ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Роль і місце малих підприємств в ринковому середовищі

1.2. Критерії віднесення підприємств до малих форм господарювання в Україні і світі

1.3. Фактори формування та розвитку малого бізнесу в УкраїніРОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА МАЛОГО БІЗНЕСУ

2.1. Законодавство України про державну підтримку малого бізнесу

2.2. Аналіз основних показників розвитку малого бізнесу в Україні

2.3. Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Рівненській областіРОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ТА ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ПІДТРИМКИ ДІЯЛЬНОСТІ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

3.1. Світовий досвід регулювання малого підприємництва

3.2. Фінансові технології у сфері малого підприємництва в Україні і регулювання їх державою

3.3. Шляхи удосконалення регулювання і підтримки малого підприємництва на державному та регіональному рівнях

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку малого бізнесу в ринкових умовах господарювання

1.1 Роль і місце малих підприємств в ринковому середовищі

В економічній літературі існують різні точки зору, підходи стосовно суті, класифікаційних ознак і форм організації малого бізнесу. Так, одні автори трактують підприємництво як елемент ринкової економіки, діяльність в ході якої підприємець знаходить нові комбінації поєднання факторів виробництва або впроваджує різні нововведення з метою одержання максимального прибутку [29, c.29]. З позицій інших авторів підприємництво – це економічна діяльність суб’єкта в умовах ринкової економіки, спрямована на отримання прибутку і власної вигоди, шляхом виготовлення та реалізації товарів або послуг. На нашу думку це визначення характерне для багатьох приватних фірм, більшість з яких є дрібні [30, с.32].Але ми вважаємо за доцільне запропонувати ще одне визначення: мале підприємництво—це особлива система економічних відносин, за яких головною рушійною силою, суб’єктом господарювання є підприємець, котрий поєднує особові й матеріальні фактори відтворення на інноваційній основі, особистій ініціативі та економічній відповідальності й зацікавленості, ризику з метою одержання підприємницького доходу.

Формування ринкової системи господарювання в Україні пов’язане із зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. Підприємництво, без сумніву, відіграє визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Отже, успіх підприємницької діяльності значною мірою залежить від людини, тобто підприємця, який є ініціатором і організатором такої діяльності.

Перші підприємницькі структури найбільшого поширення набули у формі молодіжних, науково-технічних товариств, асоціацій, кооперативів. З 1991 по 1995 рр. формується юридична основа для функціонування підприємництва як повноправної форми господарювання, приймаються ряд Законів і підзаконних актів, постанов Президента і Уряду України, які значною мірою впорядкували процеси встановлення підприємницької діяльності. Однак процес створення законодавчої бази для підприємництва ще не закінчений, а знаходиться на етапі розвитку, становлення й удосконалення.

Типові форми організації підприємств, які працюють сьогодні у сфері малого бізнесу представлені на рис.1.1

Рис. 1.1 Класифікація підприємницьких організацій за формами власності та володіння і управління підприємництвом.

Малий бізнес є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого бізнесу набуває особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого бізнесу до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує у число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

Суть та значення малого бізнесу подано на рис. 1.2

І в малих і у великих підприємствах підприємець виконує певні функції, специфічні саме для даного виду діяльності. Виділяють ресурсну, управлінську, інноваційну та функцію ризику.[37с.14].

Ресурсна функція полягає в тому, що підприємець бере на себе ініціативу поєднання землі, сировинних ресурсів, капіталу, праці, грошей, інформації у процесі виробництва товару чи послуг, організовує виробництво, розподіляє засоби виробництва і трудову діяльність.

Управлінська функція підприємця—це прийняття управлінських рішень на всіх етапах виробничої та збутової діяльності, здійснення планування, організації, контролю, мотивації виробництва.

Інноваційна функція – це здійснення інновацій (нововведень), тобто новаторство, освоєння нової продукції, нових технологій і нових форм організації праці, пошук нових каналів збуту, нових засобів задоволення потреб споживачів.

Функція ризику передбачає необхідність прийняття таких рішень, які спрямовані на досягнення успіху, але не гарантують його через мінливість та невизначеність економічної ситуації.

Рис. 1.2 Суть та значення малого бізнесу.

Отже, функції, які виконують суб’єкти підприємницької діяльності у сфері малого бізнесу, єдуже важливими та необхідними для економічного розвитку країни.

В економічній літературі виділяють три основні підходи до визначення місця і ролі малих підприємств у національній економіці.

Перший. “Дрібне виробництво – це пережиток, і його місце в історичному музеї. Під тиском гігантів мале виробництво витісняється, тому воно не має ніякої історичної перспективи крім однієї – залишатися на задвірках національної економіки і чекати своєї загибелі”[8,с.297]. Теоретичною основою для такого підходу є нібито дія закону переваг великого виробництва. Звідси – і офіційна доктрина щодо малих підприємств: держава повинна націлювати свою економічну політику переважно на розвиток великих підприємств. На практиці це означає розвиток і підтримку гігантизму та монополізму. На нашу думку, такий однобічний підхід не виправданий як з погляду економічної теорії, так і з погляду реалій сьогодення.

Еволюція ринку відображає тенденцію до концентрації виробничої діяльності з метою подальшого завоювання міцних позицій на більш вузьких ринках збуту і мобілізації додаткових резервів для нагромадження капіталу. Проте відомо, що збільшення масштабів підприємств до певного критичного рівня веде до скорочення витрат, особливо їхньої постійної частини в розрахунку на одиницю виробу. Зниження рівня змінних витрат у цьому разі зумовлене технологічною економією. Однак перевищення критичного масштабу підприємства призводить до швидкого наростання витрат, пов’язаних з утриманням інфраструктури і необхідної взаємодії структурних підрозділів підприємства [32,с.80-92; 40,с.110-112; 41, с.30-32].

Збільшення концентрації виробництва веде також до монополізації певних сегментів ринку і відповідної антимонопольної реакції з боку державного регулювання економіки [33, с.20].

Другий підхід. Ера великих фірм закінчилася, майбутнє за дрібним виробництвом. При цьому доводиться виняткова користь малих підприємств та непотрібність і безкорисність великих компаній. Не без перебільшення йдеться проте, що малі фірми є абсолютними лідерами у технологічному новаторстві, у створенні нових робочих місць, у нарощуванні експортного потенціалу тощо.

Але зовсім ігнорується той факт, що точками опори національної економіки, її могутності і науково-технічного розвитку є фірми і кампанії великого бізнесу. За такої міфічної позиції виглядає іншою ініціативна доктрина щодо малих підприємств: держава концентрує свою економічну політику, в основному, на розвиток малих ділових одиниць і захищає їх від експлуатації та несправедливості гігантів. В рамках такого підходу декларуються наміри розвивати малий бізнес будь-якою ціною, нерідко шляхом руйнування великих за розмірами, але ефективних господарських структур. В хід запускаються кампанії щодо організації технологічних парків, інкубаторів. В політичних цілях малий бізнес проголошується символом свободи, гордості та успіху нації, використовуються популістські гасла (“Мале – це прекрасно”). Великі ж фірми отримують ярлики “динозаврів”, “слонів”, “акул”, “бегемотів” тощо.

Третій підхід. Малі і великі фірми співіснують і співпрацюють на рівних, доповнюють одне одного своїми перевагами і недоліками [34, с.84]. За такої стратегії національна економіка отримує назву подвійної або двосекторної економіки, а офіційна доктрина – нове звучання: держава підтримує великий і малий бізнес, розвиває співробітництво між ними. Такий підхід є плідним і реалістичним.

Про роль та можливості малого бізнесу свідчить досвід промислово розвинутих країн, в економіці яких йому за рядом показників належать значне, а під час провідне місце. На малий бізнес у цих країнах припадає до 90-95% усіх підприємств, до 40-60% виробництва валового національного продукту. (таблиця 1.1.)

Таблиця 1.1.

Розподіл підприємств різних розмірів в ряді країн (у відсотках)

Частка підприємств США Франція Японія
великі середні малі великі середні малі великі середні малі
В загальній кількості підприємств 0,5 7,9 91,6 0,1 1,3 98,4 1,4 21,6 77
В об’ємі промислової продукції 35 28,4 36,6 42,1 19,1 38,8 34,4 30,1 35,5

Примітка: До великих підприємств відносяться підприємства з кількістю зайнятих від 1000 і більше чоловік;до середніх - від 100 до 1000 чоловік; до малих - до 100 чоловік.В Україні, особливістю якої все ще є високо монополізована структура економіки, малі підприємства поки займають незначне місце. В Україні за станом на 01.01.2002 р. з 310 тис. зареєстрованих малих підприємств діяло лише 151,4 тис., тобто менше, ніж третина (32,2%). Крім малих підприємств діють ще 5,1 тис. кооперативів. Середньорічна кількість працівників малих підприємств в Україні зростає, на жаль, незначними темпами і становить 1042,4 тис. чоловік, кооперативів - 82,5 тис. чоловік. Крім того, налічується 859 тис. підприємців - одинаків та майже 90 тис. громадян, зайнятих у фермерських господарствах. Всього у малому підприємництві зайнято понад 2,1 млн. чоловік, тобто майже 10% зайнятого населення у народному господарстві і понад 7% загальної чисельності трудових ресурсів. (таблиця 1.2.), частка їх у ВВП – 7%. [38.ст. 35].

Водночас частка зайнятих у МП в розвинутих країнах становить 50%, в країнах Східної Європи та Балтії – 20%, в Росії – 1,3%.

Таблиця 1.2.

Кількість зайнятих у малому підприємництві та динаміка трудових ресурсів України у 2000-2004рр.

Показник 2000 2001 2002 2003 2004
Кількість зайнятих у малих підприємствах чоловік
Малі підприємства Кооперативи Фермерські господарства

Громадяни-підприємці, які зареєстровані

Всього

637000 811800 5300

1454100

910900 337100 36700

200292

1484992

1038227 193520 69400

426594

1727741

986443 117906 80000

672257

1856606

1042425 82467 86700

859579

2071171

Динаміка трудових ресурсів
Чисельність трудових ресурсів, млн. чол. Питома вага малих підприємств, %

Зайняті у народному господарстві, млн.чол.

Питома вага малих підприємств, %


29,8 4,9

25,0


5,8


29,5 5,0

24,0


6,2


29,7 5,8

23,4


7,4


29,4 6,3

22,2


8,4


29,3 7,1

21,6


9,6

Найбільше малих підприємств створено у сфері торгівлі та громадського харчування - 44,5 тис.(51%). У виробничій сфері цифри скромніші: промисловість - 13,1 тис.(15%), транспорт і зв’язок - 1,9 тис. (1%). Далі ідуть побутове обслуговування - 4,6 тис., наука і наукове обслуговування - 3,5 тис.

Таблиця 1.3.

Питома вага малих підприємств за формами власності

у 2001-2004 р.р., відсотків.

Форми власності 2001 2002 2003 2004
Державна Колективна Приватна

Змішана

Інші форми власності

7,9 34,9 53,8

3,3

0,1

3,8 42,8 50,7

2,6

0,1

4,4 63,2 32,3

-

-

2 57 41

-

-

Відбуваються певні зміни у структурі малого бізнесу за формами власності (табл.1.3). В структурі малого підприємства неухильно зменшується частка підприємств державної форми власності і зростає частка колективної та приватної форм власності.

Проаналізуємо кількість діючих малих підприємств у розрахунку на 1000 чоловік. У середньому по Україні, відразу бачимо великі розбіжності. Цей показник набагато вищій, ніж у середньому по країні, в Дніпропетровській та Харківській областях (2,22 і 2,19 відповідно), в місті Києві (2,6), Автономній Республіці Крим (2,0). Разом з тим у таких областях, Чернігівська, Вінницька, Житомирська, він нижче від середнього більш ніж у два рази (0,61; 0,63; 0,72 відповідно). Значно нижчі показники у Тернопільській (0,83)і Рівненській областях.

Неймовірно високий тягар оподаткування, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових та кредитних ресурсів спонукає багатьох суб’єктів малого підприємництва збочити у «тіньову» економіку.

Незалежними експертами підраховано, що близько 60% населення України зайнято у тіньовій економіці.

Темпи зростання діючих підприємств малого бізнесу, починаючи з 2000 року, зменшувались, вийшовши практично на нульовий ріст до кінця 2002 року, а в середині 2002 р. ріст був від’ємним. Починаючи з середини 2003 р. кількість діючих малих підприємств починає повільно збільшуватись (табл. 1.4)

Таблиця 1.4

Динаміка росту кількості діючих малих підприємств в Україні

Показник 2000 2001 2002 2003 2004
Кількість МП, тис.од. 75 79,8 75,7 91,6 101
Темпи зростання МП до попереднього року, % 148,5 106,4 94,9 121 110

Якщо прийняти за орієнтир розміри сектору малого бізнесу в розвинутих країнах, то у відповідності з масштабом країни, чисельністю населення і кількістю зайнятих в суспільному господарстві, Україна повинна в розвинутій фазі процесу формування малого бізнесу мати приблизно 2,5 млн. малих підприємств і, як мінімум, 10 млн. зайнятих на них.

Однак, орієнтуючись на критерії, які характеризують розвинуту фазу динаміки сектору малого бізнесу, можна стверджувати, що малий бізнес в Україні:

не досягнув розмірів, які задовольняють потреби суспільства в продукції і послугах, характерних для цього сектору економіки;

не став повноцінним сектором національної економіки;

не досягнув межі «критичної маси”, при якій починає діяти ефект саморегулювання і самовідтворення.

Знайомство з діяльністю малих підприємств в Україні переконує, що перешкод на їх шляху чимало. Якщо не буде активного та позитивного втручання держави, то хід подій може призвести до згортання малого підприємництва в Україні, головним чином за рахунок переходу підприємств у тіньову економіку. Це, в свою чергу, призведе до загострення соціальної напруги. Формування державної політики підтримки малого бізнесу, визначення шляхів її реалізації має бути не лише об’єктивною необхідністю переходу до ринку, а й невід’ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень в Україні.

Малий бізнес – це самостійна систематична господарська діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик з метою отримання прибутку. Практично, це будь-яка діяльність (виробнича, комерційна, фінансова, страхова тощо) зазначених суб’єктів господарювання, що спрямована на реалізацію власного економічного інтересу. В умовах України розвиток мережі підприємств малого бізнесу необхідний як для створення в економіці нормальних конкурентно-ринкових відносин, так і з метою активізації структурної перебудови, насамперед на користь розвитку виробництва товарів народного споживання, торгівлі, громадського харчування, сфери послуг, де переваги таких підприємств виявляються особливо рельєфно.

Малий бізнес робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція проявляється у здатності малого бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. В розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50% всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період кризи 70-80-х років в розвинутих країнах йшов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберігали, але й навіть створювали нові.

Малий бізнес заповнює прогалини в економіці. Структура малого бізнесу особливо ефективна в тих нішах ринку, де ефект масштабу не має значення, а головну роль відіграють якраз протилежні чинники, такі, як персоніфіковані товари.

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 130

Безкоштовна робота

Закрити

Вплив мікро- і макросередовища на діяльність малого підприємства в ринкових умовах

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.