Особливості розвитку південнослов’янських середньовічних держав у XI-XV століттях
План
Вступ. 3
1. Особливості розвитку Сербії 6
1.1. Середньовічна Сербія. 6
1.2. Сербська культура. 11
2. Розвиток Боснії 13
2.1. Боснія. 13
2.2. Боснія за правління Твртко. 14
3. Хорвацька держава. 20
3.1. Хорватія. 20
3.2. Хорватська культура. 22
4. Словенські землі 24
5. Завоювання балканського півострова турками. 25
Висновок. 29
Використана література. 30
Вступ
Слов'яни належать до автохтонного населення Східної і Середньої Європи. На рубежі нової ери утворилися основні групи ранньослов'янських племен. Вони зайняли узбережжя Балтійського моря, басейн Вісли, Подніпров'я і Північне Прикарпаття. Це були племена венедів. Пізніше, в IV-VI ст., тут відомі два великих слов'янських об'єднання - склавіни і анти, які й є предками пізніших східних, південних і західних слов'ян.
Масове проникнення слов'ян на Балканський півострів відноситься до VI-VIIст. Тут починають складатися південні слов'яни.
Великі слов'янські напади на Балканський півострів починаються з початку VI ст. У 517 р. слов'яни вторгайся в межі Балканського півострова, проникли в Македонію, Фессалію і Епір. Візантійська імперія була не в силі відкинути слов'ян і відкупилася від них великою сумою грошей. В 527 р. відбулось нове вторгнення слов'ян на Балканський півострів. Візантія, ослаблена чисельними повстаннями, вже не змогла відбити напади слов'ян. На початок VIIст. процес завоювання слов'янами Балканського півострова в основному закінчується.
В результаті кількох століть варварських вторгнень, а потім просування слов'ян на Балканський півострів старе населення було зсунуте з своїх місць і дуже порідшало. Слов'яни запозичили від старого фракійського та іллірійського населення цілий ряд географічних назв, мовних особливостей, звичаїв.
Населення, з яким слов'яни зустрілися на Балканському півострові, було етнічно строкатим і змішаним, оскільки у середовище фракійців та іллірійців у період переселення народів влилося багато різних варварських племен (готи, гуни, кельти та ін.). Спільне життя його з численною і компактною масою слов'ян, схожість соціальних відносин, спільна боротьба проти рабовласницького ладу привели до швидкого розчинення населення Балканського півострова в слов'янському середовищі і до відмирання місцевих фракійської та іллірійської мов. Мовою-переможницею була мова народу-переможця - слов'ян.
Рештками старого населення Балканського півострова є албанці, а також романізоване населення, яке слов'яни називали влахами.
Слов’яни розселилися на півострові племенами. В Добруджі жили сівери, а на захід від них, в Придунайській низовині, розташовувалось велике слов'янське об'єднання, відоме під назвою Союзу семи слов'янських племен. Далі на захід по річці Тімок жило плем'я тімочан, в зоні річки Морави - плем'я мораван, у північне - західній частині Фракії - драговичі, в басейні ріки Струми - стрімовці та ін. Басейни річок Сави, Дріни, Морави були зайняті племенами хорватів і сербів. В передгір'ях Алан осіли словенські племена.
Слов'янські племена, які оселилися на Балканському півострові, являли собою територіальні об'єднання.
Займаючись землеробством з незапам'ятних часів, слов'яни залишилися землеробами і на нових місцях. У слов'янських поселеннях проживали вільні селяни-общинники. Поступово з общинного володіння земля виділяється у приватну власність. Поряд з власністю селян виникла велика земельна власність племінних вождів та іншої знаті, які захоплювали собі значні володіння.
Відбувався процес соціального розшарування слов'ян. З'явились перші форми феодальної залежності. Рабство не набрало поширення серед слов'ян.
Одночасно з розвитком класових відносин у балканських слов'ян відбувався розпад родових зв'язків. Слов'янські племена будуються вже не на родовій, а на територіальній основі і були політичним об'єднанням населення певної території.
Утворення класів і установлення територіального поділу було передумовою для утворення держави. Першою слов'янською державою на Балканському півострові було об'єднання під назвою Союзу семи слов'янських племен. Від усіх інших племінних союзів Союз семи слов'янських племен різнився тим, що він являв собою об'єднання не тимчасове, а постійне і стійке. Воно уціліло в момент вторгнення у східну частину Балканського півострова племені болгар і було основою для розвитку в наступний час болгарської держави.