План

1. Проблеми забезпечення конкурентоспроможності регіонів України

2. Територіальна організація суспільства та її елементи

3. Вплив факторів природно-ресурсного потенціалу на галузеву та територіальну структуру господарства регіону.

4. Демографічний потенціал регіону і його вплив на регіональний розвиток.

5. Депресивні регіони: суть поняття і критерії виділення.

5. Депресивні регіони: суть поняття і критерії виділення.

Регіональна політика в державі орієнтована на цілеспрямоване оздоровлення регіонів, в основі цього підходу лежить типологізація за основними проблемами. Головними типами проблемних регіонів є відсталі (слаборозвинуті) й депресивні. До відсталих регіонів відносять регіони, що мають традиційно низький рівень життя у порівнянні з основною масою регіонів країни. Значна частина регіонів цієї групи перебувають в стані тривалого застою. Для них характерні низька інтенсивність господарської діяльності, слабкий науково-технічний потенціал, мало розвинута соціальна сфера. Дуже часто соціально-економічна ситуація в цих регіонах обтяжується економічними, кримінальними, етнічними, політичними проблемами. Академік О. Г. Гранберг відмічає: «Межа, що відокремлює відсталі регіони від основної частини регіонів, у принципі, не може бути однозначною. Багато чого залежить не тільки від регіональної диференціації, але й від можливості держави у наданні реальної підтримки найбільш слабким регіонам. Як не парадоксально, але в багатій державі частка регіонів зі статусом «відсталих» може бути більша, ніж у бідній державі»; держава може надавати підтримку економічно слабким регіонам у формі стимулювання припливу приватних інвестицій, деяких податкових і кредитних пільг та преференцій. Однак основний шлях оздоровлення відсталих регіонів — саморозвиток на основі використання власного потенціалу й конкурентних переваг.

Депресивні регіони відрізняються від відсталих тим, що при більш низьких, ніж у середньому по країні, сучасних соціально-економічних показниках у минулому ці регіони були розвинутими, а за деякими виробництвами займали провідні місця в країні. Як правило, ці регіони мають досить високий рівень накопиченого виробничо-технічного потенціалу, значну частку промислового виробництва в структурі господарства, відносно високий рівень кваліфікації кадрів. Однак з різних причин (через падіння попиту на основну продукцію, зниження її конкурентоспроможності, виснаження мінеральних ресурсів, погіршення геологічних умов і ін.) ці регіони втратили своє колишнє економічне значення й відносні переваги. Причинами утворення депресивних районів можуть бути трансформаційні тенденції в економічному просторі країни, особливості соціально-економічної динаміки тощо. Верховною Радою України прийнятий Закон «Про стимулювання розвитку регіонів». У цьому Законі депресивними визначаються: регіони, у яких протягом останніх п’яти років найнижчі показники валової додаткової вартості на одну людину; промислові райони, у яких протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня безробіття, зайнятості в промисловості й найнижчий обсяг промислового виробництва на одну людину; сільські райони, у яких протягом останніх трьох років найнижча щільність сільського населення, природний приріст населення й висока частка зайнятих у сільському господарстві; міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років найвищі середні показники рівня безробіття, зокрема довгострокового, і найнижчий рівень середньої заробітної плати.

За своїм характером показники, що визначають депресивний стан територій, поділяються на: показники, які свідчать про те, що соціально-економічний стан території протягом останніх трьох років визначається низьким рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва, промисловості й інших сфер економічної діяльності, нерозвинутою виробничою, соціальною й транспортною інфраструктурою. До таких показників відносять: рівень сукупних податкових надходжень на одного жителя; рівень доходів місцевих бюджетів на одного жителя без обліку трансфертів з державного бюджету; питома вага непрацездатного населення, у тому числі пенсіонерів; щільність автомобільних доріг і залізничних колій; рівень використання сільськогосподарських угідь; питома вага населення, зайнятого в сільськогосподарському виробництві; показники, які свідчать про те, що соціально-економічний стан території протягом останніх трьох років безпосередньо пов’язаний з економічним спадом у галузях, які раніше формували на цій території основну частину бюджетних надходжень. До таких показників належать: рівень зареєстрованого безробіття; рівень навантаження на одне вільне робоче місце; рівень місцевих податків і зборів на одного жителя; рівень доходів місцевих бюджетів на одного жителя; рівень сукупних податкових надходжень на одного жителя; питома вага працездатного населення; показники, які свідчать про несприятливий економічний стан території, викликаний економічною діяльністю, що протягом останніх трьох років має тенденцію до погіршення

З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їхніх межах можуть здійснюватися такі заходи: цільове направлення державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної й соціальної інфраструктури; надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню інфраструктури розвитку підприємництва; спрямування міжнародної технічної допомоги на вирішення актуальних соціально-економічних і екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів; сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації й професійного розвитку трудових ресурсів, удосконалювання соціальної сфери; надання державної підтримки розвитку таких територій. Подолання депресії може також вирішуватися на рівні регіону й підприємств шляхом диверсифікованості, конверсії, модернізації виробництва, пошуку нових ринків збуту тощо.

Серед якісних ознак проблемних регіонів є й такий, як наявність ресурсного потенціалу, що має особливе значення для національної економіки. Регіони, що володіють багатими природними ресурсами, але при цьому малозаселені й малоосвоєні, що не мають власних фінансових можливостей для освоєння цих ресурсів, правомірно розглядати як проблемні. Ефективною формою їхньої державної підтримки є державні цільові програми регіонального розвитку.

Іншим різновидом вирішення проблем проблемних регіонів авангардного типу є створення вільних економічних зон (ВЕЗ). ВЕЗ визначаються законодавством України як частина території держави, у межах якої встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності. Метою ВЕЗ є прискорення соціально-економічного розвитку регіонів, залучення зовнішніх інвестицій, створення нових робочих місць і вирішення проблем використання незайнятого працездатного населення, активізація підприємницької діяльності, стимулювання експортноорієнтованого виробництва, використання нових технологій, підвищення ефективності використання місцевих природних ресурсів. Тому створення й функціонування ВЕЗ повинно бути пов’язане насамперед з активізацією економічної діяльності в певних проблемних регіонах, оздоровленням депресивних територій і стимулюванням структурних зрушень в економіці.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 14

Безкоштовна робота

Закрити

Географія 18

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.