Анархізм в Іспанії в 20-30-х роках ХХ століття

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 116

Платна робота

Ціна: 700.00грн.

Замовити роботу

Зміст 

Вступ. 4

Розділ І. Анархізм в Іспанії в часи революційного підйому ( 1918-1923 ) 10

1.1. Вплив подій першої світової війни на анархічний рух в Іспанії 10

1.2.Створення та діяльність МАР, НКП, КПІ  та їх вплив на розгортання революційного руху в Іспанії ( 1918-1923 ) 14

1.3. Роль анархістів при встановленні диктатури Прімо де Рівера. 25

Розділ ІІ.Діяльність анархічних організацій в період диктатури Прімо де Рівера  31

2.1. Взаємовідносини диктатури Прімо де Рівера з  анархістськими організаціями  31

2.2. Роль анархістів в падінні диктатури Прімо де Рівера. 38

2.3. Встановлення республіки та позиція анархістів до неї 42

Розділ ІІІ. Анархізм в Іспанії в часи квітневої республіки ( 1931-1933 ) 53

3.1. Тимчасовий уряд та його вплив на анархістів. 53

3.2. Діяльність установчих кортесів. Реакція анархістів на їх реформи. 60

3.3. Вплив анархістів на розпад правлячої коаліції 84

Розділ IV. Діяльність анархістів в часи республіки контр реформ ( кінець 1933-1935 ) 91

4.1.Діяльність анархічних організацій напротязі 1933-1934 рр. 91

4.2. Повстання в Астурії та пасивність анархічних організацій. 100

Висновки. 112

Використана література. 116

Вступ

Актуальність. Анархізм (від грец. Αναρχω - від ἀν, ан, «без» + ἄρχή, архе, «влада» +-вим) - політична філософія, що містить у собі теорії і погляди, які виступають за ліквідацію будь-якого примусового управління і влади людини над людиною.

Анархізм - ідея про те, що суспільство може і повинно бути організовано без державного примусу. Анархізм - політична філософія, що грунтується на волі і що має своєю метою знищення всіх типів примусу й експлуатації людини людиною. Анархізм пропонує замінити співпрацею індивідів влада, існуючу за рахунок придушення одних людей іншими і завдяки привілеям одних по відношенню до інших. Це означає, що, на думку анархістів, суспільні відносини та інститути повинні грунтуватися на особистій зацікавленості, взаємодопомоги, вільній згоді та відповідальності (що витікає з особистої зацікавленості) кожного учасника, а всі види влади (тобто примусу й експлуатації) повинні бути ліквідовані.

Більшість анархістів традиційно вважаються лівими, виступаючими проти не тільки державності, але також приватної власності, капіталізму, ринкових відносин. До даного напрямку відносяться анархо-комуністи, більшість анархо-колективістів і анархо-синдикалістів. У той же час анархізм завжди включав в себе індивідуалістичну складову.

Серед анархістів немає однозначного ставлення до організованості руху: частина виступає за створення анархістських організацій (у тому числі анархістських профспілок - анархо-синдикалісти), інші ж виступають різко проти, відстоюючи зокрема принцип дії через афінітні групи, коли активісти групуються за принципом особистого знайомства.

Існує сім базових принципів анархізму: відсутність влади ,свобода від примусу, свобода асоціацій, взаємодопомога, різноманітність,рівність, братство.

На початку 20-ого століття виник анархо-синдикалізм, зайнявши своє особливе місце в рамках анархістської думки. Зосередивши набагато більше уваги на робітничому русі, ніж всі інші форми анархізму, синдикалісти висувають ідею про те, що профспілки є тією силою, за допомогою якої можливо здійснити радикальні соціальні зміни у суспільному житті, зробити революцію, замінивши капіталізм і держава новим суспільством, заснованим на громадське самоврядування робітників. Переважна більшість анархо-синдикалістів прагнуть скасувати систему найманої праці і приватну власність на засоби виробництва, в яких бачать одні з найважливіших причинподілу суспільства на багатих (власників) і незаможних (найманих працівників,робітників).

Найбільш важливими принципами, на яких грунтується анархо-синдикалізм є робоча солідарність, пряма дія (загальний страйк і повсякденна боротьба на робочому місці, саботаж), самоврядування робітників. Все це цілком сумісне і з іншими напрямками анархізму, так що анархо-синдикалісти часто є так само анархо-комуністами або анархо-колективіста. Прихильники анархо-синдикалізму виступають за розвиток профспілкових організацій працівників, оскільки це концентрує робітників в рамках існуючої системи, і сприяє тим самим соціальної революції.

Хоча анархо-синдикалізм часом асоціюється з робітничим рухом початку двадцятого століття (особливо у Іспанії), багато синдикалістськихорганізацій активно діють і сьогодні, частина з яких, як і раніше являє анархо-синдикалістський Інтернаціонал (МАТ - Міжнародна асоціація робітників, створена взимку 1922 - 1923 років), ФАІ та ЗСР.

Дотримуючисьпозиції нейтралітету в роки першої світової війни, Іспанія значно збільшила своє промислове виробництво, використовуючи вигідну кон’юктуру, що створилася на світовому ринку. Проте це зростання було не дуже значним, і Іспанія залишалася аграрно-індустріальною країною із середнім рівнем розвитку капіталізму, із значними залишками феодальних відносин у сільському господарстві. Яскравим показником залишків феодальних відносин був розподіл землі – наявність великих латифундій і збереження старих напівфеодальних орендних відносин (довгострокові види оренди).

Політичне керівництво в країні здійснювалось двома великими монархічними партіями – консервативною і ліберальною, які майже нічим не відрізнялися одна від одної. Обидві партії представляли інтереси різних груп поміщиків, церкви, великого капіталу, вищих кіл монархічної бюрократії. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії та ліберальної інтелігенції об’єднувалися навколо кількох республіканських партій.

Величезну роль в економічному і політичному житті країни відігравала церква. Капітали церкви були вкладені в найрізніші галузі іспанської економіки – банківську справу, залізничні і морехідні компанії. В країні з населенням близько 25 млн. чоловік було понад 60 тис. церков і каплиць, не менше; тис. монастирів, понад 200 тис. священиків і монахів. Церква поширювала свій вплив на широкі маси робітників, особливо в селі, підкорила шкільну систему та університети і була розсадникомнеуцтва.

На кінець першої світової війни Іспаніязалежала від імперіалістичних держав – Англії, Франції, Німеччини, Бельгії, які знайшли на Піренейському півострові вигідну сферу для вкладання своїх капіталів.

Розвиток капіталізму в роки першої світової війни сприяв зміцненню економічних позицій буржуазії і посиленню її боротьби за політичну владу. Загострилися суперечності між буржуазією та поміщиками, що спричинилось до загострення політичної кризи бурбонської монархії. Виявом цієї кризи був політичний розлад всередині правлячих партій – ліберальної і консервативної – і втрата ними пануючого впливу в країні.

У країні відбувалося піднесення робітничого руху, зростали республіканські настрої серед широких мас робітників, дрібної і середньої буржуазії.

Закінчення війни дуже позначилося на економіці країни. Сотні заводів і фабрик були зачинені. Зростала армія безробітних, особливо у текстильній, металургійній та вугільній галузях промисловості. Зовнішньоторговий баланс першої необхідності. Великих розмірів набула інфляція. Загальний індекс цін на продукти харчування і промислові товари зріс у 2 рази порівняно з 1913 р. Усе це призвело до різкого погіршення матеріального становища робітників. Революційне піднесення в Іспанії тривало до 1920 р. Проте ті сприятливі умовине були повністю використані. Причиною було те, що боротьба робітників керувалася і спрямовувалася анархо-синдикалістськими і соціал-демократичними лідерами. Внаслідок цього робітничий клас опинився без справжнього революційного керівництва.

Численні страйки робітників і службовців, виступи селян і піднесення національно-визвольного руху в країні призвели правлячі класи Іспанії в повну розгубленість. Уряди, очолювані то консерваторами, то лібералами, змінювались один за одним. У грудні 1919 р. був утворений уряд на чолі з одним із лідерів консервативної партії Альєндесаласаром, який відразу почав здійснювати вимоги найбільш реакційних сил і військових, здійснюючи терор і використовуючи найманих бандитів проти робітничих активістів.

Світова економічна криза, що почалася 1929 р., тяжко відбилась на всій економіці Іспанії. В 1930-1931 рр. Різко погіршилось економічне становище Іспанії: значно зменшилось промислове і сільськогосподарське виробництво. Ціни на предмети першої необхідності зросли. Лише за п’ять місяців 1930 р. Ціни на 17 видів продуктів першої необхідності, навіть за даними офіційної статистики, збільшились на 40%, що призвело до різкого падіння реальної заробітної плати робітників. Криза особливо вдарила по гірничодобувній, машинодобувній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості. Виробництво значно скоротилося. Величезних розмірів набуло безробіття. Протягом 20-30-х р. нестихає страйковий рух і починають утворюватись анархічні організації. Під тиском широких народних мас у січні 1930 р. військово-монархічна диктатура Прімо де Рівера впала. Уряд Беренгера, який змінив його, намагався зберегти монархію і заспокоїти громадську думку частковими поступками. Проте проведення деяких заходів демократичного характеру – скасування цензури, амністія політв'язнів і т.д. – не змогли зупинити наростання революційного піднесення в країні.

Революція не закінчилась встановленням республіки у квітні 1931 р. Революція вступила лише в новий етап розвитку: почалася боротьба широких народних мас за свободу і демократію, за доведення до кінця буржуазно-демократичної революції. Вже через місяць після урочистого проголошення республіки, у травні 1931 р., по всій країні відбулися стихійні масові виступи робітників. Найбільш поширеними формами боротьби у цей період були численні страйки, демонстрації, а також вуличні бої. В липні 1931 р. відбулися криваві вуличні бої у Севільї, і вересні цього ж року – в Барселоні.

1932 р. був роком зростання страйкового руху. Лише в січні страйкувало понад 1 млн. робітників. Страйковий рух охопив усю країну: страйкували робітники Овьєдо, Малаги, Севільї, Барселони.

У революційний рух включилися такі люди, які боролись за землю під лозунгом негайного здійснення аграрної реформи.

У цей час боротьбою робітників в основному керували анархо-синдикалістські і реформістські соціал-демократичні лідери. Анархо-синдикалістські лідери штовхали робітників на терористичні акти і озброєні путчі, що завдавало величезної шкоди робітничому руху і давало привід урядові для арешту революціонерів.

Мета: полягає в аналізі анархічного руху 20-30-х років ХХ століття вІспанії.

Об’єкт: процес формування анархічного рухув Іспанії в 20-30-х роках ХХ століття., його розвиток.

Предмет: історичні умови розвитку анархічного руху в Іспанії в 20-30-х роках ХХ століття.

Історіографія. Книга І.М.Майського “Іспанія в 1918-1972”представляє собою найбільш повне і систематизоване дослідження основних етапів новітньої історії Іспанії. Зокрема, досліджуєтьсяполітичне, соціально-економічне життя, робітничі та анархічні рухи. Ще одним дослідникомпо цій темі по праву може вважатись Ілля Еренбург, зі своєюкнигою “Іспанські репортажі 1931-1939”. В цій книзі автор дає яскраву картину30-х років ХХ століття. Ця книганаписана свідком і учасником написаних подій, одним з найбільш знаменитих публіцистів століття. Важливою працею по розгляді цієї теми є збірка статей М.Неттлау “Очерки по истории анархических идей”. Всі його статті насичені глибокими думками в області філософії, соціфльних і політичних наук. Ця праця представляє собою цінний вклад в анархічну літературу. Книга включає в себе основні теоретичні праці присвячені ідеї “анархії”, яку автор приміняє не тільки по відношенню політики, але по відношенню розуміння суті суспільного ладу. Ще одною важливою працею є книга Кропоткина П.А. “Анархия”. Ця робота присвячена створенню та розповсюдженню ідей анархії в Європі.Також в посібниках “Всесвітня історія” Газіна, Фураєва, Пивовара висвітлюється історія країн Європи та Америки в період І п. ХХ століття. Зокрема, в книгахрозповідається про новітню історію Іспанії.

Закрити

Анархізм в Іспанії в 20-30-х роках ХХ століття

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.