План

1. Сутність поняття "рекреаційні ресурси" та їх структура.

2. Оцінка природного рекреаційного потенціалу території України

3. Аналіз історико-культурних рекреаційних ресурсів України.

4. Бальнеологічні рекреаційні ресурси України.

4. Бальнеологічні рекреаційні ресурси України.

До бальнеологічних ресурсів відносяться мінеральні води та грязі, за окремими класифікаціями — також озокерит. Традиція використання їх лікувальних властивостей сягає у глибоку давнину. І саме бальнеологічні ресурси стали основою для формування курортного господарства. Збереглись матеріальні свідчення про перші бальнеологічні курорти, створені на грецькому острові Евбея. В Україні перші лікувальні заклади, що функціонували на базі мінеральних вод, виникли у Шклі, Саках, Трускавці, Одесі, МінВодах, Моршині. В Україні виявлені джерела майже всіх типів мінеральних вод. Найбільше територіальне поширення (якщо не брати до уваги мінеральних вод без специфічних компонентів) мають радонові лікувальні води з різноманітним хімічним складом. Вони характерні для північних та центральних областей Правобережжя (Житомирська, Київська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська) і Приазов'я (Запорізька, Донецька області). Вміст радону складає від 50 до 2000 еман/л. За мірою мінералізації представлений весь спектр. Експлуатаційні запаси радонових мінеральних вод в Україні складають 9808,6 м3/добу, що становить близько 15% загальної кількості. Радонові мінеральні води використовуються з лікувальною метою на курортах Хмільник, Кремінна, у санаторіях та водолікарнях Житомира, Черкас, Білої Церкви, Миронівки, Полоного (Хмельницька обл.). Мінеральні води цього типу мають значні ресурси для розширення їх використання особливо у південно-східних областях ареалу поширення, оскільки на да¬ному етапі використовується лише 9% наявних експлуатаційних запасів.

Йодні, бромні та йодо-бромні мінеральні води переважно хлоридного натрієвого складу мають значне територіальне поширення, хоча не в межах компактного ареалу. Джерела даного типу наявні в АР Крим і Приазов'ї, східних областях України, Причорномор'ї, західних областях. За мірою мінералізації це в основному розсоли (до 300 г/п). Вміст у них йоду 0,01-0,1 г/л, брому — 0,02-1,5 г/л. Експлуатаційні запаси мінеральних вод даного типу оцінюються в 11561,0 м3/добу (17,9% сумарних; води даного типу використовуються у здравницях Криму і Закарпаття).

В Україні три основні ареали поширення крем’янистих мінеральних вод: центральна частина Поділля, Закарпаття та межиріччя Сіверського Донця і Ворскли у верхній частині їх течії.

Обмеженість ареалу поширення характерна для вуглекислих мінеральних вод. їх джерела експлуатуються в Закарпатті, Покутті, в західній частині Буковини, на Керченському півострові.

Джерела миш’яковистих мінеральних вод мають в Україні вузьку локалізацію і виявлені в околицях с. Кваси Рахівського району Закарпатської області. На їх основі функціонує санаторій «Гірська Тиса», що має лише два аналоги у світіЗалізисті мінеральні води використовуються в основному як лікувально-столові і йдуть на розлив

Запаси мінеральних вод України потребують подальшого уточнення, оскільки дані різних джерел дуже відрізняються. Важливою складовою бальнеологічних ресурсів є лікувальні грязі (пелоїди), що використовуються у вигляді ванн та аплікацій. Перші заклади, в яких використовувались лікувальні властивості грязей, виникли на півдні України: в 1833 р. — на узбережжі Куяльницького лиману; в 1895 р. — поблизу Голої Пристані (Гопри).

До лікувальних грязей відносяться мули, сапропелі, торфи, сопкові грязі тощо, родовища яких за генезисом поділяються на мулові, торфові та псевдовулканічні. Найбільшою терапевтичною активністю відзначаються мінеральні та біогенні компоненти грязей при тонкодисперсному гранулометричному складі і високій мінералізації або кислій реакції грязьового розчину. В санаторно-курортних закладах України найширше застосування здобули мулові органо-мінеральні сульфідні грязі солоних озер та лиманів Азово-Чорноморського регіону. Вони являють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. їх загальні розвідані запаси становлять близько 125 млн м3. Найбільшими родовищами є лимани Алібей, Шагани, Куяльницький, Тилігульський, Хаджибейський. Приблизно половина цих родовищ поки що не експлуатується. Сапропелеві грязі — намули переважно прісних водойм, збагачені органічними речовинами (понад 50%), що утворилися в результаті багаторазової макро- і мікробіотичної персребк" водних рослин і тварин. Поширені вони на Поліссі: с. Вільчани, Житомирської обл.; Микулинецьке родовище в Тернопільській обл.; озера Скорінь і Бурків у Любешівському, Ковпино і Оріхове в Ратнівському, Синове у Старовижівському, Туричанське в Турійському та Охотин у Ковельському районах Волинської області. Розвідані запаси сапропелів лише на Волині становлять 61.2 млн т. У рекреаційному господарстві України в обмеженій кількості використовуються сопкові грязі (курорт Феодосія, об'єм 4,4 тис. м3) з Булганацької групи вулканів на Керченському півострові. В якості бальнеологічних ресурсів все більше застосування знаходять бентонітові глини: санаторії Саків і Євпаторії використовують глини Кудрінського родовища.

В санаторно-профілактичних закладах переважно Карпатського регіону широко застосовується озокерит (гірський віск), який являє собою суміш високомолекулярних сполук вуглеводів, смол і асфальтенів, що й визначає його лікувальні властивості. Більшість родовищ озокериту в Україні відкрито в Передкарпатті. Саме тут знаходяться найбільші у світі Бориславське (експлуатується з 1856 р.) і Трускавецьке родовища. На території Львівської області озокерит виявлено також у смт. Стара Сіль та о. Івана Франка. Родовища Івано-Франківщини (Дзвиняцьке, Старунське) в своїй більшості виведені з експлуатації.

На основі використання мінеральних вод, лікувальних грязей та озокериту в Україні сформувалась мережа бальнеологічних, бальнеогрязьових, грязьових курортів, що має світове значення. Лікувальні грязі та окремі мінеральні води мають лише зовнішнє чи переважно зовнішнє застосування на курортах Саки, Затока, Очаків, Коблеве, Біла Церква, Хмільник, Миронівка, Великий Любінь, Синяк, Трускавець. Як лікувально-питна, використовується вода джерел Миргорода, Березівських Мінеральних Вод, Святогірська. Перечина, Поляни, Східниці, Голубиного, Сатанова, Бердянська, Куяльника. Комплексне використання мають бальнеологічні ресурси курортів Моршин, Сойми, Міжгір'я, Кваси, Шаян, Слов'янськ, Сергіївка та ін. Отже, Україна досить багата на якісні та унікальні джерела мінеральних вод, родовища лікувальних грязей та озокериту, що поширені в усіх областях. Хоча найбільшою територіальною концентрацією і різноманітністю складу відзначаються: мінеральні води (Карпатський регіон, північна частина лісостепу, Азово-Чорноморське узбережжя); лікувальні грязі (південь України і Західне Полісся); озокерит (Передкарпаття). На основі цих родовищ функціонують відомі бальнеологічні курорти Трускавець, Миргород, Немирів, Кваси, Хмільник, Саки, Євпаторія та ін., а також санаторії, водолікарні, профілакторії в усіх областях України.

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 11

Безкоштовна робота

Закрити

Географія 3

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (097) 844–69–22
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.