загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

ПЛАН

Вступ

1. Історія латинської мови

2. Медицина і латинь

3. Юриспруденція і латинь

4. Філологія: творчість українських та російських письменників, які зверталися до латинської мови.

Висновки

Бібліографія 

Вступ

Історична роль латинської мови як міжнародної мови науки відрізняє її від численних штучних мов.

Будучи державною мовою багатоплемінної Римської імперії, що займала до ІІІ ст. н.е. величезну територію навколо Середземномор’я, латинська мова виявилася єдиною у її західній частині мовою культури.

Аж до XII - XIII ст.ст. латинська мова залишалася єдиною літературною мовою, але насамперед - мовою католицької релігії, що складала основу середньовічної ідеологи.

Укладачі чудової хрестоматії середньовічної латинської літератури пишуть: "Латинську мову не був мертвою мовою, і латинська література не була мертвою літературою. По-латинському не тільки писали, але і говорили: це була розмовна мова, що поєднувала нечисленних утворених людей того часу: коли хлопчик-шваб і хлопчик-сакс зустрічалися в монастирській школі, а юнак-іспанець і юнак-поляк - у Паризькому університеті, то, щоб зрозуміти один одного, вони повинні були говорити по-латинському. І писалися на латинському не тільки трактати і житія, але і викривальні проповіді, і змістовні історичні твори, і натхненні вірші. Латинська поема "Вальтарій" розробляла сюжети давньогерманських сказань задовго до "Пісні про Нібелунгів, а провансальські трубадури і німецькі миннезингери училися ліричним темам і прийомам у своїх старших сучасників - латинських поэтов-вагантов. Та й ті самі латинські богословські трактати, що так отпугивают нинішнього читача, були для європейської думки школою діалектики, сучасної і корисний".

Таким чином, латинська мова протягом багатьох століть до епохи Відродження бездоганно виконував функції міжнародної мови, і притім "не тільки в науці, але й у поезії.


1. Історія латинської мови

Латинська мова — мова італійської групи індоєвропейської сім'ї мов.

Латини заклали Рим, який згодом став столицею величезної Римської імперії, де панівною була латинська мова. Під впливом високої культури стародавньої Греції (підкорений у ІІ столітті до н.е.) римляни створили свою яскраву і багату культуру. Поряд з іменами великих грецьких мислителів, поетів, митців - Демокріта, Арістотеля, Гіппократа, Асхіла, Аристофана, Фідія - по праву стояти імена й чільних представників римської культури - Лукреція, Вергілія, Горація, Цицерона та ін.

Латинська мова на основі стародавнього племені латинів, що населяли область Лацій у середній частині Італії з центром у Римі.

Антична культура - культура стародавньої Греції і Риму — впродовж багатьох віків живила і продовжує живити європейську, а через неї світову культуру.

Епоха ранньої імперії виявилась дуже плідною для римської юриспонденції. Відбувається формування юридичних шкіл (Прокул, Сабін). Відома ціла плеяда славетних юристів: Цельс, Гай, Лабеон, Капітон, Юліан, Помпоній та ін. До нас дійшов твір римського юриста II ст. Гаю «institutiones» (інституції) у якому закладено основні поняття римського цивільного права.

Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспонденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.

Після занепаду Римської імперії латинська мова поступово перестає бути знаряддям живого спілкування людей: шляхом природного розвитку, через народну латину, вона дає початок формуванню нових романських мов. Крім того як писемна мова, класична латина протягом століть залишається панівною в науці, у тому числі медицині, освіті, юриспруденції, діловодстві та в ін. сферах суспільного життя і виходить далеко за межі колишньої Римської імперії. Досить згадати, що й в Україні латинська мова відігравала у свій година значну роль. Величезна кількість латиномовних документів, що є джерелом пізнання історії, науки і культури нашого народу, чекають своїх дослідників в історичних архівах, книгосховищах, музеях.

Усвідомивши приоритетну роль латинської мови в галузі науки і культури, зрозуміємо, чому словами латинського (й грецького) походження рясніє лексика багатьох мов, у тому числі й української (наприклад, демократія, консолідація, гуманізм, культура, інститут, студент). Лексичне багатство латинської та грецької мов служити незамінною основою для створення і постійного збагачення міжнародної термінології, передусім медичної і фармацевтичної. Вивчення латинської мови в навчальних заставах має, передусім, практичний характер.

У розвитку літературної латинської мови є такі періоди:

I. Період докласичної латині (III — початок І століть до н.е. ). До цього періоду відносяться праці на латинській мові по науковим та медицинським питанням, наприклад праця Катона "De re rustica" ("Про сільське господарство"), у якому зустрічається багато слів медичного характеру, взятих з розмовної мови.

II. Класичний період (І століття до н.е.), мова якого відома нам дуже добрі. У цей період літературна латинська мова досягає досконалості у творах видатних письменників, філософів, вчених та поетів ( Цицерона," Цезаря, Лукреція, Катулла, Горація, Вергілія, Овідія та ін.). Особливо треба зауважити працю великого матеріаліста давнини Лукреція, "de rerum natura".

III. Післякласична латинь епохи Імперії (І та II століття н.е.). Велике різноманіття наукової літератури. Найбільш відомими творами цього години є твір Авла Корнелія Цельса (І століття н.є.) "Про медицину" також багатотомні праці грецького філософа, вченого та лікаря Клавдія Галена, який писав на грецькій мові, але проживаючого та працюючого в імператорському Римі. Його дій, посвячені науковим та практичним питанням анатомії, етнології та лікування різних хвороб, приготування різноманітних ліків, були верхівкою античної післягіпократовою медициною; смороду також зробили значний вплив на покоління лікарів багато століть тому. Найбільш значним науковою працею цього години є "Historia naturalis" ("Природнича історія") Плінія Старшого (23—79 pp. н.е.). Із 37 книг, складаючих цю енциклопедію, одна книга була посвячена антропології та фізіології людини, вісім книг — ботаніці, вісім книг — лікарським рослинам, п'ять книг — лікарським засобам тваринного походження. Пізніше, в III столітті н.е., з медицинських творів Плінія були зроблені висновки, зібрані в одну книжку, відому під назвою "Медицина Плінія". Подібними питаннями займався філософ та письменник Луцій Анней Сенека у творі "Naturales quaestiones" ("Природні проблеми"). Питанням виготовлення ліків присвятив свій твір ("Про ліки") римський лікар Скрібоній Ларг.

Усі ці автори приділяли велику увагу відшліфовуванню та уточненню научної мови медицини. У книзі Цельса часто зустрічаються розширені пояснення грецьких термінів підшукуючи найбільш точний еквівалент на латинській мові Гален.

IV. Пізня латинь (III—VI століття н.е.) не відрізняється величними працями по медицині, хоча і у ці століття з'явились різного роду популярні творів, написаних у віршованій формі, де давалися багаточисленні поради, різноманітні рецепти для лікування тварин та людей.

У 395 р. н.е. Римська імперія розпалась на дві імперії — Східну та Західну. У Східній, Візантійській імперії домінувала грецька мова, а в Західній — державною мовою називилася латинська.

Зараз латинській мові належить роль в утворенні і розвитку словникового складу сучасних мов, у формуванні інтернаціонального фонду. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова слугує засобом для утворення наукової, медицинської, технічної та інших термінологій.