загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Реферат

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

План

Вступ

Плагіат в Українському інформаційному просторі, шляхи подолання

Висновок

Використана література

Вступ

Захист авторських прав є важливим компонентом правової охорони інтелектуальної власності в Україні та за кордоном. Різні види порушення авторських прав призводять не тільки до майнових втрат конкретних суб’єктів права інтелектуальної власності, а й впливають на економічний, духовний та інтелектуальний розвиток країни в цілому.

На практиці можливі різноманітні порушення авторських та суміжних прав, однак окремі види порушень визначені авторським законодавством, і, одним із найбільш розповсюджених порушень є плагіат, що, згідно із Законом України „Про авторське право і суміжні права”, визначається як оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (п. „в” ст. 50).

Порушення авторських прав шляхом плагіату в Україні стало настільки розповсюдженим і майже неконтрольованим явищем, що плагіат в деяких сферах інтелектуальної діяльності розглядається не як правопорушення, а як „складова частина науки”.

Проблема плагіату не дуже охоче обговорюється публічно в наукових колах або на офіційному рівні і, мабуть, основною причиною цього є те, що окрему групу осіб від науки це влаштовує, оскільки надає їм додаткові можливості для швидкого збагачення.

Плагіат в Українському інформаційному просторі, шляхи подолання

У добу Інтернету ситуація різко збільшилась кількість користувачів комп'ютерної мережі й зріс попит на інформацію. Зросла, від­повідно, і можливість правовласників отримати прибутки від оприлюднення своїх творів. Паралельно з цим полегшились і умови для нелегального розповсюдження творчого доробку та його несанкціонованого використання. Отже знов, як на початку епохи друкарства, порушився баланс між суспіль­ними та авторськими інтересами. Це поставило перед суспільством завдання упорядкувати правовідносини у сфері авторства відповідно до нових реалій. Основною проблемою було поєднати захист майнових і немайнових інтересів правовласників та водночас забезпечити якнайширший доступ інформацій­ного суспільства до знань, до творчої спадщини. Спираючись на вищенаведе- не законодавство, різні країни вирішують питання захисту авторських прав у різний спосіб.

Фаховий аналіз законодавчих актів Євросоюзу показує, що у ЄС встановлений доволі м'який режим регулювання авторських суперечок. Так, відповідальність провайдерів за порушення у сфері їх компетенції, якщо вони прямо до них не причетні, дуже обмежена. Втім, суд або відповідний адміні­стративний орган може зобов' язати провайдера в межах закону припинити або запобігти порушенню шляхом припинення передачі або видалення інформації, пов'язаної з порушенням. Механізми захисту у країнах ЄС (так само, як і у інших державах світу) визначаються національними законодав­ствами і коливаються навколо двох основних концепцій [8, c. 14].

Першою з них є система «повідомлення і повідомлення»(notice and notice).На прикладі ФРН це означає, що провайдер, отримавши список адрес, за якими регулярно відбуваються гадані порушення, в свою чергу повідомляє про це ймовірних порушників. У разі продовження несанкціонованих дій, суб'єкт авторського права може звернутися до суду для ідентифікації порушника, а потім - безпосередньо до самого звинуваченого з вимогою припинення протиправних діянь і відповідного відшкодування. У випадку відмови правовласник може подати судовий позов. Різновид концепції «повідомлення і повідомлення» існує у Франції, де захистом авторських прав у Інтернеті переймається спеціальна агенція. Ця установа виступає у ролі посередника між гаданим порушником і правовласником і може вживати санкції аж до припинення доступу до Інтернет-сервісів.

Більш жорстким варіантом є концепція «повідомлення та вилучення», впроваджена у США. За наявності чітко окреслених умов правовласники можуть вимагати від провайдерів видалити контент, якщо є підозра у пору­шенні закону. У якості противаги тут передбачено право гаданого порушника подати провайдеру зустрічне повідомлення з вичерпною інформацією, що доводить його правоту. Ця інформація передається суб'єкту авторського пра­ва разом з повідомленням про відновлення доступу через встановлений законом проміжок часу. Подальше видалення контенту, що ймовірно пору­шує авторське право, дозволяється лише у разі судового позову [8, с. 14-19].

Кожна з вказаних систем має свої недоліки і слабкі ланки. Серед них - використання повідомлень для недобросовісної конкуренції, недосконалість охорони персональних даних користувачів тощо. Втім, основні принципи зазначених концепцій цілком придатні у якості матеріалу для опрацювання вітчизняними фахівцями з питань охорони авторства.

Українськими експертами вказується на недосконалість механізмів захисту авторських і суміжних прав в мережі Інтернет. Початковим кроком на вітчизняних теренах вважається Закон України «Про телекомунікації» (2003), який дозволяє провайдерам за судовим рішенням відключати комуні­кацію. На договірній основі адміністрація сайтів і користувачі домовляються про правила розміщення, перевірки і видалення інформації. На розгляді у Верховній Раді знаходиться проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав» (№ 6523, 15 червня 2010р.), який фахівці вважають не­досконалим через неврахування іноземного досвіду. Водночас, за їх думкою, досвід інших країн є доволі проблематичним і не придатний для запозичення у повному обсязі. Тому ними пропонується адаптувати комбінований досвід США і Канади з урахування місцевих особливостей [8, с. 20-24].

Зрозуміло, що нові реалії цифрового простору відкрили додаткові лазівки для «експропріаторів інтелектуальної власності». Для боротьби з ними у науково-освітній сфері мобілізації традиційних юридичних засобів виявилось недостатньо. У зв'язку з цим фахівці наголошують на поєднанні правових методів регулювання з технологічними та економічними важелями [5, с. 130]. Прикладом останніх слугує модель перехресного субсидування. Вона передбачає отримання автором доходу від розміщених у Інтернеті матеріалів не за рахунок плати користувачів, а іншим, непрямим шляхом. Так, фінансовий зиск від зазначених матеріалів правовласник може одержати при паралельному розміщенні реклами, торгової марки спонсорів, продажу удосконалених копій, наданні деяких послуг (наприклад, розповсюдженні потенційним консультантом безплатних матеріалів, які демонструють його компетентність) тощо [6c. 117-121].

Що стосується технологічних методів захисту творчого продукту, то їх можна умовно поділити на превентивні, спрямовані на попередження порушень, та заходи «постфактум», що допома­гають викрити факти вже здійснених інтелектуальних крадіжок. До перших відносяться такі засоби, як «обмежена функціональність» (розміщення «урізаної» копії), «годинникова бомба» (встановлення дати, після якої доступ до відповідного файлу припиняється), «криптографічні конверти» (матеріали копіюються за наявністю належного ключа до шифру), укладення контрактів на використання твору абощо. Серед технологічних засобів для виявлення вже здійснених порушень найчастіше використовуються стеганографія та програми-агенти. Перший метод застосовується самим правовласником, який у різний спосіб закладає спеціальну приховану від користувача інформацію («водяний знак» або серійний номер), яка дозволяє контролювати відповідні файли [4, с. 92-101].