Виховання толерантності в студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови

Характеристика роботи

Диплом

Кількість сторінок: 225

Платна робота

Ціна: 350.00грн.

Замовити роботу

Зміст

Вступ 4

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади виховання толерантності. толерантність як дослідницька проблема 17

1.1. Сутність толерантності та її пвихолого-педагогічна інтерпретація 17

1.2. Науково-педагогічні основи виховання толерантності 35

1.3. Проблема виховання толерантності в процесі вивчення іноземної мови 47

1.4. Висновки 60

Розділ 2. Педагогічні засоби виховання толерантності та її діагностика 62

2.1. Педагогічні умвои виховання студентів вищих педагогічних навчальних закладів на ідеях толерантності 62

2.2. Діагностика виховання толерантності у майбутніх вчителів 74     

2.3. Висновки 96

Розділ 3. Організація дослідно-експериментальної роботи з підвищення ефективнсоті виховання толерантності у вищих педагогічних навчальних закладах  98

3.1. Шляхи активізації виховання толерантності в студентів у процесі навчально-пізнавальної діяльності 98

3.2.  Реалізація активних форм виховання толерантності у студентів засобами іноземної мови в позанавчальній роботі 136

3.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи 155

3.4. Висновки 162

Загальні висновки 164

Список використаних джерел 170

Додатки  191

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства наукова педагогічна педагогічна думка здійснює пошук нових пріоритетів в освіті та вихованні підростаючих поколінь, пов’язаних з виведенням освіти України на рівень розвинених країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних та організаційних засад.

Сьогодні українська молодь опинилася в умовах соціально-економічної та духовної кризи: знецінено одвічні загальнолюдські чесноти – почуття любові і відданості Вітчизні, своєму народу, обов’язок, гідність, доброта, милосердя. Багато юнаків і дівчат значною мірою втратили здатність пройматись хвилюваннями і турботами іншої людини. Дефіцит цих якостей деформує мотиваційну сферу молоді та призводить до утвердження байдужості, жорстокості, ворожнечі, насильства.

Сучасна епоха характеризується глобалізацією проблем у взаємозв’язках та потребує нових форм співіснування між державами, народами, людьми, таких, що базуються на засадах толерантності, ненасильства, культури миру та співробітництва.

Взаєморозуміння між людьми, взаємопроникнення різних культур, повага до традицій інших народів, свідоме прийняття іншої точки зору на одне і те ж явище, плюралізм думок та оцінок – ось те, чому повинне навчитися людство.

З огляду на це особливо важливим та актуальним завданням світового співробітництва та громадськості є формування у громадян психології толерантності та виховання в її дусі.

Для розв’язанняцього завдання було докладено чимало зусиль низкою міжнародних організацій. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН проголосила 1995 рік Міжнародним роком, присвяченим терпимості. Провідною організацією з проведення Року стала Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО). В рамках цього Року міжнародне співтовариство розпочало кампанію з мобілізації суспільної думки й забезпечення довгострокового впливу у всіх сферах, пов’язаних з освітою з питань толерантності. Серед важливих заходів цієї кампанії було проголошення 16 листопада Міжнародним днем толерантності, а також прийняття 28-ю сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року Декларації принципів толерантності.

Ця Декларація визначає толерантність як „повагу, сприйняття та розуміння багатого розмаїття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості”, „обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму, демократії та правопорядку”. „Толерантність” означає, що кожен може дотримуватися своїх переконань і визнає таке право за іншими” [64].

Виховання в дусі толерантності Декларація розглядає як „невідкладне завдання”, яке „повинне розвивати в молоді здібності до незалежного мислення, критичної оцінки та формувати високі моральні критерії” [64].

Проблема толерантності почала активно вивчатись та обговорюватись зарубіжними вченими ще з 50-х років як реакція на трагічні наслідки другої світової війни, яка показала результати ненависті, відмову від принципу поваги людської гідності. В 60-ті роки вийшов збірник праць філософського колоквіуму, що відбувся у Каліфорнії. Більше ста філософів із шістнадцяти країн поділилися своїми думками про багаточисленні аспекти проблеми толерантності. Уже тоді толерантність була оголошена „критерієм істинної та автентичної моралі” [236].

У 80-ті роки в університеті Йорка проводилась ціла программа досліджень різних теоретичних аспектів толерантності, в тому числі морального. Результати були включені у щорічний MemorialAddress, матеріали конференцій, семінарів, серію статей [238; 231; 245]. Авторами підкреслювалось, що головним аргументом на користь толерантності завжди були трагічні наслідки її відсутності. П.Ніколсон визначив толерантність як „безперечне благо, характерну доброчесність кращих людей та кращих суспільств” [245].

Очевидно, що ці наукові доробки мають певну цінність теоретичного характеру, але вони є недостатніми для реалій сьогодення. Саме на цій тезі акцентували увагу учасники регіональної науково-практичної конференції „Толерантність як спосіб виживання народів в умовах півночі”, яка відбулась у квітні 1994 року в Якутську, та Міжнародної конференції „Через толерантність до взаєморозуміння та миру”, що відбувалась у липні того ж року в Москві, а потім в Якутську. Було відзначено, що сьогодні „формується потреба в науковому аналізі з оновлених теоретико-методологічних позицій сутності та змісту цього специфічного духовно-психологічного та соціально-морального феномена, осмисленні та узагальненні накопиченого людством досвіду терпимості з метою відродження толерантних традицій, створення атмосфери взаєморозуміння та співробітництва між народами” [168].

Говорячи про актуальність реалізації ідеї толерантності в суспільстві, не можна не відзначити досвід Російської Федерації з формування принципово нового політичного курсу щодо розвитку освіти. Наприкінці 1999 року за дорученням Президента РФ В.Путіна була розроблена та затверджена Міжвідомча програма „Формування настанов толерантної свідомості і профілактики екстремізму в російському суспільстві”. Головною ланкою у підготовці та виконанні Програми визначено систему освіти.

Серед заходів Програми особливо важливими є такі:

- розробка освітніх матеріалів і програм для різних вікових груп;

- розробка та видання навчальної й методичної літератури, книг для читання;

- розробка курсів і програм перепідготовки та підвищення кваліфікації викладачів;

- упровадження програм толерантності в систему підготовки працівників системи освіти;

- експериментальне впровадження програм у навчальні закладі;

- забезпечення видання літератури з толерантності, миролюбства та віротерпимості для бібліотек шкіл і вищих навчальних закладів;

- сприяння висвітленню у засобах масової інформації тематики, спрямованої на формування у суспільстві установок толерантної свідомості [135].

Таким чином, рух до толерантності у педагогіці є незаперечним фактом сучасної епохи.

Відомо, що виховання високих моральних якостей – головна мета педагогічної науки. Особливої гостроти ця проблема набуває у зв’язку з підготовкою нової генерації педагогічних кадрів. У цих умовах перед вищою школою постає нагальне завдання – дати Україні педагогів, здатних у практичній діяльності виходити з сутності гуманізму та природи самого вихованця, його потреб та інтересів.

Необхідність розв’язання у вищих навчальних закладах проблеми виховання особистості вчителя, толерантного за своїм світосприйняттям, ставленням до дійсності відповідає вимогам Закону України „Про освіту”, Державної національної програми „Освіта . Україна ХХІ ст.”.

Як свідчить реальність, найбільш перешкоджає ефективності педагогічної взаємодії авторитаризм. Нинішнє суспільство є посттоталітарним. Характерними рисами освітянських установ минулих десятиліть були одноманітність і загальний для всіх характер програм, установок, формалізація взаємодії елементів систем, авторитарний, директивно-установчий характер, стиль навчання, виховання та управління. Відповідно до цього формувалась і адміністративно-командна педагогіка. Вчителі, які відчували на собі авторитарний вплив, використовували його і в своїй педагогічній діяльності. Цей вплив базується на маніпулятивній та імперативній стратегіях педагогічної взаємодії.

За даними досліджень, найефективнішим у плані впливу на вихованців є демократичний стиль, однією із головних ознак якого є толерантність. Застосування демократичного стилю можливе при використанні гуманістичного підходу до навчально-виховного процесу, суть якого полягає в тому, що людина виступає найвищою цінністю при розв’язанні тих чи інших проблем, чим створюються умови для максимального розвитку її здібностей, врахування її індивідуально-психологічних особливостей. Гуманістичний підхід передбачає діалогічну взаємодію педагога з вихованцями, нормами якої виступають емоційна і особистісна відвертість партнерів, довірливість і щирість почуттів, терпиме ставлення до поглядів і звичок співрозмовника, і, як результат, є ефективним засобом запобігання різного роду конфліктів.

Педагогіка толерантності передбачає спеціально організований навчальний процес, одним із завдань якого є навчити вихованців правил поважного ставлення до інших людей, народів, культур, правил відкритої діалогічної взаємодії, соціальних і національних груп і забезпечити в кінцевому результаті повноцінне міжнародне співробітництво та міжкультурне спілкування і взаєморозуміння. Досягти цього можна через проникнення в іншу культуру, глибоке вивчення її. А вивчення чужої культури неможливе без оволодіння іноземною мовою як її феноменом, тому що будь-яка мова, розглядаючи об’єктивно існуючий світ через національну свідомість, дає неповторну „мовну модель світу” цього етносу [33].

В свою чергу, навчальний предмет „Іноземна мова” має величезний потенціал у плані виховання загальнолюдських цінностей, в тому числі толерантності.

Проблема виховання гуманістичних якостей засобами іноземної мови була і залишається предметом вивчення багатьох провідних зарубіжних і вітчизняних вчених.

У дослідженні проаналізовано спадщину науковців-педагогів і лінгвістів XVIII-ХІХ ст. Серед них – В. фон Гумбольдт [241], Г.Штейнталь [151], Р.Орбинський [148], Е.Отто [151], Ф.Аронштейн [151], французькі лінгвісти А.Мейє, Ж.Вандрієс, А.Доза [151], представник Петербурзької школи мовознавства Л.В.Щерба [226], американські вчені Ч.Фріз та Р.Ладо [77], німецький вчений-методист А.Болен[151], наші співвітчизники Є.М.Верещагін та В.Г.Костомаров [40]. Отримана інформація дозволила глибше зрозуміти процес становлення та розвитку дисципліни “Методика викладання іноземних мов” та її виховного потенціалу.

Серед сучасних дослідників проблеми виховання молоді на основі загальнолюдських цінностей засобами предмета „Іноземна мова” слід назвати А.І.Бублика [61], Л.Л.Гураль [61], Б.Жаббарова [75], О.А.Журавльову [78], О.І.Іванчишову [89], П.Н.Ісаєву [93], Є.І.Ісеніну [94], Б.А.Лапідуса [121], Р.М.Лотовську [126], Н.К.Скляренка [182], Л.Я.Смолкіну [186], Є.Н.Соловову [190], Л.М.Соломко [191], Р.І.Цибу [220], С.О.Швачко [220].

Методисти М.В.Ляховицький [128] та С.Ю.Ніколаєва [136] у своїх роботах підкреслюють важливість індивідуалізації процесу навчання іноземної мови.

На думку О.І.Вишневського[42], предмет „Іноземна мова” сприяє моральному та міжкультурному вихованню.

Окремі аспекти виховання в процесі навчання іноземної мови досліджували у своїх працях педагоги В.І.Балашова [12], М.А.Бородуліна [35], Н.Ф.Бориско [33], В.А.Бухбіндер [37], Н.Д.Гальскова [46], Н.К.Гарбовський [49], Р.А.Гришкова [58], М.А.Дем’яненко [67], О.І.Іванчишова [89], Г.А.Китайгородська [97], В.С.Коростельов [117], В.П.Кузовлєв [117], М.О.Кучма [119], К.А.Лазаренко [67], С.В.Мельник [67], Є.І.Пассов [117], Г.В.Рогова [167], С.О.Рябушко [174], Г.І.Сказків [179], І.М.Сигнатулін [177], В.М.Філатов [209], В.П.Фурманова [213], Т.М.Хаєва [177], В.С.Цетлін [215], В.І.Шепелєва [223], В.Штраус [37] та ін.

Низка дослідників [61; 136; 220; 167; 93] підкреслює той факт, що виховні можливості предмета „Іноземна мова” використовуються в навчальних аудиторіях не повною мірою, тому що деякі викладачі схильні відділяти процес виховання від процесу навчання.

Як зазначає Є.І.Ісеніна [94], з метою успішної реалізації виховного компонента на заняттях з іноземної мови з’являється необхідність підходити до виховної мети з психологічної позиції, тобто уявити її у вигляді певних психологічних новоутворень, пов’язаних із мотивацією та емоціями, з обов’язковим контролем над наявністю чи відсутності цих утворень.

Проводячи дослідження, ми опрацьовували наукові роботи багатьох вчених минулого та сучасності, які так чи інакше стосуються виховання толерантності.

Філософський аспект проблеми толерантності розкривали у своїх творах Р.Р.Валітова [38], Д.В.Зинов’єв [83], В.М.Золотухін [84], П.Кінг [243], Н.В.Круглова [116], В.О.Лекторський [123], В.А.Петрицький [157], А.Д.Сахаров [175], Л.В.Скворцов [181], Є.М.Соловова [190], Л.М.Толстой [204; 205; 206; 207], Т.Б.Токарєва [202] та ін.

Автори Є.В.Магомедова [129] та З.Ф.Мубінова [140] розглядають толерантність з точки зору виховання культури міжнаціонального спілкування та виховання міжнаціональної терпимості. У їхніх роботах спостерігається політичний нахил до аналізу етнічної толерантності в контексті завдань виховання національної самосвідомості.

Дослідник В.А.Тишков [200]зробив спробу проаналізувати проблему толерантності як політичного і соціального феномена та вперше підняв питання про педагогіку толерантності.

Вчені А.Г.Асмолов [141], В.В.Глєбкін [141], Г.У.Солдатова [141], Л.А.Шайгерова [141], О.Д.Шарова [141] запропонували деякі методичні розробки, спрямовані на формування установок толерантної свідомості в учнів середньої школи.

У процесі наукового пошуку ми звертались до досліджень Л.В.Бабенко [11], Г.В.Балла [13], О.А.Бездверної-Хомерікі [16], І.Д.Беха [19; 20; 21; 22], В.О.Білоусової [25], А.А.Бодальова [28], Є.В.Бондаревської [31], В.К.Гавриловця [44], Т.О.Грабовської [56], С.У.Гончаренка [59], М.Б.Євтуха [86], І.Я.Жирської [76], К.Л.Лебедєвої [122], Ю.І.Мальованого [59], Ж.А.Омельченко [147], О.В.Сухомлинської [196], М.В.Ткаченко [201], І.М.Шевчук [222], та багатьох інших. Ці автори розкривають основні положення та значення виховання особистісних цінностей, а також обґрунтовують нові продуктивні підходи та педагогічні технології здійснення гуманістичного виховання у сучасній соціально-педагогічній ситуації.

Важливе значення для нашого дослідження мали роботи М.М.Бахтіна[14; 15], В.С.Біблера [23; 24],присв’ячені формуванню культури діалогу.

Суб’єкт-суб’єктна взаємодія, діалог, партнерство у спілкуванні стали предметом дослідження А.А.Бодальова [28; 29], В.А.Кан-Каліка [96], А.В.Петровського [159; 160; 161], Л.А.Петровської [158] та ін.

Окремі аспекти виховання на засадах толерантності розкривають так звані „Педагогіка співробітництва” (Ш.А.Амонашвілі [3], І.П.Волков [43], Є.І.Ільїн [90; 91], С.І.Лисенкова [127], В.Ф.Шаталов [217]), „Педагогіка ненасильства” (А.Г.Козлова [101], В.Г.Маралов [133], В.А.Сітаров [133]), „Педагогіка культури миру” (М.В.Кабатченко [95], Е.С.Соколова [187], Г.Н.Ковальова [99], В.С.Мітіна [138], С.Я.Дем’янчук [68; 69]).

Отже, як показало вивчення психолого-педагогічної літератури, ряд важливих для теорії та практики виховання проблем залишаються невирішеними: майже не порушувалось питання щодо сутності толерантності як педагогічного феномену, відсутні дослідження комплексного характеру з методики виховання цієї якості у студентів вищих педагогічних навчальних закладів, не досліджено вплив форм і методів роботи на заняттях з іноземної мови на процес виховання толерантності майбутніх вчителів.

Таким чином, враховуючи актуальність вищезгаданої проблеми для теорії та практики виховання, а також її недостатню теоретично-методичну розробленість, ми визначили тему дисертаційного дослідження як „Виховання толерантності в студентів вищих педагогічних навальних закладів у процесі вивчення іноземної мови”.

Об’єктом дослідження є процес виховання толерантності у студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови.

Предметом дослідження є педагогічні умови виховання толерантності у студентів вищих педагогічних закладів освіти.

Метою дослідження є визначення, обґрунтування та експериментальна перевірка комплексу педагогічних умов, які сприяють вихованню толерантності в студентів вищих педагогічних навчальнихзакладів у процесі оволодіння іноземною мовою.

Мета дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:

1.Розкрити сутність і зміст толерантності в педагогічному процесі.

2.Проаналізувати стан досліджуваності проблеми толерантності в педагогічній теорії та практиці.

3.Виявити та експериментально обґрунтувати комплекс основних педагогічних умов, які сприяють процесу виховання толерантності у студентів.

4.Розробити методичні рекомендації щодо виховання толерантності в студентів у процесі вивчення іноземної мови.

Відповідно до мети і завдань дослідження була сформульована гіпотеза: ефективність процесу виховання толерантності на заняттях із іноземної мови у студентів значно підвищиться, якщо в процесі професійної підготовки майбутніх вчителів буде забезпечена реалізація комплексу педагогічних умов, а саме: формування ціннісних орієнтирів, умінь і навичок толерантної взаємодії, формування установки на толерантність; виховний вплив предмета “Іноземна мова”, спрямований на розвиток і саморозвиток студента як майбутнього фахівця; доповнення змісту навчання іноземної мови матеріалами, пов’язаними з поняттями культури, історії, загальнолюдських цінностей; включення студентів у різноманітні види пізнавальної та практичної діяльності, спеціально спроектовані ситуації, які сприятимуть вихованню у них толерантності (психологічний тренінг; дискусійні, ігрові, психодраматичні форми навально-виховної роботи).

Методологічну основу дослідження складають філософські положення, що стосуються загальнолюдських цінностей, теорії розвитку особистості, філософії та педагогіки ненасильства, основи психології конфлікту, основні положення теорії прав людини, ідеї діалогізму та формування культури діалогу, психологічні дослідження, спрямовані на суб’єкт-суб’єктну взаємодію та культуру педагогічного спілкування. У дослідженні ми також опиралися на основні положення Конституції України, Закону України „Про освіту”, Державної національної програми „Освіта. Україна ХХІ століття”, Концепцію національного виховання.

Для розв’язання поставлених завдань та перевірки вихідних припущень комплексно використовувались такі методи дослідження:

теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, узагальнення досвіду викладання іноземних мов у вищій та середній школі;

опитування – анкетування, бесіди зі студентами та викладачами, інтерв’ювання;

діагностичні – тестування, ранжування;

обсерваційні – пряме, опосередковане та включене спостереження;

аналіз продуктів творчої діяльності – творів, речень, діалогів, ситуацій рідною та іноземною мовами;

експериментальні методи – інформаційно-пошуковий, констатуючий і формуючий експеримент.

Експериментальна робота проводилась протягом 1998-2004 року на базі Міжнародного університету „Рівненський економіко-гуманітарний інститут” (Рівне), Рівненського державного гуманітарного університету, Житомирського державного педагогічного університету ім. І.Франка, Волинського державного університету ім. Лесі Українки, Волинського державного педагогічного училища.

Дослідження було проведене в кілька етапів.

На першому етапі була проаналізована наукова та науково-методична література, на основі чого були визначені вихідні теоретичні положення дослідження, його об’єкт, предмет і мета; сформульовано робочу гіпотезу, базові поняття дослідження; розроблено параметри дослідно-експериментальної роботи, методики опитувань.

На другому етапі з метою перевірки висунутої гіпотези була проведена дослідно-експериментальна робота, метою якої стали розробка та апробування програм із виховання толерантності засобами іноземної мови, проведення психологічного тренінгу толерантності. Здійснювалось спостереження, анкетне опитування та інтерв’ювання студентів і викладачів вищих педагогічних закладів освіти.

На третьому етапі узагальнювались теоретичні та експериментальні матеріали дослідження, була проведена робота з обробки та впровадження отриманих результатів у практику вищої школи, сформульовано основні висновки, оформлено текст дисертації.

Наукова новизна отриманих результатів.

У науковому дослідженні вперше:

1) розкрито сутність та зміст педагогічної толерантності;

2) виявлено особливості виховання толерантності студентів педагогічних вузів;

3) виділено та експериментально апробовано комплекс психолого-педагогічних умов, необхідних для виховання толерантності в процесі вивчення іноземних мов;

4) розроблено форми та методи виховання толерантності засобами навчального предмета „Іноземна мова”;

5) розроблено комплекс діагностичних методик, що дозволяють оцінювати ефективність виховання толерантності.

Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні структури толерантності, у виявленні критеріїв та особливостей розвитку даної якості, у визначенні способів виховання толерантності у студентів вищих навчальних закладів освіти в процесі вивчення іноземної мови.

Практичне значення дослідження полягає в розробці програми вивчення особливостей розвитку толерантності у студентів, яка може використовуватись викладачами та студентами; у створенні та апробації методичних рекомендацій для викладачів, студентів, спеціалістів у галузі підвищення кваліфікації. Розроблені та перевірені на практиці теоретичні положення можуть бути враховані при подальшому удосконаленні системи виховної роботи засобами іноземної мови вищої школи, розробці навчальних планів і програм, планів виховної роботи.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретичною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку; використанням взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його меті й завданням; репрезентативністю емпіричних матеріалів; достатньою експериментальною роботою, що підтвердила гіпотезу дослідження; порівнянням отриманих результатів із масовим педагогічним досвідом.

Закрити

Виховання толерантності в студентів вищих педагогічних навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.