План

1. Структура уроку фізичного виховання в початковій школі

2. Принципи фізичного виховання в початковій школі  

1. Структура уроку фізичного виховання в початковій школі

Структура уроків фізичної культури включає три частини: підготовчу, основну і заключну. Кожна з них сприяє вирішенню завдань уроку. Призначення підготовчої частини заключається в організації учнів, активізації їх уваги, підготовці організму до фізичних навантажень. Вона починається з повідомлення завдань уроку, його організації, послідовності проходження навчального матеріалу. Крім того, в підготовчій частині можуть вирішуватися навчально-виховні завдання: навчання строю, розучування нового комплексу загальнорозвиваючих вправ, формування постави і т. д. Центральне місце в підготовчій частині уроку займає функціональна підготовка організму до діяльності в основній частині. Це досягається шляхом виконання комплексу загальнорозвиваючих вправ, в якому передбачений почерговий вплив на основні м’язеві групи, поступове збільшення навантаження. Зміст комплексів фізичних вправ умовно ділять на дві частини: перша пов’язана із всесторонньою активізацією органів і систем організму (дихання, кровообігу, обмінних процесів); друга – з посиленням функціональної діяльності тих органів і структур, які будуть забезпечувати рухову активність в наступних фізичних вправах. Тому, якщо перша частина комплексу може бути відносно постійною, то друга – конкретною для кожного заняття, виходячи із його основних завдань. Вправи комплексу повинні бути добре засвоєні учнями. Різкої межі між підготовчою і основною частинами уроку не повинно бути.

В основній частині уроку вирішуються найбільш складні завдання: навчання новим руховим діям, повторення і закріплення пройденого навчального матеріалу, виховання (розвиток) фізичних якостей і здібностей. Навчально-виховний процес в основній частині уроку протікає успішніше, якщо дотримується певна послідовність у викладі та засвоєнні навчального матеріалу: 

вивчення нового матеріалу слід проводити в період підвищеної працездатності (як правило, на початку основної частини уроку);

до повторення і вдосконалення вивчених прийомів і дій доцільно приступати після вивчення нового матеріалу;

вправи повинні змінюватися у такій послідовності, щоб м’язеві напруження чергувались із розслабленням, статичні зусилля – з динамічними і т. д.;

при розвитку фізичних якостей і здібностей дотримуватися такої послідовності: швидкісні вправи, силові вправи, вправи на розвиток витривалості;

вправи на точність і координацію рухів передують вправам, які вимагають великих і тривалих м’язевих напружень.

У відповідності з такою послідовністю основну частину уроку підрозділяють на навчальну і розвивальну частини. В першій переважно вирішуються завдання, пов’язані з навчанням руховим діям, а в другій – з розвитком фізичних здібностей. В навчальній частині також проводиться облік знань, умінь і навичок, засвоєних учнями у відповідності зі шкільною програмою.

Завданням заключної частини уроку є відновлення функціональної активності організму школярів і забезпечення їх переходу від збудженого стану до більш спокійного і врівноваженого.

Тут використовують відносно спокійні, мало інтенсивні вправи (наприклад, ходьбу, перешикування, дихальні вправи і вправи на розслаблення м’язів). Після чого вчитель підводить підсумки уроку, дає домашні завдання, при необхідності дає інструктаж до наступного уроку.

Поділ уроку на три частини не означає, що він втрачає свою цілісність. Навпаки, кожна частина повинна логічно передувати наступній і витікати з попередньої. Переходи від однієї частини до іншої повинні бути м’якими і непомітними. Вирішуючи свої часткові завдання, кожна частина повинна слугувати найбільш ефективному досягненню кінцевого результату уроку в цілому. Тому час, відведений на окремі частини і їх конкретний зміст, досить мінливий, оскільки залежить від багатьох факторів: від конкретного стану учнів на даному уроці, їх особливостей, завдань занять, специфіки вправ, умов роботи та ін.

Проведення уроку

Тепер утвердилась структура уроку, що складається з трьох частин: підготовчої, основної i заключної. Така побудова уроку дуже логічна, тому що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються зі зонами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.

Особливості проведення підготовчої частини уроку

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загальнорозвиваючих вправ, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних.

Тривалість підготовчої частини – від 7 до 12 хв.

Як правило, підготовчу частину уроку починають з виконання учнями стройових вправ, які супроводжуються командами: “Шикуйсь!”, “Розійдись!”, “Рівняйсь!”, “Струнко!” “Вільно!” й ін.

Виконанню цих команд повинна передувати підготовча робота з учнями. Необхідно, щоб вони чітко засвоїли, де знаходяться ліва i права сторона строю, як робити повороти на місці, що таке колона i шеренга; напередоднi намітити точки, за якими учні будуть орієнтуватись при шикуванні i перешикуванні, i т.д. Відомо, що стройові вправи молодші школярі засвоюють важче. Тому не слід форсувати процес оволодіння ними, потрібно намагатись, щоб учні з перших занять чітко їх виконували.

Для виконання вправ використовуються різноманітні форми розташування учнів – у розімкнутому і зімкнутому строю, колі (двох, трьох), квадраті, трикутнику, дугами і т. д. Якщо прилади чи допоміжне обладнання розставлені до початку уроку чи встановлені стаціонарно, учні займають місця довільно, але так, щоби було зручно виконувати вправи, бачити вчителя і не заважати товаришам. В русі у цьому випадку використовують такі переміщення, як змійка, зиґзаґ, пересування по точках зали.

При проведенні підготовчої частини уроку потрібно добиватись точності i співставлення виконання всіх вправ, а досягається це шляхом правильного вибору способів інформування i проведення загальнорозвиваючих вправ, своєчасного виправлення помилок i ін. В арсеналі дій вчителя визначають наступні способи інформування учнів про вправи:

1. Звичайний спосіб – вчитель називає й одночасно показує вправу повністю;

2. Розчленований спосіб – вчитель показує, називає вправу і її частини, пропонує учням виконувати рухи одночасно з показом.

3. Тільки розповідь – вчитель називає вправу i не показує її;

4. Тільки показ – вчитель показує вправу i не називає її.

Для забезпечення точності й узгодженості виконання вправ вчитель надає допомогу учням, використовуючи при цьому: уточнення, дзеркальний показ, підрахунок.

В залежності від завдань уроку проведення комплексів загальнорозвиваючих вправ можливе трьома способами:

Роздільний спосіб – паузи, пов’язанi з показом i поясненням між окремими вправами комплексу.

Потоковий спосіб – виконання вправ комплексу без зупинки.

Роздільно-потоковий спосіб – поєднання роздільного і потокового способів виконання вправ.

Особливості проведення основної частини уроку

В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; покращанню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

В цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втом, тобто в кінці уроку.

Особливості проведення заключної частини уроку

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, легкий біг, ходьбу, вправи на розслаблення м’язiв, танцювальні композиції тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання відвідувати уроки фізичної культури.

Тривалість заключної частини уроку – 3-5 хв.

Зміст і методика проведення уроків фізичної культури залежно від вирішення педагогічних завдань

Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 13

Безкоштовна робота

Закрити

Методика фізичної культури 1

Замовити дану роботу можна двома способами:

  • Подзвонити: (067) 380–84–93, (097) 844–69–22 та (050) 297–73–76
  • Заповнити форму замовлення:
Не заповнені всі поля!
Обов'язкові поля до заповнення «ім'я» і одне з полів «телефон» або «email»

Щоб у Вас була можливість впевнитись в наявності обраної роботи, і частково ознайомитись з її змістом, ми можемо за бажанням відправити частини даної роботи безкоштовно. Всі роботи виконані в форматі Word згідно з усіма вимогами щодо оформлення даних робіт.