загрузка...
загрузка...

Вплив “холодної війни” на становлення і розвиток африканських країн

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 85

Платна робота

Ціна: 350.00грн.

Замовити роботу
Закрити

Вплив “холодної війни” на становлення і розвиток африканських країн

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.

Зміст

Вступ. 3

Розділ І. Холодна війна та її вплив на африканські країни. 8

1.1. Країни Африки на шляху незалежного розвитку. 8

1.2. Вплив зовнішніх факторів на африканські країни. 10

Розділ ІІ. Африканські країни в 60-80 роки ХХ століття. 15

2.1 Загальний стан африканських країн в період «холодної війни». 15

2.2 Розвиток Сомалі 24

2.3 Громадянська війна в Нігерії 30

2.4 Національно-визвольний рух в Анголі 39

2.5 Політика апартеїду в Південно-Африканській республіці 45

Розділ ІІІ. Наслідки “холодної війни” для Африканського континенту. 55

3.1. Політичний розвиток Африки в кінці “холодної війни”. 55

Висновок. 71

Література. 74

Додатки. 77

Вступ

Друга світова війна закінчилась поразкою Німеччини та її спільників, перемогою країн антигітлерівської коаліції. Проте вже в перші місяці після закінчення війни в стані переможців виникають серйозні конфлікти, протиріччя, які переростають у “холодну війну”.

Поняття “холодна війна” містить в собі пропагандистську війну, активну участь у регіональних конфліктах, боротьбу за вплив на країни “третього світу”, економічну війну, технічну, гонку ракетно-ядерних озброєнь, боротьбу розвідувальних служб, ідеологічні диверсії, глобальне військове протистояння, стратегію взаємного ядерного залякування, протистояння військово-політичних блоків, гонку космічних озброєнь і т. ін.

Довгі роки світ був біполярним: дві наймогутніші держави, США та СРСР об’єднали своїх союзників і вели гостру і непримиренну війну. Кожен відстоював свої принципи політичної й економічної політики, кожен з супротивників намагався отримати якомога більше підтримки з боку суспільства, яке вже було виснажене Другою Світовою війною і прагнуло лише одного – незалежності і миру. Не зважаючи ні на що і США і СРСР прагнули здійснювати процеси становлення свого планування, вони брали активну участь у розпалюванні “холодної війни”, яка неодноразово переростала у “гарячу” і світ опинився на межі ядерної катастрофи. Звинувачуючи один одного і не бажаючи розуміти один одного сторони тримали людство у страху протягом довгого часу.

Ось, що пише американський історик Вільямс у своїй книзі “Трагедія американської дипломатичності”: “Прямо продовжуючи аргументацію войовничої антиросійської промови, проголошеної Уінстоном Черчілем у березні 1946 року, доктрина “Трумена складала провину за всі відбування в світі на Радянський Союз й сповіщала про рішучість Сполучених Штатів зупинити поширення революційного радикалізму”. Ще одна хороша думка належить також відомому американському історику Артуру Шлезінгеру-молодшому: “Холодна війна... була результатом не якогось рішення, а наслідком дилеми, перед якою опинилися сторони. Кожна сторона відчувала не переборне бажання проводити саме ту політику, яку інша ніяк не могла розглядати інакше, як загрозу принципам влаштування світу. Потім кожна сторона відчула настійну потребу розпочати оборонні заходи та росіяни не бачили іншого виходу окрім зміцнення своєї безпеки в Східній Європі. Американці, які вважали, що це лише перший крок у напрямку до Західної Європи, прореагували заявою про свої інтереси в зоні, яку росіяни вважали дуже важливою для своєї безпеки. Кожна сторона жагуче вірила, що майбутня міжнародна стабільність залежить від успіху її власної концепції світового порядку” (Із книги А.М.Шлізенгера “Цикли американської історії”).

У роки Другої Світової війни колоніальні держави широко використовували матеріальні та людські ресурси своїх володінь. Економіка колоній була переорієнтована на обслуговування воєнних потреб метрополії, а мешканці колоній призивалися до військ, що діяли на африканському та азіатському театрах воєнних дій. У ході війни посилилось прагнення народів Азії та Африки до незалежності.

До Другої світової війни та території Африки існувало тільки чотири незалежних держави. У повоєнний період першими здобули незалежність Марокко, Туніс, Лівія. Марокко і Туніс стали на шляху празахідної орієнтації. Лівія і Алжир намагалися будувати соціалізм на ісламській основі. У підсумку Лівія стала тоталітарною державою, а Алжир – ареною збройних сутичок між прихильниками світської держави та ісламськими фундаменталістами. Країни Тропічної Африки – найвідсталіші у світі. Їхня відсталість поглиблюється стрімким приростом населення за слаборозвинутої економіки, авантюрної політики окремих лідерів, етнічних конфліктів і відсутності політичної стабільності.

Темою роботи є вплив такого політичного явища, як “холодна війна” на становлення і розвиток африканських країн, які довгий період були європейськими колоніями. Тема є досить цікавою і зберегла свою актуальність аж до сьогодення. На прикладі Африки можна простежити початок, пік і здавалося б кінець “холодної війни”. То чи насправді кінець?, адже відголоски цієї війни, цієї політичної кризи і протистояння чим раз яскравіше виникають в міжнародних відносинах Росії та США. Попри здавалося б мирні і дружні стосунки цих країн, підписання безлічі договорів про співпрацю, завуальованим залишається прагнення до лідерства, боротьба за владу і прихильність інших країн, особливо вона проявляється в накопиченні таких найбільш значимих важелів як ядерна зброя і зброя масового знищення, яка здатна стерти з лиця землі все людство, і тримати в постійному шляху як суперників так і суспільство в цілому, і думаючи про майбутнє не можна не враховувати помилки минулого, а лідером могутніх економічно розвинених країн потрібно ще й робити висновки, щоб не повторити “холодної війни”.

Об’єктом даної роботи є країни Африки. На прикладі кількох прослідкуємо за економічним і політичним розвитком африканських країн в такий тяжкий і нестабільний час, особливо для американського суспільства, яке перебувало в умовах спустошення і розграбування, в умовах війни і використання простого народу в корисних і безжальних цілях сильних світового цього. Предметом розгляду є всебічний вплив на Африку держав лідерів, які прагнули утримати владу, поширити свій вплив отримати зиск зі свіжостановлених країн, які перебували на роздоріжжі, використовуючи при цьому всі можливі методи боротьби.

Метою роботи є:

– узагальнити і систематизувати знання про вплив “холодної війни” на розвиток африканських країн;

– визначити причини впливу “холодної війни” саме на країни Африки;

– з’ясувати історичне значення цього періоду в житті африканського народу;

– критичного осмислення наслідки впливу “холодної війни” на Африку;

– закріпити уміння аналізувати та узагальнювати навчальний матеріал, критично працювати з різними джерелами інформації, аргументовано висловлювати свій погляд на поставлену проблему, неупереджено аналізувати та оцінювати діяльність політичних лідерів;

– виховувати інтерес до всесвітньої історії, активну громадянську позицію та патріотизм, політичну активність та примирення ставлення до силових методів розв’язання конфліктів у суспільному житті, історичне мислення, та політичну культуру.

При підготовці роботи були використані праці радянських та російських істориків, також праці відомих американських та англійських істориків. Як джерела використовувались публікації в періодичних виданнях, навчальна література та документи. Хочеться відзначити, що більшість літератури, особливо радянських часів є ідеалогізована. Безліч цікавих відомостей можна знайти в періодичному журналі «Азія і Африка сьогодні» де описується як політичне, історичне так і культурне і економічне життяАфрики. Журнали містять публікації документів і публікації відомих політичних діячів, які безпосередньо брали участь у політичному житті Африки в період «холодної війни». Багато літератури присвяченої відносинам СРСР і Африки виходить в період з 60-х -80-х років, вона дещо ідеологізована, проте в ній наводяться цікаві фактивисвітлені з боку радянської Росії, це стосується таких авторів як Сталін, Бабков, Барков. Багато книг присвячених політичному життю Африки: «СРСР і країни Африки», «Робочі рухи в країнах Азії і ПівнічноїАфрики», «Будівництво національної економіки в країнах Африки», Африка влада і політика», «Радянська зовнішня політика в роки «холодної війни»».Різноманіття літератури присвяченої боротьбі за національно-визвольний рух, це Лерумо, який описує 50 тяжких і кривавих років боротьби за визволення африканського народу від гніту колонізаторів а також описує історію Південно-Африканської комуністичної партії. Це книги «Світовий комуністичний рух», «Антиімперіалістична революція в Африці».

Серед літератури присвяченої причинам антиколоніальної боротьби хочеться відзначити англійського історика Уоддіса, російського історика Шпажнікова. Досить гостро описується протистояння радянській політиці в Африці з боку США і їх прибічників в книзі російського історика Кременюка .Чудові книги американських авторів Шлезінгера, Вільямса і Джонсона, вони описують зовнішню політику США, цікавий той факт, що автори критикують американську дипломатію в тому числі і за «холодну війну». Багато нового можна дізнатись з книг людей, які проводили секретну роботу в Африці, висвітлюються факти, які суперечать певним подіям, це публікація радянського посла в Замбії Солодовника, це і книга керівника операції ЦРУ в Анголі американця Стокуела, в якій використовуються дані людини, що стояла на чолі радянської розвідки О.Негіна, це і спогади генерал полковника Бєляєва, головного військового радника в Анголі, це і праці історика Глейджесса, і спогади колишнього агента ЦРУ Роберта Халтслендера.

Праці присвячені загальній історії Африки авторів Дюбуа, Жульєна, Сюре-Каналя, Девідсона, Луцького, Алімана, Лєтнєва, Бернара, Баркова, Черча, Корневіна. Особливе місце у вивченні населення Африки посідає праця Адріанова «Населення Африки» де вказуються і описуються всі етнічні групи, які проживають на території Африки, а також описуються конфлікти які постійно виникали між ними. Книги і статті присвячені проблемам розвитку Африки, авторів Елен Кітчен, Керол Ланкастер, Девідсона, Потехіна, Рокарда. Літератури на тему «холодної війни» вистачає, що не свідчить звичайно про її якість, адже умови Африки допомагали зберігати засекречену інформацію.