загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 19

Безкоштовна робота

План

1. Інформаційне суспільство. Основні риси і основні особливості інформаційного суспільства. Інформаційна культура

2. Квантитативна історія

Використані джерела     

1. Інформаційне суспільство. Основні риси і основні особливості інформаційного суспільства. Інформаційна культура

Інформаційне суспільство - одне з чисельних понять низки концепцій, які конкретизують теорію постіндустріального суспільства (Белл). Найбільш репрезентованими є концепція її "третьої хвилі" (Тоффлер) та інформаційне суспільство (Лайнон, Масуда). Проміжне місце між ними займає теорія технотронного суспільства (Бжезинський). Основна ідея концепцій інформаційного суспільства полягає у тому, що суспільство, котре раніше позначалося як постіндустріальне, швидко набуло ознак, які дають підстави стверджувати, що воно є інформаційним. Це означає, що основною ознакою цього суспільства є виробництво і поширення інформації, перетворення її на головний вид послуг, на товар і навіть на владу. На швидке зростання обсягу інформації та її значення звернув увагу ще Белл у праці "Прихід постіндустріального суспільства" (1973), хоча сам він термін інформаційне суспільство не використовував. У межах концепцій інформаційного суспільства існують дві протилежні тенденції щодо оцінки самого факту перетворення інформації у потужну соціальну силу.

Згідно з першою, оптимістичною, інформатизація суспільства, зокрема, комп'ютеризація, становить безумовне соціальне благо. Наприклад, за Тоффлером, в інформаційному суспільстві створюють принципово нові умови для праці (індивідуальна праця, зазвичай, за комп'ютером), зростає рівень свободи та усвідомлення людиною своїх можливостей, більш виваженими та науково обгрунтованими стають політичні рішення, що справляють значний вплив на всі сфери життєдіяльності людини. Масуда також також вважає, що інформаційне суспільство приведе до формування принципово нового типу людини - більш "людяної", екологічно зорієнтованою. Еволюція людства зміниться на коеволюцію - обопісьний розвиток людства та природи.

Представники іншої тенденції, песимістичної (насамперед Лайон), розглядають інформаційне суспільство як суспільство маніпулятивне, до того ж, як таке, в якому рівень маніпулювання людиною швидко підвищується. Інформаційні технології дедалі ширше починають використовуватися у політиці, перетворюючись у політичні технології. Згідно з Лайоном, сфера комунікацій, що виникає внаслідок застосування цих технологій, призводить до того, що більша частина населення абсолютно не усвідомлює стану «реального розподілу влади й контролю в даному суспільстві».

Ряд вчених виділяють характерні риси та основні ознаки інформаційного суспільства:

буде вирішена проблема інформаційної кризи, тобто розв’язана суперечка між інформаційною лавиною і інформаційним голодом;

забезпечиться пріоритет інформації в порівнянні з іншими ресурсами;

головною формою розвитку стане інформаційна економіка;

в основу суспільства будуть закладені автоматизовані генерація, зберігання, обробка і використання знань за допомогою новітньої інформаційної техніки і технології;

інформаційна технологія набуде глобального характеру, охоплюючи всі сфери соціальної діяльності людини;

сформується інформаційна єдність всієї людської цивілізації;

за допомогою засобів інформатики буде реалізований вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації;

будуть реалізовані гуманістичні принципи управління суспільством і дії на навколишнє середовище;

формування єдиного інформаційно-комунікаційного простору;

 становлення й надалі домінування в економіці нових технологічних укладів, що базуються на масовому використанні перспективних інформаційних технологій, засобів обчислювальної техніки й телекомунікацій;

створення й розвиток ринку інформації та знань як факторів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів, праці й капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільства в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фактичне задоволення потреб суспільства в інформаційних продуктах і послугах;

зростання ролі інформаційно-комунікаційної інфраструктури в системі суспільного виробництва;

підвищення рівня утворення, науково-технічного й культурного розвитку за рахунок розширення можливостей систем інформаційного обміну на міжнародному, національному й регіональному рівнях й, відповідно, підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму й здатностей до творчості як найважливіших характеристик послуг праці;

створення ефективної системи забезпечення прав громадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поширення й використання інформації як найважливішої умови демократичного розвитку.

Окрім позитивних моментів прогнозуються і небезпечні тенденції:

збільшиться вплив на суспільство засобів масової інформації;

інформаційні технології можуть зруйнувати приватне життя людей і організацій;

з’явиться проблема відбору якісної і достовірної інформації;

багатьом людям буде важко адаптуватися до середовища інформаційного суспільства. Існує небезпека розриву між "інформаційною елітою" (людьми, що займаються розробкою інформаційних технологій) і споживачами.

У цілому інформаційне суспільство можна визначити як суспільство, в якому:

кожен член суспільства має можливість вчасно й оперативно одержувати за допомогою глобальних інформаційних мереж повну й достовірну інформацію будь-якого виду й призначення з будь-якої держави, перебуваючи при цьому практично в будь-якій частині географічного простору;

реалізується можливість оперативної, практично миттєвої комунікації кожного члена суспільства з державними та суспільними структурами поза залежністю від місця проживання на земній кулі;

трансформується діяльність засобів масової інформації (ЗМІ) по формах створення та поширення інформації, розвивається й інтегрується з інформаційними мережами цифрове телебачення. Формується нове середовище - мультимедиа, у якій поширюється також інформація із традиційних ЗМІ;

зникають географічні й геополітичні кордони держав у рамках інформаційних мереж;

у суспільстві виробляється, функціонує й доступна будь-якому індивідові, групі або організації сучасна інформаційна технологія;

є розвинені інфраструктури, що забезпечують створення національних інформаційних ресурсів;

відбувається процес прискореної автоматизації й роботизації всіх сфер і галузей виробництва й керування;

відбуваються радикальні зміни соціальних структур, наслідком яких виявляється розширення сфери інформаційної діяльності й послуг.

Інформаційна культура

Сьогодні є всі підстави говорити про формування нової інформаційної культури, яка повинна стати елементом загальної культури людства. Якщо роздивлятись поняття питань культури з погляду сучасності, то насамперед вони пов'язані із самовизначенням народів (зокрема людини) та їх мовним розвитком (як засоби спілкування). У зв'язку з цим інформаційну культуру в нових формах її передачі, зокрема в навчанні, можна розуміти, як систему з чотирьох базових компонентів, а саме:

культури організації подання інформації;

культури сприймання та користування інформацією;

культури використання нових інформаційних технологій (НІТ);

культури спілкування через засоби НІТ.

Два останні компоненти формують так званий мережевий етикет (див. Вступ).

Основою інформаційної культури можуть стати знання про інформаційне середовище, закони його функціонування, уміння орієнтуватися в інформаційних потоках. Розвиток інформаційної культури формує в усіх країнах групи людей, що духовно об'єднані спільністю розуміння тих проблем, в рішенні яких вони задіяні. Інформаційна культура органічно входить до реальної тканини суспільного життя, додаючи їй нової якості. Вона призводить до зміни багатьох соціально- економічних, політичних і духовних уявлень, вносить якісно нові риси до складу життя людини. На думку російських вчених, поки інформаційна культура є ще показником не загальної, а, скоріше, професійної культури, але у майбутньому має стати важливим чинником розвитку кожної особистості.

Що людина бере з інформаційної мережі, визначається не стільки освітнім рівнем, скільки її культурою та вихованням. Саморозвиток виступає як початок і подальше вдосконалення процесу керування розвитком особистості. Інформація в цьому процесі відіграє роль ланки між відомим і невідомим, що дуже важливо для сприймання її в цілому і для формування навичок критичного мислення.

Нині існує велика кількість визначень інформаційної культури. У даному випадку доцільно розглянути визначення, подане в двох аспектах.

У вузькому сенсі слова це - оптимальні засоби маніпулювання зі знаками, даними, інформацією та подання їх зацікавленому споживачу для рішення теоретичних і практичних задач; механізми вдосконалення технічних середовищ виробництва, зберігання і передачі інформації; розвиток системи навчання, підготовки людини до ефективного використання інформаційних засобів та інформації.

Інформаційна культура в широкому сенсі - це сукупність принципів і реальних механізмів, що забезпечують позитивні взаємодії етнічних і національних культур, а також сполученість у загальному досвіді людства. Більш повне визначення було надано Жалдаком М.І. при дослідженні системи підготовки вчителя. Основи інформаційної культури мають методологічний, світоглядний, загальноосвітній та загальнокультурний характер, що проявляється в процесі використання в загальній практиці універсальних процедур пошуку, обробки та представлення інформації на базі відповідної системи наукових понять, принципів та законів, як необхідних факторів системно-цілісного пізнання та відображення об'єктивної реальності, а також пов'язаного з такою системою фактографічного матеріалу (бази даних, бази знань, тощо). Вони повинні формуватися в процесі вивчення комплексу всіх навчальних дисциплін.

Оволодіння інформаційною культурою - це шлях універсалізації якостей людини, що сприяє реальному розумінню людиною самої себе, свого місця і своєї ролі в суспільстві. Велику роль в формуванні інформаційної культури грає освіта, що повинна формувати фахівця інформаційного співтовариства, виробляючи у нього такі навички та уміння: диференціації інформації; виділення значущої інформації; вироблення критеріїв її оцінки; перероблення інформації та її використання.

Інформаційна культура налічує тисячоліття. Початком її історії логічно визнати момент зміни формального відношення до сигналу ситуації, властивого тваринному світові, на змістовне, властиве винятково людині. Обмін змістовними одиницями став основою розвитку мови. До появи писемності становлення мови викликало до життя гаму вербальних методик, породило культуру звернення зі сенсом і текстом. Письмовий етап концентрувався навколо тексту, який містив у собі всю різноманітність усної інформаційної культури.

Інформаційну культуру людства в різні часи зворушували інформаційні кризи. Одна з найбільш значних інформаційних криз призвела до появи писемності. Усні методики збереження знань не забезпечували повної цілісності обсягів інформації, тому фіксація інформації на матеріальному носієві породила новий період інформаційної культури - документальний. До її складу ввійшла культура спілкування з документами: культура витягу фіксованого знання, культура кодування і фіксації інформації; культура документографічного пошуку. Оперування інформацією стало легшим, зазнав змін образ мислення, але усні форми інформаційної культури не тільки не втратили свого значення, а й збагатилися системою взаємозв'язків з письмовими.

Чергову інформаційну кризу викликали до життя комп'ютерні технології, що модифікували носії інформації та автоматизували деякі інформаційні процеси.

Сучасна інформаційна культура зібрала в собі всі свої попередні форми та з'єднала їх в єдиний засіб.

Вона є особливим аспектом соціального життя і виступає як предмет, засіб та результат соціальної активності, що відбиває характер та рівень практичної діяльності людей. Це результат діяльності суб'єкту та процес збереження створеного, а також розповсюдження та споживання об'єктів культури.

Як відзначається в роботі, нині створюється база для формування протиріччя між категорією індивідів, інформаційна культура яких є під впливом інформаційних технологій і відбиває нові зв'язки і відношення інформаційного суспільства, та категорією індивідів, інформаційна культура яких визначається традиційними підходами. Це створює різні рівні якості інформаційної культури при однакових витратах сил та часу, що призводить до об'єктивної неспроможності, пов'язаної зі зниженням можливостей творчого прояву одних суб'єктів у порівнянні з іншими.

Велику роль у формуванні інформаційної культури відіграє дискусійний форум IFETS, в якому приймають участь викладачі практично всіх країн світу. За ініціативою ХДПУ при форумі створена російськомовна секція. Проводяться формальні та неформальні дискусії. Середній обсяг інформації складає 500К на місяць. Як відзначають учасники, "дискусії покращують надбане та дозволяють уникнути помилок в майбутньому".

Інформаційна культура формується через цінності, норми та методи. Цінності вказують на те, чому члени співдружності вірять, норми – це очікувані моделі поведінки, а методи – це формально або неформально усталена практика, що використовується для виконання роботи. Цінності мають неявний характер, їх можна розглядати лише у відносному сенсі і важко змінювати, це найбільш потужна сила, що формує поведінку, але вони дуже складні для змін. Норми та методи, навпаки, явно проглядаються та легко розуміються. Фактично, методи – найбільш явний символ культури, що забезпечує максимальну рушійну силу при використанні знань для зміни поведінки і, як наслідок, норми. Для зміни цінностей (формування інформаційної культури) потрібен тривалий проект терміном від 3 до 5 років.