загрузка...
загрузка...
Характеристика роботи

Контрольна

Кількість сторінок: 12

Безкоштовна робота

План

1. Антропосоціогенез і його роль в становленні людини

2. Сучасна релігійна філософія і її основні принципи (неотомізм)

3. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми і взаємозв’язок.

4. Поняття типи та закономірності зміни суспільно-економічної формації

5. Сутність особливості і основні течії філософії Стародавньої Індії.

6. Поняття філософії її предмет і основне питання

7. Видова різноманітність людства: раси, етноси, рід, плем'я,

8. Філософія Києво-Могилянської академії.

1. Антропосоціогенез і його роль в становленні людини

Наука, яка вивчає питання проблем взаємодії між людиною, соціумом та культурою отримала назву антропосоціогенезу.

На даний час вже існує кілька підходів до питання вирішення проблеми становлення людини. Вони могли існувати ще в ранній період, який пов’язаний перш за все з міфологічними питаннями про те як людина народжується з натуральних стихій: із землі, води та повітря. Антропогенез як результат становлення та еволюції людини носив здебільшого тривалий процес еволюції, будучи нерозривним з соціогенезом (процесом становлення суспільства). Тому становлення людини і соціуму – це дві сторони тісно пов’язаних взаємовідносин єдиного за своєю природою процесу, який стали називати антропосоціогенезом. Тривав він близько трьох мільйонів років до нашої ери.

Праця зробила з мавпи людину, і цей беззаперечний факт підтверджується різкою зміною способу життя людиноподібних істот. Почалися різкі зміни: звільнилися руки, засвоїлася пряма хода. Руки поступово ставали органом для виготовлення та використання знарядь праці.

Удосконалення знарядь праці привело до розвитку самої людини. фізіологія людини різко змінилася саме завдяки праці. В людини почав розвиватися мозок, гортань, органи відчуттів, а також змінилася форма черепа. Цей феномен в науці стали називати Hommo Sapiens (в перекладі з латинської – людина розумна). Вирішальну роль у становленні людини відграла її трудова діяльність, яка стала важливим елементом розвитку комунікації між людьми.

Комунікативна взаємодія стала необхідністю інформаційного обміну, собою вона зумовила появу мови та мовлення. Одним із важливих факторів антропогенезу став розвиток мовленнєвого спілкування. Істотне значення в цьому процесі мало місце регулювання сімейно – шлюбних відносин. Антропогенез відіграв важливу роль у забороні близьких споріднених відносин та утворенню екзогамії – шлюбних відносин з членами іншої спільноти.

Заборонялося кровна спорідненість, вбивство людини, вимагалося підтримування життя одного із членів первісно – родової спільноти. Заборони також відграють не мало важливу роль у переході існування моральності людини і виступають вагомим фактором її становлення.


2. Сучасна релігійна філософія і її основні принципи (неотомізм)

Релігійна думка і пов'язана з нею філософія належать до традиціоналістського, догматичного типу мислення. Одним з напрямів релігійної філософії є неотомізм, що сформувався в 70-ті роки XIX ст. під впливом рішень І Ватиканського собору (1869-1879 рр.). Неотомізм відроджує схоластичну систему філософа XIII ст. Фоми Аквінського. Відродження томізму було проголошено Енциклікою папи Лева XIII в 1879 р. Нині неотомізм - офіційне філософське вчення Ватикану.У неотомізмі чітко розрізняються дві течії: одна з них - "суворий томізм" - претендує на збереження недоторканим вчення Фоми, вважаючи, що в ньому містяться відповіді на всі філософські питання; друга - власне неотомізм - дотримується гасла "старе збагачується новим". Йдеться не про те, щоб узяти систему святого Фоми і внести її такою, як вона є, у потік сучасної релігійної думки, а модернізувати її шляхом звернення до вчення Канта та інших новітніх шкіл західної думки.Нині неотомізм набув великого поширення в усьому світі, особливо у католицьких країнах - Італії, Франції, Іспанії, Німеччині, країнах Латинської Америки. Представники неотомізму виступають проти поділу філософії на два протилежні напрямки - матеріалізм та ідеалізм. Свою доктрину вони називають "реалістичною" на тій підставі, що вона визнає зовнішній матеріальний світ як частину більш широкого загального буття (Бога). Матеріальний світ залежить не від людської свідомості, а від абсолютного буття.Основний зміст неотомізму -догми про існування Бога, безсмертя душі, свободи волі.

Неотомістська концепція буття не монотеїстична, а дуалістична. Вона протиставляє абсолютне, надприродне буття і буття конкретних речей. Буття саме по собі - це чисте буття (Бог). Неотомізм проголошує існування аналогії між Богом і його творінням: Творець протилежний світові, але його творіння дозволяє судити про нього. Буття Бога доводиться на підставі створених ним речей.

Неотомісти намагаються довести, ніби релігія і наука не протилежні, а доповнюють одна одну. Для цього вони використовують ідею "гармонії віри і розуму". Поєднавши філософію Аристотеля з католицькою теологією. Неотомізм відстоює права людини на буття, на поліпшення умов свого життя, право на врятування душі (виконання релігійних обрядів).


3. Чуттєве і раціональне пізнання, їх форми і взаємозв’язок.

Процес пізнання слід розуміти як єдність чуттєвого і раціонального. Але цю єдність не слід розуміти як поділ людського пізнання на два ступеня: чуттєвий та раціональний. Почуття та мислення в людському пізнанні не є двома ступенями, роз'єднаними часовим інтервалом: спочатку людина пізнає чуттями без допомоги розуму, а потім – розумом без чуттів.

Чуттєве і раціональне не два ступеня, а два моменти, з яких складається знання про зовнішній світ. Єдність чуттєвого і раціонального в процесі пізнання означає не проходження одного за другим, а обов'язкову участь того й іншого в нашому пізнанні. На якому рівні не знаходилося б наше знання, воно завжди є єдністю чуттєвого і раціонального.

Пізнання здійснюється на основі суспільної практики людини, йде від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього – знову до практики.

Таким чином, першим моментом пізнання є живе споглядання або чуттєве пізнання – відчуття, сприйняття, уявлення. Саме з живого споглядання, і насамперед з відчуттів, починається пізнання об'єктів дійсності. Живий організм не може існувати без зв'язку з навколишнім середовищем. Формою цього зв'язку із зовнішнім світом є відчуття.


4. Поняття типи та закономірності зміни суспільно-економічної формації

Суспільно-економічна формація, історично визначений тип суспільства, що представляє собою особливу ступінь у його розвитку; "... суспільство, що знаходиться на визначеній ступіні історичного розвитку, суспільство зі своєрідним відмітним характером".