд - "Політика".

"Політика" означає прагнення до участі у владі або здійснення впливу на розподіл влади між державами, усередині держави, між групами людей. Існують різні визначення її змісту. М. Вебер: "Політика у вищому сенсі є життя, а життя є політика"; О. Шпенглер: "Політика - це процес управління"; О. Рени: "Політика - це боротьба інтересів, що маскується під боротьбу принципів"; А. Бірс: "Керівництво громадськими справами в ім'я особистої вигоди".

"Право" - це система нормативних настанов, що спираються на ідеї людської справедливості і свободи, виражена більшою мірою у законодавстві, регулює громадські відносини.

Давньоримський юрист Ульпіана вважав, що передусім треба дізнатись, звідки походить слово "право" (jus). Воно дістало свою назву від правочинства (justifia). А "право" є наука (ars) про добре і справедливе. З правом стикається у своєму житті кожна людина.

Прагнення зрозуміти, осмислити політику, право, виразити своє ставлення до цих понять сягає корінням у ті далекі часи, коли почали формуватися перші держави. Початковою формою пізнання політико-правової думки була її релігійно-міфологічна трактовка, для якої типовими були уявлення про божественне походження влади, а правитель розглядався як земне втілення Бога.

Із середини І тисячоліття до н. е. політико-правова свідомість почала поетапно набувати самостійного характеру. З'являються перші політико-правові концепції, які вже складали єдине знання.

У давніх народів Сходу (Китай, Індія, Шумер, Вавилон, Іудейська держава, Персія, Єгипет та ін.) та Заходу (Греція, Рим) політико-правові вчення будувалися на міфологічному уявленні про роль та місце людини у світі. Це був міфологічний політико-правовий світогляд. Усі думки і погляди спрямовувалися у Космос - це порядок. Важка праця, голод, стихії і т. ін. - це проблеми Землі.

Таким чином, земні порядки, згідно з давніми міфологічними політико-правовими поглядами, перебувають у нерозривному зв'язку із загальносвітовими, космічними порядками, які мають божественне походження. Ці міфологічні версії цікаві для нас тим, що дають можливість зрозуміти процес регулювання суспільного та державного устрою, права, обов'язки людей, роль керівника у цьому процесові та як усе це контролювалось божественними силами.

Давні єгиптяни вважали, що ключ до проблем функціонування державної влади, справедливості, правочинства знаходиться в руках богині істини - Маат і використовується жрецями богині. Маат - божественний порядок і справедливість.

Творцем світу і усього живого на Землі, верховним царем і батьком інших богів єгиптяни вважали бога Сонця, бога-фараона Ра. Він мав владу над усіма богами і людьми впродовж багатьох тисячоліть. Згодом Ра передав владу своїм спадкоємцям - богам Осірісу, Ісіді, Сету, Гору та ін. Від них пішло більш як 340 фараонів-людей.

Таким методом пропагувалось божественне походження державної влади; виправдувалась східна деспотія; утверджувалася система підпорядкування нижчих шарів вищим.

Суспільство уявлялось у давньому Єгипті як піраміда. Верх піраміди - боги і фараони. Низ - народ. Середина - жреці, знать, чиновники.

Виникнення держави в Єгипті прийнято відносити до IV тисячоліття до н. е. Це період формування перших теоретичних політико-правових уявлень про державну владу. За формою державного правління Єгипет був теократичною східною деспотією (грец. - Бог, - влада).

Це форма державного правління, за якої влада зосереджена в руках духовенства та верхівки церкви. В Єгипті фараона контролювали жреці. Виходячи з цього9 формувалась відповідна політико-правова стратегія державної влади. Умираючи, фараон Аменемхет І (біля 2000 р. до н. е.) дає пораду своєму наступнику Сенусертові І, що якщо він хоче бути добрим фараоном на Землі і добре правити Єгиптом, він повинен зробити своє серце твердим для всіх підданих. Народ поважає тих, хто увесь час тримає його у тривожному очікуванні: "Твоє серце не повинне нікого любити. Не заводь друзів, нікому не довіряй".

Розвиток держави у Єгипті проходить ряд стадій. На території Єгипту формується 40 округів (номів), які спираються на родову організацію суспільства. Біля 3500 р. до н. е. ці округи об'єднуються у дві держави. Через 300 років потому вони зливаються в одну державу. Але залишається головна проблема - контроль центральної влади над округами. Цей час - пік розвитку і формування політико-правових учень, теорій. Про ці процеси свідчать такі документи політичної і правової думки давнього Єгипту, як "Повчання Птахотепа" - (біля III тисячоліття до н. е.), "Повчання Аменемопе" (Х-ІХ ст. до н. е.) та ін.

Птахотеп - візир одного з фараонів V династії. Він вважав, що основа держави - це ієрархія. Хто стоїть на сходах нижче, повинен перед вищими опустити руки і зігнути спину. Хто так поводитиметься, у того вдома буде спокій. Погано буде непокірливим. Жити спокійно можна тоді, коли начальник ласкавий до тебе. Якщо ти підкоряєшся начальнику і схиляєшся перед ним, то ти добре поводиш себе перед Богом.

У "Повчанні Аменемопе" (Х-ІХ ст. до н. е.) політико-правова ідея спрямована на помірність і обережність стосовно до фараона у державних справах. Для того, щоб уникати соціальних конфліктів і не використовувати владу надмірно у своїх інтересах, треба менше грабувати бідних, у яких практично нічого немає, і не застосовувати силу до слабких. Ця теорія передусім спрямовувалась до суддів.